Рішення № 43202385, 13.03.2015, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/8017/14-ц

№ производства 2/646/294/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2015 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого: cудді Чудовського Д.О.,

при секретарі судового засідання: Косовій Т.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Веретельника І.Ю.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» про стягнення нарахованої та невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку, заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Червонозаводського районного суду м. Харкова звернувся позивач з позовними вимогами про стягнення заборгованості нарахованої та невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку і про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільнені. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що у жовтні 2012 року зі змісту довідки, виданої УПФУ у Харківському районі м. Харкова 22.10.2012 року, йому стало відомо про те, що відповідачем після його звільнення була нарахована, однак не виплачена, заробітна плата, а саме: у березні 2004 року було нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 81 грн. 82 коп., у липні 2004 року - 639,89 грн., та у жовтні була нарахована компенсація за невикористану відпустку у розмірі 35,70 грн., у зв'язку з чим, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.2. а.с. 100-104), просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та за компенсацію за невикористану відпустку і додатково стягнути середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільнені.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог через те, що відповідач повністю розрахувався із позивачем.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та пояснили, що протягом багатьох років відповідач не у повній мірі сплачував заробітну плату, в результаті чого вона розлучилась зі своїм чоловіком, сильно з цього приводу переживала, погіршилось її самопочуття, отже такими діями відповідача було спричинено моральну шкоду.

Суд вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах цивільної справи, заслухавши роз'яснення спеціаліста, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до запису трудової книжки, ОСОБА_1 23.01.2004 року був прийнятий на роботу діловодом Харківської філії ЗАТ « Індустріальні та дистрибуційні системи» (т. 2 а.с. 26) та був звільнений на підставі наказу № 59.1.-04 ОК від 06.05.2004 року з 06.05.2004 року, у зв'язку із незадовільним результатом випробувального строку, що підтверджується наданим відповідачем витягу з наказу (т. 2 а.с. 34), хоча відповідного запису до трудової книжки внесено не було.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1, сформованих УПФУ у Харківському районі Харківської області 22.10.2012 року, вбачається, що відповідачем йому січні 2004 року було нараховано - 52,46 грн., у лютому 2004 року - 6,99 грн., у березні 2004 року - 81,82 грн., при цьому у ці місяці були зараховані дні у стаж, відповідно: 9 днів, 29 днів, і 31 день, а у липні 2004 року - 639,89 грн., у жовтні 2004 року - 35,70 грн., при цьому днів до стажу, який зараховується для призначення пенсії зараховані не були (т.2 а.с. 9-10).

Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що усі платіжні відомості про нарахування та виплату заробітної плати за 2004 рік були знищені та була сформовані узагальнені відомості нарахування зарплати працівникам за 2004 рік.

У судовому засіданні був досліджений акт № 5 від 03.09.2008 року, що затверджений генеральним директором ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», за яким платіжні відомості за 2004 рік були знищені шляхом спалення (т. 1 а.с. 231-235).

Відповідно до відомостей нарахування зарплати працівникам ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» за 2004 рік, встановлено, що ОСОБА_1 у січні 2004 року було нараховано 62,95 грн. та виплачено після утримань - 61,94 грн., у лютому 2004 року було нараховано 6,99 грн, у якості компенсації за невикористану відпустку та сплачено після утримань - 6,89 грн., у березні 2004 року нараховано лікарняних 81,82 грн. та сплачено після утримань - 71,33 грн., у липні 2004 року нараховано 639,89 грн. та сплачено після утримань 540,00 грн., у жовтні 2004 року нараховано у якості компенсації за невикористану відпустку у розмірі 35,70 грн. та сплачено після утримань - 19,80 грн. (т. 2 а.с. 44-69).

При чому, судом досліджувався також акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 05.02.2010 року, складене Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва відносно ЗАТ « Індустріальні та дистрибуційні системи» за 2002 р. -2010 р., яким передбачено, що заборгованість по невиплаченій заробітній платі становить 0,00 грн. (т. 2 а.с. 117-118).

Крім того, в акті № 375/1620/24364528 від 15.06.2006 року, складеного Спеціалізованою ДПІ в м. Києві по роботі з ВПП відносно ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» зазначено, що перевіркою дотримання вимог законодавства у питаннях оплати праці за період з 01.10.2003 р. по 31.12.2005 р. встановлено, що заробітна плата працівникам виплачується своєчасно та заборгованості з виплати заробітної плати відсутні (т. 1 а.с.102).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість по виплаті заробітної плати та сплати компенсації за невикористану відпустку у відповідача перед позивачем відсутня.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки відповідно до наказу № 59.1.-04 ОК від 06.05.2004 року виданого ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» позивача було звільнено з 06.05.2004 року, а виплата заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку були сплачені відповідно у липні 2004 року в розмірі 540,00 грн. та у жовтні у розмірі 35,70 грн., суд вважає, що сплата таких сум була здійснена з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України, тобто суми були виплачені не у день звільнення. За таких обставин, відповідач мав би сплатити середній заробіток позивача за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що КСУ дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Однак, статтею 117 КЗпП України встановлена відповідальність роботодавця за порушення строків виплати заробітної плати, а тому на такий випадок положення ч. 2 статті 233 КЗпП України щодо можливості звернення до суду без обмеження будь-яким строком не розповсюджується.

Частиною 1 сатті 233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів.

Отже, позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами про виплату йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з приводу виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку не у день звільнення не пізніше трьох місяців з моменту її виплати, тобто щодо сум виплачених у липні 2004 року - до листопада 2004 року, а з приводу сум виплачених у жовтні 2004 року - до лютого 2005 року.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені у цій частині позовних вимог у зв'язку із спливом строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 4, 8, 10, 14, 15, 60, 61, 88, 208-209, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» про стягнення нарахованої та невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку, заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.03.2015 року

Суддя Д.О. Чудовський