Рішення № 43200745, 20.03.2015, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/70/15 Справа № 734/3593/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2015 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Бригинець М.М.

при секретареві Колоколуша Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, мотивуючи тим, що 28 грудня 2011 року вона їхала на велосипеді до своїх батьків на АДРЕСА_1. Закінчуючи проїзд через міст річки Остер в смт. Козелець, почула звук автомобільних гальм та відчула сильний удар у заднє колесо велосипеда. В результаті удару вона впала на дорогу та короткочасно втратила свідомість. Коли прийшла до свідомості, відчула сильні болі у спині, нозі та правій сідниці, голові. В результаті дорожньо-транспортної пригоди їй було нанесено ушкодження середнього ступеня тяжкості. Лікувалась вона в лікарні в травматологічному відділенні. По даній дорожньо-транспортній пригоді була порушена кримінальна справа, яка розглянута Козелецьким районним судом, вирок набрав законної сили, цивільний позов по справі був задоволений частково. Відповідач за ці, майже три роки, жодного разу не поцікавився станом її здоров'я. Ця ДТП нанесла великий удар по її здоров'ю, їй постійно потрібно лікуватися, провести обстеження на МРТ, також потрібно обов'язково санаторно-курортне лікування, оскільки вона терпить постійні болі у хребті та голові, часте запаморочення, втрата свідомості. Потребує постійного посиленого харчування. Тому просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати: на лікування в сумі 3480 грн.52 коп., правову допомогу адвоката - 2500 грн., витрати на необхідний догляд за потерпілим в період січень-березень 2012 року (три місяці по 1073 грн.00 коп.), всього 3219 грн.00 коп.; санаторно-курортне лікування (відділ реабілітації) - 9600 грн.00 коп., обстеження МРТ - 650 грн.00 коп.; посилене харчування за всі три роки - 5000 грн.

В залученні страхової компанії - ПАТ «Страхове товариство «Гарантія», як співвідповідача, позивачка відмовилась.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він позивачці купував ліки, відшкодував кошти за пошкоджений одяг та велосипед, сплатив певну суму як відшкодування по догляду за потерпілою, відшкодував судові витрати, а також моральну шкоду. Крім того, відповідач просив також врахувати той факт, що він є пенсіонером, інвалідом, а дружина, в якої за час судових розглядів стався інсульт, померла.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2012 року, який набрав законної сили 26 лютого 2013 року в частині визнання особи винною та кваліфікації вчиненого нею злочину (вирок скасований лише в частині цивільного позову), ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки водій ОСОБА_2 28 грудня 2011 року здійснив зіткнення із велосипедом «Ардіс» під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; комплексного перелому тіла Л І (перелом поперекового хребця), синця та садна на правій сідниці.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_1, є доведеним.

Судом встановлено, що правовідносин, які виникли між сторонами, регулюються:

ст. 22 ЦК України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі;

ст. 1166 ЦК України, відповідно до змісту якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

ст. 1187 ЦК України, відповідно до вимог якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку;

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що внаслідок саме злочинних дій відповідача позивачу була заподіяна майнова шкода, яка підлягає відшкодуванню у відповідності до вимог діючого законодавства.

Щодо відшкодування заподіяної майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична чи юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвам чи іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної чи загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санітарно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг майна; на що було звернено увагу судів роз'ясненнями, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Однак, позивачка висновків МСЕК про показання їй певного виду санаторно-курортного лікування, строків лікування, місця та необхідності попередньої оплати путівки та проїзду; необхідності посиленого харчування; стороннього догляду; обстеження МРТ, суду не надала.

Надані позивачкою в судовому засіданні довідки №№ 303, 304 від 13 лютого 2015 року про те, що вона потребує санаторно-курортного лікування та посиленого харчування не замінюють висновку відповідної лікарської експертизи, передбаченого ч. 2 ст. 1202 ЦК України, як підставу для стягнення додаткових витрат на придбання путівки, оплати проїзду; посиленого харчування; стороннього догляду, тощо.

Чинним законодавством не передбачено стягнення сум додаткових витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування, витрати на необхідний догляд за потерпілим, посилене харчування, обстеження МРТ безпосередньо на користь потерпілого за минулий час, який особисто таких витрат не ніс.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. А тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу в суді 2500 грн. суд вважає, що ці витрати не є предметом спору, тобто, дані витрати не понесені у межах розгляду цієї справи, а тому і в цій частині позову необхідно відмовити.

Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням позивачки, в сумі 3480 грн. 52 коп., суд вважає, що вказана сума підлягає задоволенню частково, оскільки понесені позивачкою та документально підтверджені витрати на лікування, що пов'язане з ДТП від 28 грудня 2011 року становлять 2510 грн. 80 коп. і вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22,1166,1187,1195,1202 ЦК України, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 10, 57, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні витрати в розмірі 2510 (дві тисячі п'ятсот десять) гривнів 80 коп ( витрати на лікування).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: