Рішення № 43201920, 12.03.2015, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4776/14-ц

2/296/598/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі :

Головуючого-судді Колупаєва В.В.

При секретарі Долецькій Ж.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом В.О. прокурора м.Житомира Сич Ю. в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області про визнання незаконними та скасування рішення, розпорядження міськради, скасування запису та рішення реєстраційної служби, визнання недійсним свідоцтва, повернення майна, виселення з квартири,-

В С Т А Н О В И В :

В.о. прокурора м. Житомира 29.05.2014 року в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області та просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання» від 21.04.2011 року №287 в частині надання дозволу на реєстрацію ОСОБА_4 на жилу площу 11, 4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, до отримання житла, також просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради «Про надання жилої площі» від 21.03.2012 року №123, яким виключено квартиру АДРЕСА_1 з фонду житла для тимчасового проживання громадян Житомирської міської ради та надано в постійне користування ОСОБА_4 на склад сім`ї із двох осіб (вона, батько ОСОБА_5), просить також визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 14.08.2013 №62818, яким задоволено прохання ОСОБА_4 про передачу квартиру АДРЕСА_1 у приватну спільну часткову власність, просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на підставі розпорядження органу приватизації від 14.08.2013 року №62818 та зареєстроване в державному реєстрі від 08.10.2010 року №965, просить суд скасувати рішення та запис реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1, просить суд зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 повернути до комунальної власності Житомирської міської ради вищевказану квартиру, просить суд виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, з квартири без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що квартиру АДРЕСА_1 надано особам, які не належать до категорії громадян, які мають право отримати житлові приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, перелік право на одержання яких визначені у Житловому кодексі Української РСР та постановою КМ України від 31.03.2004 року №422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання» та при цьому квартиру надано ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) без постановки її на облік громадян, які потребують такого житла з фонду для тимчасового проживання, чим порушено права п'яти сімей, які очікують отримання житла з такого фонду та поставлені на облік у період з 2008 по 2012 рік.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав із викладених у ньому підстав.

Представник Житомирської міської ради, в інтересах якого заявлено позов, в судовому засіданні позов не визнав повністю, оскільки Житомирська міська рада не заявляла та не заявляє про порушення її прав щодо надання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житла на праві постійного користування шляхом виведення квартири АДРЕСА_1 з фонду житла для тимчасового проживання громадян сім'ї військовослужбовця запасу, що перебувають на черзі отримання житла в списку першочергового отримання житла з 1997 року. Крім того, Житомирська міська рада рішень міськвиконкому щодо надання житла не скасовувала, хоча наділена такими повноваженнями, та до органів прокуратури щодо захисту її прав та інтересів не зверталась.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Житомирської міської ради у судовому засіданні позов також не визнав повністю з тих підстав, що вселення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до фонду житла для тимчасового проживання було проведено правомірно, у відповідності до п. 1,2 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затверджених постановою КМ України від 31.03.2004 року № 422, так як вказані особи не мали постійного місця проживання у м.Житомирі в зв`язку з чим їм було надано житлове приміщення з фондів для тимчасового проживання, за умови що таке житло є єдиним місцем проживання, крім того вони мають право на першочергове забезпечення житлом з такого фонду у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 є особою пенсійного віку. Прийняття рішення міськвиконкомом від 21.03.2012 року №123 «Про надання житлової площі ОСОБА_4» (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) з батьком ОСОБА_5 зумовлено перебуванням останніх на квартирному обліку при міськвиконкомі в списку першочергового одержання житла №331 з 25.12.1997 року та на підставі п. 54 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і наданні їм жилих приміщень в Українській РСР без зняття з квартирного обліку, що стало підставою для виведення такого житла з фонду житла для тимчасового проживання.

Відповідач - Управління житлового господарства Житомирської міської ради подало до суду заяву, в якій позов не визнало повністю за його безпідставністю та просило розглядати справу у їх відсутності.

Відповідач - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала повністю з тих підстав, що вона разом з батьком ОСОБА_5 є особами, які не мають житла у м.Житомирі, дохід не достатній для придбання або найму іншого житла, батько є особою пенсійного віку, що зумовило першочергове забезпечення житлом з фонду житла для тимчасового проживання. Вперше в такий фонд житла з тимчасового проживання вона була вселена ще у 2009 році ( АДРЕСА_2), а у 2010 році на підставі листа міськвиконкому була переселена у квартиру АДРЕСА_1, і зареєстровані спільно з батьком за вказаною адресою відповідно до рішення міськвиконкому від 21.04.2011 року №287. Також зазначила, що підставою для виведення квартири з фонду житла для тимчасового проживання громадян є п. 4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затверджений постановою КМ України від 31.03.2004 року № 422 та п. 54 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і наданні їм жилих приміщень в Українській РСР, що зумовило видачу ордеру на вселення, приватизацію даного житлового приміщення та державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідач - ОСОБА_5 подав до суду заяву в якій позов не визнав повністю за його безпідставністю та просив розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області в судовому засіданні позов не визнав повністю за його безпідставністю.

Відповідно до вимог ст.169 ЦПК України, суд приймає рішення у відсутності відповідача Управління житлового господарства Житомирської міської ради та відповідача ОСОБА_5

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідка, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала до фонду житла з тимчасового проживання громадян, так як віднесено її до такого фонду було на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради «Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян» 23.07.2008 року №537.

На підставі листа міськвиконкому від 06.12.2010 року №18/7855 ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) надало дозвіл на проживання з правом постійної реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 до отримання постійного житла та з проведенням розрахунків за житлово-комунальні послуги.

В результаті чого, враховуючи висновки комісії при міськвиконкомі з розгляду спірних питань щодо реєстрації фізичних осіб за місцем проживання було прийнято рішення від 21.04. 2011 року №287 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем реєстрації» та надано дозвіл ОСОБА_4 дозвіл на реєстрацію до отримання житла складом сім`ї 2 чоловік - вона, та член сім`ї батько ОСОБА_5

Згідно ч.1 ст. 132-1 ЖК України до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання.

Відповідно до ст. 132-2 ЖК України до жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.

Довідками Житомирського обласного держаного комунального підприємства по технічній інвентаризації м. Житомира від 03.06.2010 року № 458 та від 16.01.2012 року №38, які подавались до відділу по обліку та розподілу житлової площі міської ради відповідачами з метою вселення у такий фонд тимчасового проживання підтверджується відсутність зареєстрованих будинків або їх частин в м. Житомирі на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_5, за військовим званням старший прапорщик, є особою пенсійного віку з червня 1997 року.

Відповідно до посвідчення громадянина, який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 (категорія 3) від 19.09.1996 року ОСОБА_5 та посвідчення громадянина, який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_3 (категорія 3) від 27.01.1995 року ОСОБА_4 мають статус осіб, які потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Довідками від 27.06.2014 року № 62, 63 представлено середньомісячний дохід ОСОБА_4 у період з червень 2010 року - по травень 2011 року.

Таким чином, судом з`ясовано, що у відповідачів по справі ОСОБА_4 та. ОСОБА_5 були правові підстави щодо зайняття квартири АДРЕСА_1, яка належала до фонду житла з тимчасового проживання громадян.

Щодо не перебування вказаних осіб - відповідачів саме на черзі житла з тимчасового проживання громадян та порушення порядку черговості при одержанні вказаного житлового приміщення судом береться до уваги той факт, що ОСОБА_4 у складі сім`ї з батьком ОСОБА_5 перебувають на квартирному обліку у міськвиконкомі в списку першочергового одержання житла за №331 з 25.12.1997 року, рішення №680, що підтверджено довідкою відділу по обліку та розподілу жилої площі Житомирської міської ради. Сам по собі факт не перебування вказаних осіб саме на обліку громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання не може бути підставою для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради «Про реєстрацію фізичним осіб за місцем проживання» від 21.04.2011 року №287 в частині надання дозволу на реєстрацію ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_5 до отримання житла та рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради «Про надання жилої площі ОСОБА_4» від 21.03.2012 року №123.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 та її батько ОСОБА_5 вперше вселилися у фонд житла для тимчасового проживання ще у 20.02.2009 році на підставі листа №18/1193 (АДРЕСА_2), однак у зв`язку із звільненням квартири АДРЕСА_1 були відселені в житлове приміщення з таким же статусом, що підтверджено копією поквартирної картки квартири АДРЕСА_2 та карткою прописки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із зазначенням місця вибуття.

Щодо порушення черговості при наданні відповідачам житла з фонду тимчасового проживання судом з'ясовано та підтверджено показами свідка ОСОБА_8 виконуючої обов'язки начальника відділу по обліку та розподілу житлової площі міської ради, що особи, які перебували на обліку громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання вже ним забезпеченні, відмовилися або не поновлюють документи на одержання таких житлових приміщень, що підтверджено листом відділу по обліку та розподілу жилої площі від 07.02.2014 року №27.

Крім того, судом взято до уваги покази свідка щодо громадян, які стали на такий облік у 2014 році та вже забезпечені житловими приміщеннями з фонду житла для тимчасового проживання, що вбачається з Реєстру заяв громадян, що потребують надання житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання Житомирського міськвиконкому м. Житомира та відсутності з моменту вселення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 буд-яких заяв та скарг від громадян, які перебували на обліку з надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.

Також на момент вселення 20.02.2009 року та реєстрації 22.05.2009 року відповідачів вперше у такий фонд ( АДРЕСА_2) громадяни, які потребували житла з фонду для тимчасового проживання були відсутні, що вбачається з вищезгаданого Реєстру.

Проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення міськвиконкому від 21.04.2011 року №287 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання» в частині надання дозволу на реєстрацію ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_5, в тому числі у зв`язку з тим, що рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, що обґрунтовується здійсненням держаної перереєстрації відповідачів по справі на підставі ордеру № 002827 від 20.08.2012 року та отриманням права постійної державної реєстрації, що підтверджено копією поквартирної картки та карткою прописки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та заявою для реєстрації місця проживання на підставі ордеру серії ЖЖ № 002827 від 20.04.2012 року.

Крім того, визнання незаконним та скасування рішення міськвиконкому від 21.04.2011 року №287 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання» в частині надання дозволу на реєстрацію ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_5 не впливає на законність рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.03.2012 року №123 «Про надання жилої площі ОСОБА_4». Прокурором не обґрунтовано порушення норм матеріального права при прийнятті міськвиконкомом названого рішення.

Згідно пп.1 п.а ч.1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів ради сільських, селищних міських ради управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп.2 п.а ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції органу місцевого самоврядування входить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до ч.4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою КМ України від 31.03.2004 року №422 житлові приміщення виключаються з фондів житла для тимчасового проживання, якщо відпала потреба в такому їх використанні, а також у разі виключення їх в установленому порядку з числа житлових.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.03.2013 року №123 «Про надання жилої площі ОСОБА_4» було прийнято на підставі висновків громадської комісії з житлових питань при міськвиконкомі (протокол №1 від 08.02.2012 року) виключено квартиру АДРЕСА_1 з фонду житла для тимчасового проживання та надано в постійне користування ОСОБА_4 без зняття з квартирного обліку.

Враховуючи той факт, що квартира даним рішенням виведена з названого фонду, доводи прокурора щодо порядку порушення черговості стосовно осіб, які перебувають на обліку житла для тимчасового проживання є безпідставними.

Відповідно до ст. 51 ЖК України жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Згідно п. 54 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Український РСР (затверджених постановою Ради Міністрів УССР і Укрпрофради від 11.12.1984року №470) (далі Правил) передбачає в окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 51 і абзацом першим пункту 52 цих Правил, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерговиків.

Відповідно до пункту 55 Правил жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку.

Пункти 51, 52 Правил передбачають, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.

Актом про вселення від 04.02.2011 року підтверджується, що у квартирі відсутні прилади опалення, в незадовільному стані знаходиться газова плита, газопостачання відсутнє, кімната не відповідає санітарним нормам необхідним для проживання та потребує ремонту.

Вселена ОСОБА_4 разом з батьком в одну кімнату житловою площею 17,8 кв.м., загальна площа житлового приміщення АДРЕСА_1 будинку малосімейного типу складає 35,3 кв.м, що вбачається з копії технічного паспорту.

Судом також встановлено, що заяву щодо виведення квартири з фонду житла для тимчасового проживання з видачею ордеру ОСОБА_4 було подано 02.12.2011 року та зареєстровано 06.12.2011 року № 25/М-10581.

Відповідно до ст. 58,59 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер № 002827 від 20.08.2012 року, виданий ОСОБА_4 та її батьку ОСОБА_5 наявний в матеріалах справи, вимог щодо визнання його недійсним прокурором не заявлено.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки)), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку) та інші.

На підставі вищевказаних документів відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 реалізували своє право на приватизацію житлового приміщення квартиру АДРЕСА_1, в результаті чого відділом приватизації державного житлового фонду оформлено розпорядження органу приватизації від 14.08.2013 року № 62818 та видано свідоцтво на право власності.

Відповідно до п. 36, пп.6. п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2013 року № 868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат.

Зі змісту вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації від 14.08.2013 року №62818, свідоцтва про право власності та запису реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Нормами житлового законодавства чітко передбачені випадки виселення без надання іншого житлового приміщення у разі якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням; осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення; та у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним ( ст.ст.116, 117 ЖК України).

Відповідно до ст. 117 ЖК України, у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо суб'єкта від 25.06.2014 року, станом на сьогоднішній день у відповідачів по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у м.Житомирі значиться на праві спільної часткової власності у м. Житомирі лише квартира АДРЕСА_1.

Крім того, судом береться до уваги той факт, що відповідачі залишаються перебувати на квартирному обліку у міськвиконкомі в списку першочергового одержання житла за №331 з 25.12.1997 року, рішення №680, у складі 2 особи, що підтверджено довідкою відділу по обліку та розподілу жилої площі Житомирської міської ради від 05.03.2015 року №110.

Судом також встановлено, що вселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбулось у неблагоустроєне житлове приміщення (у кімнаті були відсутні прилади опалення, водопостачання, газопостачання, у незадовільному стані знаходилась газова плита), квартира з боргами бувших наймачів, у квартирі відповідачами зроблено ремонт, поставлено металопластиковий балкон, здійснено всіх заходів для облаштування житлового приміщення, з метою приведення його у відповідний санітарний та технічний стан, у зв'язку з чим затрачено власні кошти.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Так, відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною 17.07.1997 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції було прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, ст. 17 якого передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини визначено, що навіть при допущенні деяких порушень закону державним органом, громадянин не може відповідати за їх помилки. Так, п. 21 Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06. 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі «Stretch v. United Kingdom» (Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії) (www.echr.coe.int/erchr) виходячи зі змісту п. 32-35, майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором укладеним з органом публічної влади.

Так як, зазначено у п. 32-34 вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до практики «майно» розглядають як «існуюче майно» або активи, включаючи вимоги, стосовно яких заявник може заявити, що він має, принаймні, «законні очікування» отримання ефективної реалізації права власності.

Отже, позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа - суб'єкт приватного права, - не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні цих договорів припустилися помилки. Таким чином, якщо особи отримали у власність майно від держави, то подальше позбавлення цих осіб цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали обґрунтовані очікування щодо дотримання виконавчим комітетом Житомирської міської ради при прийнятті управлінського рішення, вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, тобто розраховували на те, що орган місцевого самоврядування діятиме на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Таким чином, сам по собі факт не постановки відповідачів саме на облік громадян, що потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання не можуть бути безумовною підставою для скасування прийнятих рішень виконавчим комітетом, якщо вони не допущенні внаслідок винної, протиправної поведінки самих користувачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 41, 47 Конституції України, ст.ст.10, 30, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.59, 109, 116, 117 ЖК України, ст.ст.10, 11, 30, 60, 88 , 169, 209, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов В.О. прокурора м.Житомира Сич Ю. в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області про визнання незаконними та скасування рішення, розпорядження міськради, скасування запису та рішення реєстраційної служби, визнання недійсним свідоцтва, повернення майна, виселення з квартири залишити без задоволення за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області суд через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення подачею апеляційної скарги.

Головуючий суддя В. В. Колупаєв