Постанова № 43201691, 18.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 907/1009/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Суховерко О.В.; відповідача - ОСОБА_5; третьої особи - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від24.11.2014у справі № 907/1009/13за позовомСпільного українсько-естонського підприємства формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6простягнення 70 961, 69 грн

В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 51475 від 05.11.2010 у розмірі 59 134, 74 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 826, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області порушено провадження справі № 907/1009/13 за позовом СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення суми 70 961, 69 грн, в т.ч. 59 134, 74 грн заборгованості за поставлений товар згідно договору № 51475 від 05.11.2010 та 11 826, 95 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мокану В.В., судді Бобрик Г.Й., Ушак І.Г.) від 29.09.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Кравчук Н.М.) від 24.11.2014 рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в частині стягнення 53 634, 74 грн основного боргу та 11 826, 95 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. В частині стягнення 5 500, грн основного боргу провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014, ФОП ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2014.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 241 ЦК України, оскільки з відповідача - ФОП ОСОБА_5 стягнуто грошові кошти за договором, який нею не укладався та в подальшому не схвалювався. Окрім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 32, 34, 42, 82 ГПК України, у зв'язку з відхиленням висновку судового експерта.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 24.02.2015 № 05-05/154 для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги ФОП ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Студенець В.І. - головуючий, судді Кривда Д.С., Грек Б.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено на 11.03.2015.

На адресу суду 10.03.2015 від СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" надійшли письмові пояснення щодо касаційної скарги ФОП ОСОБА_5, в яких товариство просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 - без змін.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 10.03.2015 № 05-05/219 для розгляду касаційної скарги ФОП ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2015 розгляд касаційної скарги у даній справі відкладено на 18.03.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами за умовами договору поставки № 51475 від 05.11.2010 СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" (постачальник) зобов'язалось поставити і передати у власність ФОП ОСОБА_5 (покупець) товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначена в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору; покупець зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар. Як вбачається з тексту договору, покупцем за договором є особисто ФОП ОСОБА_5

За твердженням СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" на виконання договору товариством було поставлено товар на загальну суму 341 728, 25 грн, відповідачем станом на день звернення до суду оплачено товар на суму 281 067, 71 грн, здійснено повернень товару на суму 1 525, 80 грн, отже, заборгованість складає 59 134, 74 грн.

Предметом позову є матеріально-правова вимога СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 59 134, 74 грн заборгованості за договором, яка виникла на підставі накладних, виданих у період з 03.07.2013 по 31.07.2013, а також 11 826, 95 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, обчислених з цієї суми.

Під час розгляду справи заборгованість частково погашена в сумі 6 600, 00 грн (меморіальний ордер № НОМЕР_1 від 24.01.2014 на суму 3 000, 00 грн, платіжне доручення № 5326 від 18.02.2014 на суму 2 000, 00 грн, меморіальний ордер № НОМЕР_2 від 26.02.2014 на суму 500, 00 грн, меморіальний ордер № НОМЕР_3 від 26.02.2014 на суму 1 100, 00 грн, в останньому платником зазначено ОСОБА_6.).

СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" також стверджувало, що передача товару здійснювалась при централізовано-кільцевих перевезеннях медикаментів на підставі спеціального доручення № 51475/1 від 01.03.2013, виданого ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_5 Підставою відпуску товару громадянину ОСОБА_6 була довіреність від 05.07.2010, видана ОСОБА_5 на його ім'я.

З огляду на заперечення ФОП ОСОБА_5 як факту укладення нею договору, так і фактів одержання товару від СП ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД", місцевим господарським судом з власної ініціативи ухвалою від 04.02.2014 було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу щодо належності ОСОБА_5 підпису стосовно частини документів, які є доказами у справі, а саме, у договорі № 51475 від 05.11.2010, у спеціальному дорученні № 51475/1 та у будь-яких двох видаткових накладних з загальної кількості, наприклад, № 13172549 від 24.07.2013 та № 13172337 від 24.07.2013, у яких підпис отримувача є найбільш чітким, або у будь-яких інших двох накладних на вибір експерта.

На вирішення експертизи були поставлені такі питання: а) Чи виконано підпис на договорі поставки № 51475 від 05.11.2010 навпроти прізвища ОСОБА_5 фізичною особою ОСОБА_5 чи іншою особою; б) Чи виконано підпис на спеціальному дорученні № 51475/1 від 01 березня 2013 року у графі "Зразки підписів і відтиску печатки засвідчую:" навпроти прізвища ОСОБА_5 фізичною особою ОСОБА_5 чи іншою особою; в) Чи виконано підписи у видаткових накладних № 13172549 від 24.07.2013 та № 13172337 від 24.07.2013 або у двох будь-яких інших видаткових накладних, що містяться на арк.справи №№ 86 - 120 (на вибір експерта) у графі "отримав" фізичною особою ОСОБА_5 чи іншою особою?

Експертним висновком № 1998 з дослідження почерку та підписів за матеріалами господарської справи № 907/1009/13 від 03.07.2014, складеним судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено: "1. Підпис від імені ОСОБА_5, розташований перед прізвищем "ОСОБА_5." в графі "Покупець" в Договорі поставки № 51475 від 05.11.2010, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. 2. Ким ОСОБА_5 чи іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_5, розташований в графі "Зразки підписів і відтиску печатки засвідчую" на Спеціальному дорученні № 51475/1 від 01.03.2013, встановити не виявилось можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку (внаслідок малого об'єму графічного матеріалу, що міститься в представленому на експертизу підписі, і простотою його виконання). 3.4. Підписи від імені ОСОБА_5, розташовані в графі "Отримав" видаткових накладних № 13172550 від 24.07.2013, № 13172549 від 24.07.2013, № 13172339 від 24.07.2013, № 13172337 від 24.07.2013, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою."

Місцевий господарський суд, встановивши, що договір поставки № 51475 від 05.11.2010 ФОП ОСОБА_5 не укладався, оскільки підпис у договорі їй не належить, а також з огляду на недоведеність фактів одержання ФОП ОСОБА_5 товару за спірними накладними, дійшов висновку, що зобов'язання з оплати товару на підставі зазначеного договору у відповідача не виникли, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України, а відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. При цьому, як встановлено, судом апеляційної інстанції, представником ФОП ОСОБА_5 у правовідносинах з позивачем виступав ОСОБА_6 на підставі довіреності від 05.07.2010, посвідченої приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрована в реєстрі за № 975, окрім того, на договорі поставки № 51475 від 05.11.2010 та на накладних, що знаходяться у матеріалах справи, міститься відтиск печатки ФОП ОСОБА_5, яку вона передала ОСОБА_6 для здійснення повноважень, наданих йому довіреністю від 05.07.2010. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове рішення про припинення провадження в частині позовних вимог в сумі 5 500, 00 грн та про задоволення позову в іншій частині.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно із ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.08.2014 у справі № 5028/10/3/2012).

За договором поставки № 51475 від 05.11.2010, як встановлено місцевим господарським судом, покупцем є особисто ФОП ОСОБА_5, а не ФОП ОСОБА_5 через представника ОСОБА_6, який би діяв від її імені в її інтересах.

Таким чином, при укладенні договору поставки № 51475 від 05.11.2010 не виникло правовідносин з представництва ФОП ОСОБА_5 і як наслідок не могло мати місця перевищення повноважень представником, а тому застосування норми ч. 2 ст. 241 ЦК України судом апеляційної інстанції до даних правовідносин є помилковим.

Частиною 1 ст. 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ч. 6 ст. 42 ГПК України).

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки відповідно до експертного висновку підпис у договорі поставки № 51475 від 05.11.2010 не належить ФОП ОСОБА_5, то він нею не укладався, а отже зобов'язання з оплати товару на підставі зазначеного договору у відповідача не виникли.

При цьому, наявність на договорі відбитку печатки ФОП ОСОБА_5 також не може бути свідченням укладення саме нею такого договору, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.

Окрім того, місцевим господарським судом встановлено відсутність доказів на підтвердження фактів отримання ФОП ОСОБА_5 товару за спірними накладними та доказів на підтвердження фактів здійснення нею оплат такого товару.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано норми матеріального права і помилково скасовано рішення місцевого господарського суду, яким під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 скасувати, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2014 у справі № 907/1009/13 - залишити в силі.

Стягнути із Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.