Рішення № 43201133, 16.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/7607/2012 Провадження № 22-ц/795/276/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Скрипка А. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М.при секретарі:Сахаровій К.О., Покладі Д.В.за участю:представника позивача - Воронцової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

23.08.2012року(згідно поштового штемпеля (а.с.24,том1)) публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк" звернулось з позовом до ОСОБА_7 про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №935/5-425 від 26.10.2006року в розмірі 959781 грн. 75 коп. станом на 21.08.2012 року, також позивач просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування понесених судових витрат 3219грн.(а.с.2-3,том 1). Позовні вимоги ПАТ „Укрсоцбанк" обґрунтовувало тим, що 26.10.2006 року акціонерно-комерційним банком соціального розвитку''Укрсоцбанк'' було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 935/5-425 з ОСОБА_7 Позивач вказував, що 14.06.2010року проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ПАТ ''Укрсоцбанк'' та внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до статуту ПАТ ''Укрсоцбанк'', він є правонаступником всіх прав та обов'язків АКБ ''Укрсоцбанк''. Відповідно до п.1.1.1. укладеного між сторонами договору: ''надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо -''Транш'', а у сукупності ''Транші'', зі сплатою 13% річних, в межах максимального ліміту заборгованості до 100 000 доларів США, з наступним порядком надання траншів кредиту: 1.1.1.1. з 27 червня 2006року максимальний ліміт заборгованості 100 000 доларів США''. Таким чином, позивач стверджував, що банк надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 100 000 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 04.10.2013року на умовах,визначених укладеним договором (щомісячні платежі з 05.11.2007року по 04.10.2013року). 24.09.2008року між ОСОБА_7 та банком було укладено договір про внесення змін № 935/5-425/1 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії за № 935/5-425 від 26.10.2006року. Відповідно до п.4.2.укладеного договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 935/5-425 від 26.10.2006року, в разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.5.договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п.1.1.2.,3.2.3.,4.4.,5.4. договору, позичальник сплачує кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період. Згідно з п.4.3.вказаного договору, у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2.-3.3.13. договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п.1.1.1. цього договору. З посиланням на статті 525,526,612,1048,1050 ЦК України та зазначаючи, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного з банком договору, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за укладеним договором, яка становить 120077доларів США 79 центів, що в еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 21.08.2012року (курс НБУ: долар США станом на 21.08.2012року складав 7,993 грн.) становить 959 781 грн.75 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі - 621663 грн. 57 коп., заборгованість за відсотками в розмірі- 230323грн.01коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі- 62648 грн. 61 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі-29160 грн. 56 коп., штраф - 15986 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.04. 2013 року позов ПАТ „Укрсоцбанк" було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитом- 621663 грн. 57 коп., заборгованість по відсотках - 230323 грн. 01 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту-62648 грн. 61 коп., пеню за несвоєчасне повернення відсотків-29160 грн. 56 коп., а всього 943795 грн. 75 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ „Укрсоцбанк" в рахунок відшкодування судових витрат 3219 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2013року залишено без задоволення заяву ОСОБА_7 про скасування заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.04.2013року( а.с. 100-101, том 1).

В апеляційній скарзі (а.с.142-143,том 1) ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ „Укрсоцбанк". Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване заочне рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи судом, при цьому в справі відсутні докази отримання нею судових повісток. Апелянт вважає, що за таких обставин суд на підставі статті 169 ЦПК України мав відкласти розгляд справи для її належного повідомлення. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції при розгляду справи по суті належним чином не перевірив та не звернув увагу на ту обставину, що дата початку розрахунку, представленого банком, починається з 04.03.2011 року, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки згідно довідки банку від 05.12.2012року,останній платіж погашення кредиту було здійснено 16.03.2009року, а по сплаті процентів останній платіж було здійснено 22.12.2009року. За даних обставин апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ту обставину, що розмір заборгованості відповідача підтверджується розрахунком, який представлено банком. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції необгрунтовано змінив валюту зобов'язання з долару на гривню по курсу НБУ станом на 21.08.2012 року, оскільки валютою зобов'язання є долар США. ОСОБА_7також вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи безпідставно не прийняв до уваги її заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки заборгованість по сплаті кредиту виникла з квітня 2009року, що підтверджується листом-вимогою банку від 02.11.2009 року №2-07/09, а з позовом позивач звернувся 22.08.2012 року, пропустивши при цьому строк позовної давності, який становить три роки, відповідно до статті 257 ЦК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_7, належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.36-39, 42,82, 107, том 2), не з'явилась. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

В письмових заявах(а.с.42,82,108,том2) ОСОБА_7 просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити в задоволенні вимог заявленого банком позову. Як вбачається з письмових пояснень апелянта ОСОБА_7 (а.с.108, том 2), вона вважає, що строк позовної давності необхідно відраховувати через 30 днів з моменту невиконання п.п.3.3.3.-3.3.13. договору, а саме, через 30 днів з моменту несплати чергового траншу по кредиту. Останній платіж, як вказує апелянт, було здійснено в березні 2009 року, отже, строк виконання основного зобов'язання настав через 30 днів, тобто, в квітні 2009 року. Апелянт вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, тому просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у зв'язку з цим в задоволенні вимог позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції, - зміні, з викладенням його резолютивної частини в наступній редакції:

''Позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" :

заборгованість за кредитним договором в сумі - 399 681грн. 97коп.;

заборгованість за відсотками в сумі - 219 772грн. 49коп.;

пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі - 62 648 грн. 61 коп.;

пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі - 29 160грн. 56 коп.,

а всього: 711 263грн. 63коп.

В задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" в рахунок відшкодування понесених судових витрат 2 385грн. 49 коп. ''

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 26.10.2006 року між акціонерно- комерційним банком соціального розвитку ''Укрсоцбанк'' було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 935/5-425 з ОСОБА_7 (а.с.4-8,том1). 14.06.2010року проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ПАТ ''Укрсоцбанк'' та внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; відповідно до статуту ПАТ ''Укрсоцбанк'', він є правонаступником всіх прав та обов'язків АКБ ''Укрсоцбанк'' (а.с.19-21,том1).

Відповідно до п.1.1.1.укладеного між сторонами договору: ''надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо -''Транш'', а у сукупності ''Транші'', зі сплатою 13% річних, в межах максимального ліміту заборгованості до 100 000 доларів США, з наступним порядком надання траншів кредиту: 1.1.1.1. з 27 червня 2006року максимальний ліміт заборгованості 100 000 доларів США''. Таким чином, позивач надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 100 000 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 04.10.2013року на умовах, визначених укладеним договором. Пунктом 1.1.2. укладеного між сторонами договору визначено графік погашення кредиту в наступному порядку: графіком визначено число кожного місяця із зазначенням суми щомісячного платежу, при цьому період погашення складає з 05.11.2007року по 04.10.2013 року (а.с.4-8,том1). Тобто, кінцевий строк погашення кредиту за укладеним між сторонами договором визначено - 04.10.2013року. Пунктом 2.5. вказаного договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти на відповідний рахунок, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

24.09.2008року між ОСОБА_7 та банком було укладено договір про внесення змін № 935/5-425/1 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії за № 935/5-425 від 26.10.2006року, зокрема, внесення змін до п.1.3.,п.4.4. вказаного договору (а.с.9-10, том 1).

Відповідно до п.4.2.укладеного договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 935/5-425 від 26.10.2006року, в разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.5.договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п.1.1.2.,3.2.3., 4.4.,5.4. договору, позичальник сплачує кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від суми кредиту за кожний день прострочення. Згідно з п.4.3.вказаного договору, у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2.-3.3.13. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п.1.1.1.цього договору, за кожний випадок.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.11-13,том1),заборгованість відповідача за вказаним укладеним договором становить 120077доларів США 79 центів, що в еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 21.08.2012року (курс НБУ: долар США станом на 21.08.2012року складав 7,993 грн.) складає 959 781 грн.75 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі - 621663 грн. 57 коп., заборгованість за відсотками в розмірі - 230323 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі - 62648 грн. 61 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі - 29160 грн. 56 коп., штраф - 15986 грн.

Як вбачається з довідки позивача від 05.12.2012року №10.1-12/96-16190 (а.с.96,том2),останній платіж за кредитом відповідачем вчинено 16.03.2009року, за відсотками останній платіж вчинено 22.12.2009року.

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги в сумі 943795 грн. 75коп., суд першої інстанції з посиланням на норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, виходив з того, що зобов'язання має виконуватись належним чином, і оскільки відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, то стягненню з неї на користь банку підлягає вказана в рішенні суду сума заборгованості.

В стягненні з відповідача на користь банку штрафу судом першої інстанції відмовлено, оскільки, як зазначив суд, за даним кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штраф за одні і ті ж самі порушення умов кредитного договору, що суперечить вимогам ч.1 статті 61 Конституції України та ч. 3 статті 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У вказаній частині заочне рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Апеляційний суд вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь банку 943795грн.75коп. заборгованості за кредитним договором частково не узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Зокрема, узгоджуються з матеріалами справи доводи апеляційної скарги відносно того, що справу судом першої інстанції 03.04.2013року було розглянуто у відсутності відповідача ОСОБА_7, відносно якої в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду даної справи. Зокрема, на а.с.64, том 1 міститься повернуте до суду не врученим відповідачу повідомлення про час і місце розгляду справи судом, з причиною повернення, зазначеною поштовим відділенням:''за закінченням терміну зберігання''. Приймаючи до уваги дані обставини, є обґрунтованими доводи апелянта відносно того, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції 03.04.2013року, при цьому суд, розглянувши справу за її відсутності, не взяв до уваги письмову заяву ОСОБА_7 від 22.10.2012 року про застосування строків позовної давності. За даних обставин апеляційний суд приймає до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, подану нею 22.10.2012року, до винесення судом першої інстанції заочного рішення, відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України (а.с.40, том1), і вважає за необхідне застосувати позовну давність при вирішенні вказаного спору по суті.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, відповідно до приписів статті 257 ЦК України.

Частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки( штрафу, пені).

Згідно приписів ч.3,ч.4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороню у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд при вирішенні даного спору також приймає до уваги приписи правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі 6-169 цс 14. Відповідно до приписів ч.1 статті 360-7ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до вказаної правової позиції, висловленої Верховним Судом України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 статті 261 ЦК України).Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також те, що: з даною позовною заявою банк звернувся до суду першої інстанції 23.08.2012 року (а.с.2-3,24, том 1); в заявлених позовних вимогах позивач ставить питання про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором станом на 21.08.2012 року (а.с.2-3,том1); в письмовій заяві відповідач просить застосувати строки позовної давності (а.с.40,том1); згідно довідки позивача від 05.12.2012року №10.1-12/96-16190(а.с.96,том2),останній платіж за кредитом відповідачем вчинено 16.03.2009року, за відсотками останній платіж вчинено 22.12.2009року, апеляційний суд з врахуванням приписів статті 267 ЦК України приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь банку підлягає 711 263 грн.63коп. заборгованості за укладеним договором.

Вказана сума стягнення складається з наступного:

- заборгованість за кредитним договором в сумі 399 681грн.97коп.за період з 23.08.2009року по 21.08.2012року, виходячи з розміру щомісячного платежу за укладеним договором, визначеному графіком погашення кредиту, який згідно п.1.1.2.укладеного договору (а.с.4-8,том1) складає 1389 доларів США. За вказаний період сума заборгованості становить: 50004 дол. США х 7,9930 грн.(курс НБУ долару США станом на 21.08.2012року) = 399 681грн.97 коп.;

- заборгованість за відсотками в сумі 219 772 грн.49коп.

При визначенні вказаної суми заборгованості апеляційний суд приймає до уваги довідку позивача від 05.12.2012року (а.с.96,96 зворот, том2), відповідно до якої відповідач проводила сплату відсотків за кредитом до 22.12.2009 року. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками за період з 05.01.2010року (5 число січня місяця 2010року визначено порядком погашення траншів кредиту, згідно п.1.1.2., п.2.5. укладеного між сторонами 26.10.2006року договору) по 21.08.2012року, яка становить, згідно представленого банком розрахунку(а.с.97, 97 зворот, том 2): 27 495,62 дол. США х 7,9930грн. (курс НБУ долару США станом на 21.08.2012року) = 219 772грн.49 коп.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, стягнення якої передбачено п.4.2.укладеного між сторонами договору, в сумі 62 648 грн.61 коп.

При визначенні вказаного розміру стягнення апеляційний суд погоджується розрахунком позивача (а.с.12, том 1), а саме, стягнення пені з відповідача за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності (ч.2 статті 258 ЦК України) - за період з 23.08.2011року по 06.08.2012року включно: 7837,93 дол. США х 7,9930 грн. (курс НБУ дол. США станом на 21.08.2012року).

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків, стягнення якої передбачено п.4.2.укладеного між сторонами договору, в сумі 29 160грн.56коп.

При визначенні вказаного розміру стягнення апеляційний суд погоджується розрахунком позивача (а.с.12-13, том 1), а саме, стягнення пені з відповідача за несвоєчасне погашення відсотків в межах строку позовної давності (ч.2статті 258 ЦК України) - за період з 23.08.2011року по 06.08.2012року включно: 3648,26 дол. США х 7,9930грн. (курс НБУ дол.США станом на 21.08.2012року).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню. Зокрема, стягненню з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" підлягає:

заборгованість за кредитним договором в сумі - 399 681грн. 97коп.;

заборгованість за відсотками в сумі - 219 772грн. 49коп.;

пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі - 62 648 грн. 61 коп.;

пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі - 29 160грн. 56 коп.,

а всього: 711 263грн. 63коп.

За даних обставин, в задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 необхідно відмовити.

Виходячи з приписів статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами та розміру задоволених позовних вимог, апеляційний суд також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства ''Укрсоцбанк'' 2385грн. 49коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених позивачем витрат по сплаті судового збору (а.с.1, том 1).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції безпідставно було змінено валюту зобов'язання, оскільки, як вказує апелянт, суд стягнув з неї на користь позивача в гривневому еквіваленті суму заборгованості, яка фактично визначена в доларах США, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні вимог заявленого позову. Оскільки відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як вбачається з вимог позову (а.с.2-3,том 1),з яким 23.08.2012року ПАТ ''Укрсоцбанк'' звернувся до суду,позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 959 781грн.75коп.в рахунок погашення заборгованості за укладеним між сторонами договором, вказуючи при цьому, що станом на 21.08.2012року заборгованість відповідача за укладеним договором складає 120077доларів США 79 центів, що в еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 21.08.2012року (курс НБУ долара США станом на 21.08.2012року складав 7,993грн.) складає 959781 грн.75 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі-621663,57грн., заборгованість за процентами в розмірі-230323,01грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту-62648,61грн., пеня за несвоєчасно повернуті відсотки-29160,56 грн., штрафи-15986 грн. Таким чином, стягуючи з відповідача на користь позивача суму заборгованості в гривнях, як про це і заявлено в позовних вимогах, суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, як це і регламентовано приписами ч.1 статті 11 ЦПК України. Крім того, стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за укладеним договором про надання невідновлювальної кредитної лінії в гривнях не суперечить нормам матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_7, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з публічного акціонерного товариства ''Укрсоцбанк'' на користь ОСОБА_7 445грн.36коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених відповідачем судових витрат за апеляційний розгляд справи (а.с.176, том 1).

Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтями: 88, 303, 304, 307; п.4 ч.1 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

''Позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" :

заборгованість за кредитним договором в сумі - 399 681грн. 97коп.;

заборгованість за відсотками в сумі - 219 772грн. 49коп.;

пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі - 62 648 грн. 61 коп.;

пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі - 29 160грн. 56 коп.,

а всього: 711 263грн. 63коп.

В задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" в рахунок відшкодування понесених судових витрат 2 385грн. 49 коп. ''

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_7 445грн.36коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат за апеляційний розгляд справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: