Постанова № 43204597, 28.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року /16 год. 05 хв./ Справа № 2а-0870/1163/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

при секретарі Петрусь Д.К.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 ОСОБА_2

представника відповідача 2 Семенюка В.С.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_4

до Відповідача 1 Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства

до Відповідача 2 Чиркової Юлії Олегівни - заступника начальника Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства

про визнання дій протиправними та скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого №03/11 від 11.02.2011

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства, Чиркової Юлії Олегівни заступника начальника Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження № 03/11 від 11.02.2011, встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень.

01 березня 2011 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою позивач просив визнати дій відповідачів неправомірними, визнати протиправним та скасувати оскаржуване розпорядження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідачів і оскаржуване розпорядження не відповідають вимогам закону.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надавши пояснення аналогічно викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача -1 і відповідач-2 проти позову заперечували, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження винесене за встановленими порушеннями позивача, а тому позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання Арбітражний керуючий ОСОБА_4 зареєстрований згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Запорізької міської ради серія НОМЕР_2 від 07.11.2006 за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Позивач у дійсний час має ліцензію серія НОМЕР_3 на діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) строком дії з 27.11.2006 по 26.11.2011.

Згідно постанови господарського суду Запорізької області від 10.11.2009 у справі № 19/15/09-26/189/09 Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес», місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця 40 років Радянської України, будинок 41, код ЄДРПОУ 31270202, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4.

З 03.02.2011 по 04.02.2011 відповідачами проведено позапланову перевірку додержання Арбітражним керуючим ОСОБА_4 ліцензійних умов провадження господарської діяльності під час здійснення ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ «Велес».

За наслідками перевірки було складено Акт, в якому зазначено, що позивач порушив вимоги ч. 6 ст. 3-1, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України № 72/49 від 04.05.2001, п.п. 5 п. 14 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993.

11.02.2011 відповідачами було прийнято Розпорядження № 11/02 про усунення порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арібтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), згідно з яким позивача було зобов'язано усунути виявлені порушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження, позивача було зобовязано усунути порушення вимог ч. 6 ст. 3-1, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3.1. Ліцензійних умов, а саме привести у відповідність згідно діючого законодавства інвентаризаційний опис майна ТОВ «Велес»; провести згідно з законодавством оцінку майна ТОВ «Велес»; застосувати всіх належних заходів щодо встановлення та визначення розміру дебіторської заборгованості банкрута та дослідити питання невідповідності площі обєктів нерухомості, зазначених у договорі іпотеки та договорах купівлі-продажу майна банкрута.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані Порядком контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №22/35 від 13.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27/02.2002 за №191/6479, виданого відповідно до ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Указу Президента України від 25.05.2000 №721/2000 «Питання державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» і постанови Кабінету міністрів України від 14.11.2000 №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування».

Пунктом 1.1. Порядку визначено, що контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Згідно п. 1.2. Порядку планові перевірки дотримання арбітражними керуючими Ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік згідно з річним планом перевірок, який затверджується наказом органу контролю. Плани перевірок узгоджуються між Міністерством економіки України та Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва.

Згідно п. 1.3. Порядку позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.

Суд, перевіривши наявні у справі докази щодо виконання обов'язків арбітражним керуючим ОСОБА_4 по ліквідації банкрута ТОВ «Велес», встановив, що об'єктивно арбітражним керуючим приймалися заходи по виконанню обов'язків ліквідатора, покладених на нього постановою господарського суду від 10.11.2009.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» проведена інвентаризація майна банкрута, за результатами якої складений інвентаризаційний опис майна ТОВ «Велес».

В Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та рахунків, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 11.08.1994 № 69 не міститься норми про обов'язкове зазначення матеріально-відповідальних осіб при проведенні інвентаризації. Враховуючи, що ліквідатором не приймалась бухгалтерська документація банкрута, позивач був позбавлений можливості відобразити у інвентаризаційному описі повну інформацію про рухоме та нерухоме ТОВ «Велес» згідно даних бухгалтерського обліку.

Суд вважає неправомірним застосування відповідачами до спірних правовідносин Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993.

Згідно п. 10 Інструкції по інвентаризації проведення основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69 проведення інвентаризації у випадках, передбачених підпунктом «а» пункту 3 цієї Інструкції, та регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється у порядку, встановленому Положенням про інвентаризацію.

Згідно п.п. «а» п. 3 Інструкції по інвентаризації проведенення інвентаризації є обов'язковим при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.п. «ж» п. 3 Інструкції по інвентаризації проведення інвентаризації є обов'язковим у разі ліквідації підприємств (Інструкції по інвентаризації).

На підставі комплексного аналізу норм Інструкції по інвентаризації суд вважає правомріним застосування до правовідносин, що склалися у ході ліквідації ТОВ «Велес» п.п. «ж» п. 3 Інструкції по інвентаризації, що виключає можливість одночасного застосування до спірних правовідносин також п.п. «а» п. 3 Інструкції по інвентаризації.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ліквідатором ТОВ «Велес» замовлена та проведена грошова оцінка рухомого та нерухомого майна банкрута, що підтверджується звітом про незалежну експертну оцінку ринкової вартості нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Солоне, вулиця Степова, будинок 1 (один), що належить ТОВ «Велес»; звітом про незалежну експертну оцінку ринкової вартості нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Солоне, вулиця Степова, будинок 2 (два), що належить ТОВ «Велес»; звітом про незалежну експертну оцінку ринкової вартості нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька облкасть, Вільнянський район, село Солоне, вулиця Степова, будинок 3 (три), що належить ТОВ «Велес»; звітом про незалежну експертну оцінку ринкової вартості рухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька облкасть, Вільнянський район, село Солоне, вулиця Степова, будинки 1 (один), 2 (два), 3 (три), що належить ТОВ «Велес».

Проведення оцінки майна банкрута ліквідатором здійснювалось у відповідності до вимог діючого законодавства; ліквідатор у ході проведення оцінки майна банкрута безпосередньо виконував рішення комітету кредиторів ТОВ «Велес».

Доказом правомірності дій позивача є протокол від 27.05.2010 № 4 засідання комітету кредиторів ТОВ «Велес», яким встановлений інший, ніж передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порядок реалізації майна, в тому числі порядок здійснення оцінки майна, що складає предмет застави (іпотеки).

Комітетом кредиторів ліквідатору ТОВ «Велес» делеговано право шляхом укладання прямих договорів купівлі-продажу з АТ «МетаБанк» реалізувати належне банкруту заставне майно заставодержателю (іпотекодержателю) - АТ «МетаБанк» за умови виконання наступних умов:

1) здійснення ліквідатором експертної оцінки такого майна (витрати покладаються на відповідного заставодержателя). Ціна реалізації повинна бути не нижчою, ніж це зазначено у екпертному висновку;

2) проведення ліквідатором інвентаризації нерухомого майна, отримання витягів бюро технічної інвентаризації для подальшого відчуження такого майна (витрати покладаються на АТ «МетаБанк»);

3) уповноважити ліквідатора на підписання відповідних договорів купівлі-продажу майна, що знаходяться в заставі (іпотеці) у АТ «МетаБанк» у строк до 01.07.2010р.;

4) усі розрахунки з покупцем АТ «МетаБанк» за придбане майно повинен бути проведений протягом трьох банківських днів з моменту укладання відповідних договорів купівлі-продажу.

Частиною 4 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прередбачено, що арбітражний керуючий має право:

скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом;

отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом;

залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами;

запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

отримувати з державного реєстру застав інформацію про майно боржника, яке є предметом застави;

подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;

виконувати інші дії відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Оплата послуг суб'єкта оціночної діяльності відповідно до рішення комітету кредиторів повинна здійснювалася за рахунок заставодержателя, відповідно замовником таких послуг виступило АТ «МетаБанк».

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що складання ТОВ «Укрспецекспертиза», у якого був в наявності відповідний сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, а у оцінювачів - кваліфікаційні посвідчення, звітів про незалежну експертну оцінку ринкової вартості рухомого та нерухомого майна ТОВ «Велес» за замовленням АТ «МетаБанк» є логічним і жодним чином не впливає на ринкову вартість майна.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором ТОВ «Велес», до якого перейшли повноваження органів управління банкрута, неоднаразово вчинялися дії, направлені на отримання від колишнього керівництва ТОВ «Велес» ОСОБА_8, розпорядника майна ТОВ «Велес» ОСОБА_9 бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута.

В підтвердження позиції позивача до матеріалів справи було долучено листи ліквідатора ТОВ «Велес» вих. № 01/11 від 23.11.2009, вих. № 02/11 від 23.11.2009, заяву вих. № 03/12 від 03.12.2009.

Факт подачі ліквідатором ТОВ «Велес» до Орджонікідзевського РВ УМВС України в порядку ст. 97 КПК України заяви про порушення кримінальної справи відносно арбітражного керуючого ОСОБА_9, яким не було передано документи первинного бухгалтерського обліку, дійсно спрямований на виявлення позивачем дебіторської заборгованості банкрута.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Відповідні повноваження кервіника, згідно з вимогами ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» покладаються на ліквідатора банкрута.

Після відкриття ліквідаційної процедури органи управління боржника, в тому числі кревіник, розпорядник майна боржника у випадку, якщо він є відмінним від ліквідатора тощо, в зв'язку з припиненням повноважень зобов'язані передати ліквідатору банкрута документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що після прийняття судом постанови про відкриття ліквідаційної процедури та призначення арбітражного керуючого ОСОБА_4 ліквідатором банкрута, призначений раніше розпорядником майна арбітражний керуючий ОСОБА_9 та колишній керівник ТОВ «Велес» ОСОБА_8 були зобов'язані передати документи первинного бухгалтерського обліку, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Судом було встановлено, що до теперішнього часу ліквідатору ТОВ «Велес» так і не були передані ані колишнім керівником - ОСОБА_8, ані розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим ОСОБА_10 документи, необхідні для здійснення заходів, направлених на повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Через відсутність документації ТОВ «Велес» позивач об'єктивно не мав можливості провести аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута та провести роботу з виявлення майна підприємства для формування ліквідаційної маси.

Як свідчать матеріали справи колишній керівник банкрута - ТОВ «Велес» ОСОБА_8 обрав шлях уникнення від обов'язків банкрута, визначених чинним законодавством України, в той час як Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не визначає повноважень ліквідатора по здійсненню примусових заходів при уникненні банкрута від співпрацювання з арбітражним керуючим.

У відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою подальшого відчуження нерухомого майна банкрута позивачем здійснені заходи, направлені на отримання витягів бюро технічної інвентаризації.

Згідно п. 7.6 Наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» наданню витягу з Реєстру прав передує проведення технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадку надання витягу з Реєстру прав відповідно до п. 3.13 Положення.

Відповідно до п. 7.9. Тимчасового положення витяг з Реєстру прав містить в тому числі опис об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (дані про будівлі, споруди, їх частини, об'єкт незавершеного будівництва; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації); матеріали стін тощо), що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації такого об'єкта.

На підставі наданих позивачем до матеріалів справи документів судом встановлено, що Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації була проведена інвентаризація об'єктів нерухомого майна ТОВ «Велес», що розташоване за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Солоне, вул. Степова, 1,2,3. За результатами інвентаризації були внесені зміни та корегування до технічного паспорту, що стосувалися назв, літер та площ вказаних об'єктів.

Позивачу за результатами проведеної інвентаризації об'єктів нерухомості Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації були видані витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно:

- № 26229693 від 27.05.2010 (об'єкт нерухомості за реєстраційним № 918178);

- № 26233220 від 27.05.2010 (об'єкт нерухомості за реєстраційним № 917009);

- № 26234961 від 27.05.2010 (об'єкт нерухомості за реєстраційним № 30480388);

- № 26234884 від 27.05.2010 (об'єкт нерухомості за реєстраційним № 30480274);

- № 26235048 від 27.05.2010 (об'єкт нерухомості за реєстраційним № 30480471);

- № 26234797 від 27.05.2010 (об'єкт нерухомості за реєстраційним № 30480092).

Позиція позивача про те, що обов'язок визначення площ об'єктів нерухомості і відображення цих даних у реєстрі прав власності на нерухоме майно та технічному паспорті покладається виключно на орган БТІ, і про те, що арбітражний керуючий такими повноваженнями, як дослідження питання відповідності площ об'єктів нерухомості, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не наділений, на думку суду є обгрунтованою.

Сам факт дослідження питання невідповідності площі об'єктів нерухомості, не може бути розцінений як спосіб усунення порушень вимог ч. 6 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і п. 3.1. Ліцензійних умов.

Суд звертає увагу на те, що розпорядження в обов'язковому порядку має містити приписи щодо усунення виявлених перевіркою порушень ліцензійних умов, і, як наслідок, також спосіб їх усунення та строк необхідний для цього. За відсутності вказівки на спосіб і строк усунення порушень, втрачається сама можливість контролю за виконанням розпорядження ліцензіатом.

Аналіз норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та наявних у справі доказів дає підстави суду зробити висновок про відсутність порушень ліцензійних умов з боку арбітражного керуючого ОСОБА_4 при виконанні обов'язків ліквідатора у справі № № 19/15/09-26/189/09 про банкрутство ТОВ «Велес».

Таким чином, при перевірці у судовому засіданні обгрунтованості та законності видання заступником начальником Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства розпорядження № 03/11 від 11.02.2011 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4, зазначена обставина дає підстави суду зробити висновок про те, що видаючи оспорюванне розпорядження заступник начальника Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому, вказане розпорядження підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд при вирішенні даної справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Коституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні адміністративної справи перевіряє, чи прийняті рішення (вчинені дії) суб'єкта владних повноважень:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії відповідачів, визнання протиправним та скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов проводження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 03/11 від 11.02.2011, відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу суд виходив із наступного.

Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень, які ним було сплачено на підставі договору про надання правової допомоги №20/01/11 від 20.01.2011 адвокатом по цій справі, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 14.02.2011.

Відповідно до ст. 87 КАС України, до судових витрат відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу. Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи із вищезазначених норм чинного законодавства та з урахуванням того, що позивачем не ставляться вимоги про стягнення витрат на правову допомогу з Державного бюджету України - зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 69, 70, 71, 86, 87, 90, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства в особі Чиркової Юлії Олегівни заступника начальника Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства № 03/11 від 11.02.2011 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Присудити судові витрати в сумі 6 (шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) І.В.Батрак

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 04.04.2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В.Батрак