Постанова № 43204384, 30.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ30 січня 2015 р. Справа № 804/19241/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Горобець Ю.В. Бобошко О.А. Дерець Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Транс-Технологія» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень №242,243 від 14.12.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НПП Транс-Технологія» звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС та просить:

- визнати протиправними дії відповідача у частині винесення акту перевірки Н81/12/110000000/33858057 від 23.11.2012р. та податкові повідомлення форми «Р» від 14.12.2012р. №243 про стягнення за основним платежем 31944,28 грн., за штрафними санкціями 6421,91 грн.; від 14.12.2012р. № 242 про стягнення за основним платежем 159721,40 грн., за штрафними санкціями 32097,46 грн.;

- скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 14.12.2012р. №243 про стягнення за основним платежем 31944,28 грн., за штрафними санкціями 6421,91 грн.; від 14.12.2012р. № 242 про стягнення за основним платежем 159721,40 грн., за штрафними санкціями 32097,46 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що митниця здійснила перевірку діяльності позивача щодо класифікації товарів для здійснення митного оформлення за період з 2009р. по 18.09.2012р. щодо правильності класифікації товару за УКТЗЕД - товарною категорією 8535301000 відповідно до відомостей у графі 31 ВМД щодо імпортованого товару - контакторів (полюсних) електромагнітних, розмикач-перемикач СН 800 120ЕR-N1 Арт. 1-1752-166734, контактор є апаратом дистанційної дії, призначений для цілей високої напруги номінальної 3000В, потужністю 90 Квт, силою струму 30А, призначені для управління в системах кондиціювання повітря у залізничних пасажирських вагонах, торгівельна марка SCHATLBAU GMBH, країна виробництва Німеччина. Правомірність визначення такого коду товару підтверджується висновком експерта Дніпропетровської торгівельно-промислової палати №ВЕС-342 від 10.12.2012р. щодо аналогічного контактора СН 800 120ЕR-N1 за інвойсом від 20.11.2012р., паспортом ТТ 303.001.00.00.000-01 ПС, на підставі правил інтерпретації УКТЗЕД, Пояснень до УКТЗЕД, в якому встановлено, що код відповідає 8535301000. При цьому, позивач вказує на те, що відповідно до ч.2 ст.313 Митного кодексу України 2002р. рішення митним органом щодо класифікації товару не приймалося під час митного оформлення, а проведення митних процедур було здійснено на підставі того коду товару, що був визначений митним органом та зазначений у ВМД, з визначеним кодом товару митниця погодилася, товар був розмитнений за кодом - 8535301000, а тому вважає, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, заходи із митного оформлення по ВМД, оформлених до 01.06.2012р., викладених у акті перевірки є закінченими в межах дії Митного кодексу України 2002р., яким не передбачено можливість зміни коду класифікації товару після завершення митних процедур та випуску товару у вільний обіг. Щодо порядку застосування ст.69 Митного кодексу України 2012р. в частині ВМД, оформлених після 01.06.2012р., то позивач вказує на те, що при декларуванні товару за ВМД від 06.06.2012р., від 02.07.2012р., від 18.09.2012р. митні органи підтвердили код товару за УКТ ЗЕД та здійснили контроль правильності класифікації у порядку, визначеному ст. 69 Митного кодексу України 2012р., при цьому, відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012р. №650 встановлено, що класифікаційна робота належить до обов'язку митного органу, митний пост має прийняти рішення про попереднє визначення коду товару. Однак митний орган відповідно до вимог ст.69 Митного кодексу України письмового повідомлення позивачеві щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД не направляв, а також і позивачем не було отримано рішення про визначення коду товару у зв'язку з чим позивач вважає, що жодні підстави для нарахування додаткових зобов'язань та платежів відсутні та всупереч вимогам ст.350,351 Митного кодексу України акт перевірки не містить посилань на підстави проведення такої перевірки, не надано відомості щодо експертних досліджень зразків товару, дії, встановлені ч.4 ст.353 Митного кодексу під час здійснення перевірки не були проведені.

Представник позивача у судовому засіданні вищевикладені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та письмових запереченнях на позов просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що підставою для проведення перевірки позивача після здійснення митного контролю стала інформація підрозділу митного аудиту митниці щодо виявлення факту порушення позивачем законодавства з питань митної справи, при цьому, таке право митного органу визначено нормами ст.ст.336, 351, 352 Митного кодексу України та Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком 1 до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 05.10.2006р. №227. Перевірка позивача була проведена на підставі наказу митниці від 05.11.2012р. №676. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що позивачем протягом 2009-2012 років у митниці здійснено митне оформлення товару (за описом наведеним у графі 31 митних декларацій) - «контактори (полюсні) електромагнітні, розмикач-перемикач СН800 120ЕR-N1 Арт. 1-1752-166734, електричні, напругою 3000В, потужністю 90 кВт, силою струму 30А, призначені для управління в системах кондиціювання повітря у залізничних пасажирських вагонах, торгівельна марка SCHATLBAU, фірма-виробник:Schaltbau GbmH, країна виробництва Німеччина». За період, що підлягав перевірці позивачем були оформлені декларації у період з 28.12.2009р. по 18.09.2012р. у яких позивачем при здійсненні митного оформлення у графі 31 митних декларацій було зазначено код товару 8535301000 згідно УКТЗЕД, що передбачає застосування 0% ввізного мита. Однак, згідно до пояснень Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та відповідно до положень УКТЗЕД, контактори, якщо вони призначені для напруги понад 1000В, повинні бути класифіковані у товарній під категорії 8535 90 00 00, якій відповідає назва «інші», а тому відповідно до Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД контактори, митне оформлення яких було здійснено позивачем за ВМД у період з 28.12.2009р. по 18.09.2012р. повинні були класифікуватися у товарній підкатегорії 8535900000, згідно УКТЗЕД - інша електрична апаратура для комутації або захисту електричних кіл чи для приєднання до електричних кіл або в електричних колах, для напруги понад 1000В. До товарів зазначеної товарної підкатегорії при їх митному оформленні застосовується 5% ставка ввізного мита. При цьому, представник відповідача зазначив, що рішення митниці щодо визначення коду товару на момент здійснення митного оформлення не приймалося виходячи з того, що під час митного контролю не спрацювало жодного ризику щодо правильності коду товару або митної вартості, а тому посадова особа митниці прийняла зазначені декларантом у графах декларації відомості та згідно п.4 ст.69 Митного кодексу України митний орган має право самостійно класифікувати товар лише у разі виявлення під час митного оформлення порушення правил класифікації товару, а згідно п.14 ст.354 Митного кодексу України рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД окремими документами не оформляється, а зазначаються в акті перевірки. Таким чином, за результатами перевірки митний орган класифікує контактори, що ввозились на території України за зазначеними в акті митними деклараціями, за кодом 8535900000, згідно УКТЗЕД - інша електрична апаратура для комутації або захисту електричних кіл чи для приєднання до електричних кіл або в електричних колах, для напруги понад 1000В. За викладеного, митним органом під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог митного законодавства в частині класифікації товарів, що спричинило заниження податкових зобов'язань та ввізного мита, що відображено у акті перевірки №Н81/12/110000000/33858057 від 23.11.2012р. та відповідно до повноважень, визначених ст.ст.41, 54 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, що справляється у разі ввезення товарів на територію України та у разі виявлених порушень зобов'язані визначити суму грошового зобов'язання платників податків, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.01.2015р.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НПП Транс-Технологія» у період з 2009р.-2012роках здійснило розмитнення товару за митними деклараціями №№110100000/2012/206309 від 01.03.2012р.;110000012/2010/313378 від 02.06.2010р.; 110100000/2012/223424 від 02.07.2012р.;110000012/2010/328691 від 02.11.2010р.; 110100000/2012/219852 від 06.06.2012р.;110000012/2011/208765 від 07.04.2011р.; 110000012/2011/215561 від 08.06.2011р.;110000012/2010/329772 від 12.11.2010р.; 110000012/2010/305945 від 16.03.2010р.;110000012/2011/223610 від 16.08.2011р.; 110100000/2012/234088 від 18.09.2012р.;110000013/2010/301172 від 22.01.2010р.; 110000012/2011/203925 від 22.02.2011р.;110100000/2012/213691 від 24.04.2012р.; 110000012/2010/321594 від 25.08.2010р.;110000012/2011/239322 від 26.12.2011р.; 110000014/2010/210489 від 27.08.2010р.;110000012/2010/334233 від 27.12.2010р.; 110000012/2010/318990 від 28.07.2010р.;110000012/2010/325062 від 28.09.2010р.; 110000003/2009/330979 від 28.12.2009р. за товарною категорією 8535301000 згідно УКТЗЕД імпорт контакторів (полюсних) електромагнітних, розмикач-перемикач СН 800 120ЕR-N1 Арт. 1-1752-166734, контактор є апаратом дистанційної дії, призначений для цілей високої напруги номінальної 3000В, потужністю 90 Квт, силою струму 30А, призначені для управління в системах кондиціювання повітря у залізничних пасажирських вагонах, торгівельна марка SCHATLBAU GMBH, країна виробництва Німеччина, при цьому, у графах вказаних декларацій позивач самостійно зазначив код товару 8535301000 згідно УКТЗЕД, що передбачає застосування 0% ставки ввізного мита, що підтверджується змістом досліджених судом копій декларацій (а.с.214-255 том 1, а.с. 27-38 том 2).

В подальшому, у період з 07.11.2012р. по 14.11.2012р. відповідно до статей 336,351 та 354 Митного кодексу України на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 05.11.2012р. №676 посадовими особами митниці була проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України ТОВ «НПП Транс-Технологія» при митному оформленні високовольтних контакторів за результатами якої був складений акт №Н81/12/110000000/33858057 від 23.11.2012р. за висновками якого встановлено, що позивачем були порушені вимоги митного законодавства України в частині класифікації товарів,а саме: позивачем здійснено розмитнення товару за товарною категорією -8535301000 згідно УКТЗЕД, що передбачає 0%ставку ввізного мита, тоді як вказані вище контактори повинні бути класифіковані у товарній під категорії 8535900000, якій відповідає назва «інші» до якої застосовується 5% ставка ввізного мита (а.с.49-53, 212-213 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки митницею 14.12.2012р. були прийняті наступні податкові повідомлення форми «Р», а саме:

-№242 за яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальній суму 191 818 грн. 86 коп., у т.ч. за основним платежем - 159 721,40 грн., за штрафними санкціями - 32097,46 грн.(а.с.45 том 1);

-№243 за яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем 31944,28 грн., за штрафними санкціями - 6421,91 грн.(а.с.46 том 1).

Позивач здійснював адміністративне оскарження вищевказаних рішень митного органу шляхом подання скарг до Державної митної служби України за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 15.01.2013р. за яким скарга позивача залишена без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення без змін, що підтверджується копією скарги та копією відповідного рішення наявних у матеріалах справи (а.с.14-24 том 1).

Позивач оспорює дії митниці в частині винесення акту перевірки №Н81/12/110000000/33858057 від 23.11.2012р. та в частині винесення податкових повідомлень №242, 243 від 14.12.2012р. і просить такі дії відповідача визнати протиправними, а також просить скасувати вищевказані податкові повідомлення посилаючись на те, що акт перевірки не містить посилань на підстави її проведення, не надано відомості щодо експертних досліджень зразків товару, дії, встановлені ч.4 ст. 353 Митного кодексу України під час здійснення перевірки не були проведені, правомірність визначення коду товару позивачем у митних деклараціях підтверджена висновком експерта від 10.12.2012р. щодо аналогічного контактора, підприємство не приймало рішення про визначення коду товару, а проводило митні процедури на підставі того коду товару, що був визначений митним органом та заходи із митного оформлення товару по ВМД є закінченими в межах дії Митного кодексу України 2002р., яким не передбачено можливість зміни коду класифікації товару після завершення митних процедур та випуску товару у вільний обіг.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дій митниці в частині винесення акту перевірки №Н81/12/110000000/33858057 від 23.11.2012р. та дій в частині винесення податкових повідомлень №242, 243 від 14.12.2012р., суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В свою чергу, акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак, акт перевірки, а також і дії по складанню акту перевірки, а також і дії по складанню (винесенню) акту та податкового повідомлення самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Контролюючий орган не позбавлений права складання акту перевірки, викладати у акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому обґрунтовувати ними власну правову позицію щодо наявності певних допущених позивачем порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання (винесення), викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Враховуючи наведене та те, що дії відповідача щодо винесення акту перевірки, висновки акту перевірки не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача по винесенню акту та висновків, викладених в ньому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень №242,№243 від 14.12.2012р., виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи спірні правовідносини між сторонами виникли у 2009-2011р.р. у період дії Митного кодексу України 2002р. та Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. та у 2012р. у період дії Митного кодексу України від 13.03.2012р., який набрав чинності з 01.06.2012р.

Так, у відповідності до вимог п.35 ст.1 Митного кодексу України 2002р. було визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно п.19 ст.1 вищенаведеного Митного кодексу України 2002р. митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про додану вартість» (чинного до 01.01.2011р.) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українській гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

За приписами п.п.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 (чинного до 01.01.2011р.) передбачено, що контролюючими органами є, зокрема - митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

При цьому, зазначені контролюючі органи (митні органи) мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом - п.п.2.2.1 п.2.2. ст.2 вищевказаного Закону №2181.

Також, і п.п.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2011р. передбачено, що митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Статтею 4 Закону України №2181 контролюючим органам(митним органам) було надано право визначення податкових зобов'язань.

Аналогічне право було надано митним органам і у відповідності до п.54.5 ст.54 Податкового кодексу України(в редакції чинній з 01.01.2011р.).

Відповідно до статті 265 МК порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 25 Закону України від 5 лютого 1992 року №2097-XII «Про Єдиний митний тариф» установлено, що мито, несплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

Також і за приписами ст. 78 вказаного Митного кодексу 2012р. визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи - стаття 69 Митного кодексу України 2012р.

Відповідно до ст.336 Митного кодексу України 2012р. однією із форм митного контролю є проведення митними органами документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч.1 ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 1 статті 351 Митного кодексу України передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно п.1 ч.2 ст. 352 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Окрім того, можливість здійснення митними органами контролю після здійснення митного оформлення передбачено Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком 1 до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 05.10.2006р. №227.

У Стандартному правилі 6.6 розділу 6 Конвенції встановлено, що система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Також і у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. №21-223а11 висловлено правову позицію відповідно до якої наведений випадок (застосування п.п.4.2.1 п.п.4.2 ст.4 Закону №2181) визначення податкових зобов'язань контролюючим органом і, як наслідок, звільнення (у цьому випадку) платника податку від відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання не застосовується для визначення обов'язкових платежів під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, у більшості випадків визначає декларант, а не контролюючий орган. Якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю за наслідками якого донараховує обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Так, як встановлено в судовому засіданні, підставою для проведення перевірки була інформація підрозділу митного аудиту митниці щодо виявленого факту порушення позивачем законодавства з питань митної справи у звязку з чим було прийнято наказ від 05.11.2012р. №676 про проведення перевірки про що було повідомлено позивача листом з повідомленням про вручення від 06.11.2012р.

Також, в судовому засіданні було встановлено та підтверджується і матеріалами справи те, що визначення коду товару згідно УКТЗЕД за товарною позицією -8535301000 відбулося шляхом зазначення вказаного коду товару у митних деклараціях у графі 33 самостійно позивачем про що свідчить зміст досліджених судом митних декларацій, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, митним органом рішення про визначення коду товару згідно УКТЗЕД не приймалось у відповідності до вимог Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД затвердженого наказом ДМС України від 12.12.2005р. №1219 та Порядку здійснення митних процедур, пов'язаних зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України в розібраному та незібраному вигляді затвердженого наказом ДМС України від 31.01.2011р.( чинних на момент виникнення правовідносин), позивачем відповідної заяви про визначення коду товару не подавалось у звязку з тим, що під час здійснення митного контролю не спрацювало жодних ризиків щодо правильності коду товару або митної вартості, а тому посадова особа митниці прийняла зазначені декларантом у графах декларацій відомості.

Отже, виходячи з того, що митниця не приймала рішення про визначення коду товару за вище дослідженими митними деклараціями, у митного органу були достатні підстави (за наявності інформація підрозділу митного аудиту митниці щодо виявленого факту порушення позивачем законодавства з питань митної справи) для проведення перевірки позивача у відповідності до вимог як законодавства, чинного у період з 2009 по 2010р., так і у період з 2011р. по 2012р.

Щодо фактів виявлених порушень вимог митного законодавства позивачем під час розмитнення товару та оформлення митних декларацій за вказаний вище період, слід зазначити наступне.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.

З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТЗЕД в Україні запроваджено Пояснення до УКТЗЕД, затверджені наказом Держмитслужби України від 30.12.2010р. №1561.

Як встановлено за результатами проведеної митницею перевірки згідно акту від 23.11.2012р., а також і вбачається зі змісту досліджених судом митних декларацій в частині правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД відповідно до заявлених відомостей у графі 31 у вищенаведених ВМД позивачем було задекларовано товар «контактори (полюсні) електромагнітні, розмикач-перемикач СН800 120 ER-N1» за кодом 8535301000 згідно з УКТЗЕД як роз'єднувачі та переривальники для напруги менше як 72,5 кВ за встановленою ставкою ввізного мита 0% від митної вартості товару, тоді як зі змісту митних декларацій видно, що контактори високовольтні електричні, розмикач-перемикач СН800 120 ER-N1, напругою 3000В, потужністю 90кВт (а.с.214-255 том 1, а.с.27-37 том 2).

Згідно технічної інформації - контактори являють собою пристрій для замикання і розмикання електричних кіл (електричний апарат - реле, що здійснює комутацію), якими проходить великий номінальний струм, або напруга. Також, контактор має електричний привід, що забезпечує рух робочого елементу, який в свою чергу у подальшому здійснює комутацію електричного ланцюга. Тобто функцією контактора є забезпечення зєднання електричного кола (створення контакту між його елементами).

Відповідно до пояснень до товарної позиції 8535 (пояснень до УКТЗЕД), до неї включається електрична апаратура, використовувана зазвичай в системах розподілу енергії. Положення пояснень до товарної позиції 8536 залишаються чинними з внесенням відповідних змін щодо технічних характеристик і функціонування апаратури для комутації або захисту електричних кіл або для приєднання до електричних кіл або в електричних колах. До цієї товарної позиції входить апаратура видів, описаних у поясненнях до товарної позиції 8536 на напругу понад 1000В.

Згідно з пунктом (С) (2) пояснень до товарної позиції 8536 контактори, що також розглядаються як реле, є пристроями для замикання і розмикання електричних кіл, які автоматично відключаються без механічного замикаючого пристрою або ручної операції. Зазвичай, вони спрацьовують і підтримуються в активному стані за допомогою електричного струму.

За технологічною побудовою та призначенням контактори не можуть розглядатись як роз'єднувачі та перебивальники з наступних причин.

Відповідно до пункту (В) пояснень до товарної позиції 8535 переривальники призначені для кіл високої напруги. Зазвичай, вони мають складну і тверду конструкцію зі спеціальними пристроями для гасіння дуги, можуть мати різну кількість контактів або мати дистанційне керування за допомогою різних засобів (наприклад, важелів, сервомоторів). Ці перемикачі часто виконуються у вигляді закритих камер з металевого чи ізоляційного матеріалу, заповнюваних ізоляційною рідиною (наприклад, оливою) чи газом, або в них створюється вакуум.

Відповідно до пункту (Е) пояснень до товарної позиції 8535 розєднувачі використовуються для відключення ділянок лінії; вони являють собою пристрої, що забезпечують видимий розрив струмоведучих елементів за умови повільної розбіжності контактів; зазвичай, на відміну від перебивальників, вони не призначені для використання у випадку, коли коло навантажене.

Отже, оскільки функція замикання електричних кіл в роз'єднувачах та переривальниках не обумовлена, відповідно до положень УКТЗЕД контактори, якщо вони призначені для напруги понад 1000В, повинні класифікуватися у товарній під категорії 8535900000 згідно УКТЗЕД, якій відповідає назва - «інші»(а.с.80-81,86 том 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД товар «контактори (полюсні) електромагнітні, розмикач-перемикач СН800 120 ER-N1» класифікується у товарній під категорії 8535900000 згідно УКТЗЕД як «інша електрична апаратура для комутації або захисту електричних кіл чи для приєднання до електричних кіл або в електричних колах, для напруги понад 1000В» (ставка ввізного мита 5% від митної вартості товару).

При цьому, слід зазначити, що саме позивачем були допущені порушення вимог ст.ст.81,88 Митного кодексу України 2002р. та статей 257,266 Митного кодексу України 2012р., Закону України «Про Митний тариф в Україні» (який діяв на момент митного оформлення) у частині правильності класифікації товарів й визначення податкових зобов'язань по миту та Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент митного оформлення) і Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість виходячи з того, що рішення про визначення коду товару митним органом не приймалося та у відповідності до наведених вище статей встановлений обов'язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та сплати податків і зборів.

Підприємство- декларант самостійно вносить необхідні дані до граф ВМД, у тому числі і до графи 33, в якій зазначається код товару згідно з УКТЗЕД та до графи 47, в якій наводяться розрахунки необхідних до сплати мита та інших податків, які справляються з товарів, що ввозяться на митну територію України, та несе відповідальність за всі відомості, зазначені в ній.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки підприємство позивача при декларуванні товарів самостійно вносило відомості до відповідних граф ВМД, а тому саме позивач несе юридичну відповідальність за дані, наведені в них у відповідності до вимог ч.4 ст.86 Митного кодексу України 2002р. та ч.8 ст.264 Митного кодексу України 2012р.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України платник податків повинен самостійно обчислити, задекларувати та сплатити суму податку у порядку та строки, визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним.

Водночас, згідно зі статтею 289 Митного кодексу України 2012р. податковий обов'язок після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, виникає якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

Отже, право на нарахування податкових зобов'язань після завершення митного оформлення товарів та їх випуску у митного органу виникає за результатами проведеної перевірки та у відповідності до повноважень митного органу, визначених як Законом України №2181 (чинним до 01.01.2011р.), так і нормами Податкового кодексу України (чинних з 01.01.2011р.) та у відповідності до вимог Митного кодексу України 2002р. та норм Митного кодексу України 2012р.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, і частина 1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник позивача не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності прийнятих митним органом оспорюваних рішень з урахуванням того, що судом виявлено факти порушення позивачем митного законодавства у ході визначення коду товару за товарною позицією УУКТЗЕД 8535301000, які не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами.

В той же час, відповідачем доведено правомірність прийняття оспорюваних рішень належними та допустимими доказами та у порядку і спосіб, що визначений нормами митного законодавства України.

При цьому, слід зазначити, що судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи позивача на наявність висновку експерта Дніпропетровської торгівельно-промислової палати №ВЕС-342 від 10.12.2012р. за яким зроблено висновок щодо аналогічного контактора СН800 120 ER-N1 за яким встановлено код товару - 8535301000 з огляду на те, що до повноважень експерта торгово-промислової палати не віднесено функції щодо визначення кодів товарів згідно з УКТЗЕД у відповідності до вимог Митних кодексів України у редакції 2002р. та 2012р.р.

Судом також не можуть бути прийняті до уваги і посилання позивача на те, що митницею не було направлено письмового повідомлення про необхідність надання додаткових документів та рішення про визначення коду товару виходячи з того, що зазначені обставини та доводи не спростовують факту встановленого порушення позивачем вимог митного законодавства при розмитненні товару за вищенаведеними митними деклараціями у період з 2009р. по 2012р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши оспорювані рішення у відповідності до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Митним кодексом України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За таких обставин та враховуючи те, що у задоволенні позові слід відмовити, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Транс-Технологія» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень №242,243 від 14.12.2012р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанова, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04.02.2015р.

Суддя С.О. Конєва