Рішення № 43201551, 12.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 р. Справа№ 914/1334/13

За позовом: ОСОБА_1, м. Київ, ОСОБА_2, м. Київ, ОСОБА_3, м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_4, м. Нюрнберг, Німеччина

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», м. Трускавець Львівської області

до відповідача-3: Державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, м. Трускавець

третя особа-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, м. Київ

третя особа-2: Реєстраційна служба Трускавецького МУЮ, м. Трускавець Львівської області

третя особа-3: ОСОБА_7, м. Київ

третя особа-4: ОСОБА_8, с. Липники Пустомитівського району Львівської області

третя особа-5: ОСОБА_9, м. Київ

про: визнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» удаваними правочинами, визнання права власності та зобов'язання до вчинення дій

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивачів1,2, третьої особи3: ОСОБА_7 (довіреність від 08.11.2014 року та довіреність від 08.11.2014 року)

від позивача3: не з'явився

від відповідача-1: ОСОБА_10 (довіреність від 12.09.2014 року)

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

від третьої особи1,2,4,5: не з'явилися

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 12.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2014 року у справі № 914/1334/13 (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року (судді: Костів Т.С., Малех І.Б., Желік М.Б.) позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року (судді: Шевчук С.Р., Акулова Н.В., Владимиренко С.В.) рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 914/1334/13 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 16.09.2014 року постанову Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року у справі № 914/1334/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 року у справі № 914/1334/13 рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року скасовано, справу № 914/1334/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 03.11.2014 року справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.12.2014 року. Ухвалою суду від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено на 16.12.2014 року.

16.12.2014 року через канцелярію суду надійшла заява позивачів (вх. № 54382/14) про зміну позовних вимог, відповідно до якої просять суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу корпоративних прав та захистити їхні порушені права; визнати недійсним удаваний договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 03.06.2009 року; визнати недійсним удаваний договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 03.06.2009 року; визнати недійсним удаваний договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03.06.2009 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» у розмірі 33,33% статутного капіталу; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» у розмірі 33,34% статутного капіталу; визнати за ОСОБА_3 право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» у розмірі 33,33% статутного капіталу. Дана заява прийнята судом.

Ухвалою суду від 16.12.2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивачів Реєстраційну службу Трускавецького МУЮ, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, розгляд справи відкладено на 20.01.2015 року. Ухвалою суду від 20.01.2015 року розгляд справи відкладено на 03.02.2015 року. Ухвалою суду від 03.02.2015 року продовжено строк розгляду спору, задоволено клопотання позивача-1 про вжиття заходів до забезпечення позову, в судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2015 року. Ухвалою суду від 24.02.2015 року розгляд справи відкладено на 12.03.2015 року.

Представник позивачів1,2 в судове засідання з'явився, просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу корпоративних прав та задоволити позовні вимоги повністю з урахуванням поданих 16.12.2014 р. через канцелярію суду клопотання вх.№54381/14 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та заяви вх.№54382/14 про зміну позовних вимог.

Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, просив суд задоволити подану 16.12.2014 р. через канцелярію суду заяву вх.№54398/14 щодо застосування строків позовної давності. Проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданих 16.12.2014 р. письмових поясненнях вх.№54397/14 по суті заявлених позовних вимог та письмових поясненнях вх.№4107/15 від 03.02.2015 р.

Відповідач-2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав.

Відповідач-3 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Третя особа-1 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог попередніх ухвал суду не виконала, причин неявки не повідомила.

Третя особа-2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила. 28.11.2014 р. на адресу суду надійшли пояснення вх.№51765/14 третьої особи2, в яких остання зазначила, що державним реєстратором дотримані вимоги Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в частині проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТзОВ «Старий Відень», оскільки документи подані в повному обсязі. Просила справу розглядати без участі державного реєстратора.

Третя особа-3 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвали суду від 16.12.2014 року не виконала, причин неявки не повідомила.

Третя особа-4 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвали суду від 16.12.2014 року не виконала.

Третя особа-5 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвали суду від 16.12.2014 року не виконала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Під час діяльності ТОВ "Старий Відень" виникла потреба в отриманні додаткових коштів і необхідну суму (780000,00 грн.), яку погодився надати відповідач1, яку, як вирішили учасники товариства, має отримати позивач1. Позика в повному обсязі була повернута 11.03.2010.

03.06.2009 учасниками ТОВ "Старий Відень" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Продавці) укладені договори купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Старий Відень" із ОСОБА_4 (Покупець), посвідчені нотаріусом ОСОБА_6, за умовами яких Продавці зобов'язались передати Покупцю свої частки у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень" у розмірі відповідно 20% (еквівалентно 114 000,00 грн.), 33,33 % (еквівалентно 190 000,00 грн.), 33,33 % (еквівалентно 190 000,00 грн.) статутного капіталу ТОВ "Старий Відень".

Перехід права власності на частку відбувався в момент укладення та нотаріального посвідчення договорів. Перехід корпоративних прав учасників від Продавця до Покупця відбувався в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ "Старий Відень" та їх державної реєстрації (п. 4.3 договорів).

Загальними зборами учасників ТОВ "Старий Відень", що оформлено протоколом від 23.06.2009 №1/2009 вирішено задовольнити волевиявлення ОСОБА_2, ОСОБА_3 про їх вихід із складу учасників товариства та відступлення належних їм часток у статутному капіталі, а також частини, належної ОСОБА_1 частки шляхом їх продажу ОСОБА_4 Також затверджено статут товариства у новій редакції (протокол загальних зборів учасників від 23.06.2009 № 1/2009) та 23.04.2010 проведено його державну реєстрацію.

Відповідно до п. 1.3 Статуту ТОВ "Старий Відень" у зазначеній редакції, учасниками визначено ОСОБА_1 з вкладом 152000,00 грн. (13,4%) та ОСОБА_4 з вкладом 418000,00 грн. (86,6%).

Листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 01.11.2010 №172/01-14 підтверджено, що зазначеною особою посвідчено заяву представника ОСОБА_4 від 27.08.2009 про вихід з числа учасників товариства та відчуження належної їй частки на користь ОСОБА_11

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2012 у справі № 5015/355/12 (залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012) задоволено в повному обсязі позов ОСОБА_2 до ТОВ "Старий Відень", треті особи - Державний реєстратор виконкому Трускавецької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Загальних зборів ТОВ "Старий Відень", скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Старий Відень" та запису про державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ "Старий Відень" в державному реєстрі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що укладені договори купівлі-продажу від 03.06.2009 є удаваними, так як їх було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме договори позики під заставу майна, а тому такі договори підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 235 ЦК України.

Дослідивши представлені суду докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною ст. 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За таких обставин суд позбавлений можливості застосовувати до встановлених правовідносин сторін як наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, так і наслідки правочину, який сторони насправді вчинили, оскільки наразі є дійсними спірні договори купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Старий Відень".

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 87 ГК України, статутний капітал - це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.

Отже, не наявність корпоративного права є визначальною для права власності на частку, а навпаки - право власності на частку у статутному капіталі товариства засвідчує обсяг корпоративних прав особи, якій ця частка належить.

У поданому 21.05.2013 р. відзиві вх.№17863/13 на позовну заяву відповідачем2 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо оспорення договорів купівлі-продажу.

16.12.2014 р. представником відповідача1 через канцелярію суду подано заяву вх.№54398/14 щодо застосування строків позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До позовних вимог позивача про визнання недійсним укладеного 03.06.2009 договору купівлі-продажу корпоративних прав, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил ст. 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Верховного Суду України від 16.09.2014 року та Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 року у справі № 914/1334/13 встановлено, що помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що відлік перебігу позовної давності починається з 23.04.2010 - дати проведення відповідачем-3 державної реєстрації змін до установчих документів TOB "Старий Відень" шляхом затвердження нової редакції статуту ТОВ "Старий Відень", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис від 23.04.2010, оскільки за заявленими вимогами перебіг позовної давності починається з моменту передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень" за оспорюваними договорами купівлі-продажу корпоративних прав.

Позивачі покликаються на те, що згідно з абз. 2 п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» 06.11.2009 №9 перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, наведене жодним чином не вказує, що позивачі не знали про укладення оспорюваних договорів та, як вони стверджують, про порушення їх прав. Про факт укладення нотаріально посвідчених договорів позивачам було відомо в момент їх укладення, а відтак, покликання на нерозуміння та неусвідомлення характеру договірних відносин не можуть братися до уваги, оскільки права та обов'язки, а також наслідки вчинення правочину за оспорюваними договорами були роз'яснені позивачам нотаріально.

Крім того, покликання позивачів на відлік строку позовної давності з моменту реєстрації ОСОБА_4 корпоративних прав є безпідставним, оскільки ними оспорюється укладення договорів, а не відповідні реєстраційні дії.

Крім того, матеріалами справи підтверджено про обізнаність позивача про державну реєстрацію корпоративних прав в момент вчинення.

Таким чином, з'ясувавши зміст обох обставин (фактів вчинення договорів купівлі-продажу корпоративних прав та їх державної реєстрації) та свідому волю (умисел) позивачів на передбачення правових наслідків, які виникають з таких договорів, суд дійшов висновку, що позивач усвідомлював форму та зміст правочину, а відтак гіпотетичне (умовне) порушення права позивача слід відраховувати від дати вчинення правочину, оскільки позивачі разом і з відповідачем обрали таку форму правочину.

Отже, в даних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності слід обчислювати з моменту укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу корпоративних прав - тобто 03.06.2009 року.

Відповідно до абз.2 п.2.1. Постанови Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» заяву про сплив позовної давності може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

У своїй заяві (вх.№54382/14 від 16.12.2014 р.) про зміну позовних вимог позивачі просять суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу корпоративних прав. Дана заява обґрунтовується тим, що під час підписання договорів купівлі-продажу сторони уклали договір позики, забезпеченою заставою, і сподіваючись на реальне виконання саме договору позики, забезпеченого заставою, позивачі не усвідомлювали і не могли усвідомлювати наявність порушення своїх прав в момент вчинення оспорюваних договорів. І лише після того, коли відповідач1, отримавши позичені нею кошти від позивачів, скориставшись наявністю оспорюваних договорів та ошукавши позивачів, замість того, щоб повернути їм корпоративні права, які були предметом застави, вчинила дії, які потягнули за собою перехід (переоформлення) часток у статутному капіталі Товариства у власність відповідача1, про що було здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.04.2010 р., позивачі дізнались про порушення своїх прав відповідачем1. На думку позивачів, зазначені причини пропуску є поважними, оскільки порушення строку позовної давності позивачами було викликане саме неправомірними діями відповідача1, який недобросовісно віднісся до своїх обов'язків як заставодержателя і неправомірно заволодів їх частками, ошукавши їх та порушивши домовленості.

Суд відхиляє заяву позивачів про визнання причин пропуску строків позовної давності поважними, оскільки, як зазначили самі позивачі у своїй заяві, позика у повному обсязі була повернута 11.03.2010 року, позивачі звернулися до господарського суду з позовною заявою лише 05.04.2013 року, відтак, позивачами не наведено обставин та обґрунтування зволікання зі зверненням до суду із відповідною позовною заявою.

Відповідно до положень частин 3-5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у 5 зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

У зв'язку з цим, суд також скасовує заходи забезпечення позову, які вчинені судом згідно ухвали від 03.02.2015 року.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони державному реєстратору юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції вносити зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», які були вчинені згідно ухвали суду від 03.02.2015 року у справі № 914/1334/13.

3. Судові витрати покласти на позивача.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.03.2015 р.

Суддя Кидисюк Р.А