Ухвала суду № 43201660, 24.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 лютого 2015 року Справа № 910/993/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Бакуліної С.В.,суддів:Грейц К.В., Грека Б.М., Мачульського Г.М., Черкащенка М.М.,

перевіривши заявуПідприємства "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок міста Києва "Авангард"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.08.2014у справі№ 910/993/14за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1. Об'єднання профспілок, організація профспілок у місті Києві "Київська міська рада профспілок"; 2. Підприємства "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок міста Києва "Авангард"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп"; 4. Міністерства молоді та спорту Українипровизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/993/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено повністю; визнано право власності держави України в особі Фонду державного майна України на будівлю льодового палацу площею 8422,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельника, 46 (літ. А).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 у справі № 910/993/14 постанову та рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Підприємством "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок міста Києва "Авангард" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2014 у справі № 910/993/14, в якій просить вказану постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2014 у справі № 5002-29/2719-2011, від 05.11.2014 у справі № 904/5942/13, від 15.10.2014 у справі № 910/15751/13, від 25.12.2012 у справі № 43/440-6/231, від 28.07.2014 у справі № 5011-32/13806-2012, від 16.06.2014 у справі № 16-13-28/17-438-2011, на постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012, від 16.04.2014 та від 02.09.2014, а також на ухвали Вищого господарського суду України про допуск справи до провадження від 29.10.2014 у справі № 52/250-45/540-2012, від 22.09.2014 у справі № 2/92, від 01.09.2014 у справі № 62/84, від 28.07.2014 у справі № 5002-1/2762-2011, від 22.09.2014 у справі № 16-13-28/17-438-2011, від 05.11.2014 у справі № 48/340, від 22.09.2014 у справі № 47/296 та від 18.11.2014 у справі 916/2414/13, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2015 у справі № 910/993/14 заявнику було надано строк до 16.02.2015 для усунення недоліків, допущених при оформленні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2014.

Заявником усунуто зазначені недоліки у встановлений строк.

У відповідності до частини третьої статті 11120 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою в день первинного її подання до Вищого господарського суду України.

Перевіривши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 05.08.2014 у справі № 910/993/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову заступника прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання права власності держави на нерухоме майно. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: спірне майно з моменту його створення було у державній власності; правовий режим майна не змінився у зв'язку зі створенням Федерації незалежних профспілок України та включення цього майна в її перелік; докази надання уповноваженим державним органом згоди на відчуження спірного майна відповідачу-1 відсутні. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що не має підстав для переоцінки висновків суду в частині поважності причин пропуску строку позовної давності.

Водночас у постанові від 24.03.2014 у справі № 5002-29/2719-2011 в частині, що стосується доводів заявника, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову заступника прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу, з огляду на пропуск строку позовної давності. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: позовна давність спливла; наявності поважних причин для її поновлення прокурором та позивачем не доведено, оскільки дата здійснення перевірки, на яку посилається прокурор, як на джерело інформації про порушене право, не вказана та матеріали перевірки суду не надані.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова Вищого господарського суду України від 05.11.2014 у справі № 904/5942/13 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов аналогічних висновків щодо наявності підстав для визнання права власності на нерухоме майно, що і у постанові про перегляд якої подано заяву. При цьому Вищим господарським судом України враховані встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких майно вибуло з володіння власника не з його волі на підставі рішення суду, яке в подальшому скасовано, і він вправі витребувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 Цивільного кодексу України у спосіб визнання за собою права власності.

Колегія суддів також не може розцінити як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 15.10.2014 у справі № 910/15751/13, оскільки предмет та підстава позову у цій справі та у справі № 910/993/14, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так, предметом позову у справі № 910/993/14 є визнання права власності на нерухоме майно, в той час як у справі № 910/15751/13 предметом позову є визнання права власності на частку у статутному капіталі. Із зазначеного вбачається, що спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

Постановами Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі № 43/440-6/231 та від 28.07.2014 у справі № 5011-32/13806-2012, на які посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ2 ГПК України.

Колегією суддів не приймається до уваги постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2014 у справі № 16-13-28/17-438-2011, оскільки зазначена постанова була скасована постановою Верховного Суду України від 18.11.2014, а отже на даний час є нечинною, і на неї не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

До того ж, судовими рішеннями, на які у заяві, поданій в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, може здійснюватись посилання на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, можуть бути лише рішення судів касаційних інстанцій, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим посилання заявника на постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012, від 16.04.2014 та від 02.09.2014, а також на ухвали Вищого господарського суду України про допуск справи до провадження від 29.10.2014 у справі № 52/250-45/540-2012, від 22.09.2014 у справі № 2/92, від 01.09.2014 у справі № 62/84, від 28.07.2014 у справі № 5002-1/2762-2011, від 22.09.2014 у справі № 16-13-28/17-438-2011, від 05.11.2014 у справі № 48/340, від 22.09.2014 у справі № 47/296 та від 18.11.2014 у справі 916/2414/13, не приймаються судом до уваги.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116 - 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Підприємству "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок міста Києва "Авангард" у допуску справи № 910/993/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС. БакулінаСудді:К. Грейц Б. Грек Г. Мачульський М. Черкащенко