Ухвала суду № 43200645, 05.03.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 684/862/14-ц

Провадження № 22-ц/792/564/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді : Карпусь С.А.

суддів: Федорової Н.О., Матковської Л.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: представника відповідачів ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 січня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «ДельтаБанк» права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 413548,00 грн. за кредитним договором №11372309000 від 16.07.2008 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність Банку та визнання права власності на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх вимог вказувало, що 16.07.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" (далі Банк) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11372309000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 14 тис. євро зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами строком до 13.07.2018 року. В забезпечення виконання зобов'язання між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 того ж дня був укладений договір іпотеки №90222, згідно з яким останні передали в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64,6 кв.м.. ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 08.09.2014 року _____________Головуючий у першій інстанції - Сегін І.Р. Провадження № 22-ц/792/564/15

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 19, 27

утворилась заборгованість за кредитом в сумі 413 548 грн., з яких 218 859,63 грн. заборгованість за кредитом та 194 688,36 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. Право вимоги по цьому кредитному договору перейшло до ПАТ „Дельта Банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року. Тому позивач просив в рахунок виконання зобов'язання щодо оплати заборгованості по кредитному договору в розмірі 413 548 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64,6 кв.м. шляхом передачі його іпотекодержателю ПАТ „Дельта Банк" у власність, визнати за ним право власності на предмет іпотеки та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 січня 2015 року в задоволенні позову Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», ст. 56 ЗУ «Про заставу». Вказує, що суд невірно застосував положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки норми цього закону суперечать положенням ст. 22 Конституції України, ЦК України, погіршують становище іпотекодержателя та обмежують його право на набуття майна у власність. Суд вийшов за межі своїх повноважень і відмовив у позові з підстав недопущення примусового стягнення нерухомого майна, в той час як примусове стягнення здійснюється лише органами державної виконавчої служби. Суд не врахував, що норми закону носять тимчасовий характер, тому пред'явлення позову є правомірним і здійснено як відновлення порушеного права позивача у зв'язку з невиконанням боржником взятого на себе зобов'язання.

В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідачів, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив відхилити апеляційну скаргу.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, будучи повідомлені належним чином про час і місце слухання справи.

Від ПАТ «ДельтаБанк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Банку.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно встановив, що 16 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11372309000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 14 тис. євро, строком до 13.07.2018 року зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між кредитором як іпотекодержателем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як іпотекодавцями 16 липня 2008 року укладено договір іпотеки №90222, відповідно до якого іпотекодавці передали у іпотеку іпотекодержателю на забезпечення виконання зобов'язань за договором належну їм на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64,6 кв.м..

08 грудня 2011 року між ПАТ „УкрСиббанк" та ПАТ „Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Відповідно до умов договору до ПАТ „Дельта Банк" перейшло право вимоги, що виникло з цього договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Тобто до позивача перейшло у т. ч. право звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з приписами ст. 514 ЦК України.

Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у відповідача ОСОБА_2 станом на 08.09.2014 року утворилась заборгованість за кредитом в сумі 413 548 грн., з яких 218 859,63 грн. заборгованість за кредитом та 194 688,36 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом.

Ці обставини сторонами не заперечуються і підтверджуються матеріалами справи.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.3 ст. 36 цього Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 37 цього Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Під час розгляду справи позивачем не надано оцінки предмету іпотеки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, не доведено вартості предмета іпотеки, не вказано в межах якої вартості предмета іпотеки має відбутись визнання за ним права власності, в якому розмірі має відбутись зменшення суми заборгованості за договором або ж майбутнє відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку (підпункти 1, 2 пункту 1 Закону).

Предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 використовується як місце постійного проживання відповідачів, загальна площа такого нерухомого житлового майна становить 64,6 кв.м., тобто не перевищує 140 кв.м., інше нерухоме житлове майно у відповідачів відсутнє, Банком наданий позичальнику кредит в іноземній валюті, тому суд дійшов правильного висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки є таким, що суперечитиме Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Давши належну оцінку дослідженим доказам в їх сукупності та правильно застосувавши норми матеріального права, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Твердження апелянта про те, що судом в порушення вимог ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», ст. 3 ЦПК України обмежено його право на звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений ним спосіб, спростовуються матеріалами справи.

Як видно зі змісту п.5 договору іпотеки №90222 сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового урегулювання.

Пунктом 5.2.1 сторони досягли згоди, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку».

Заочним рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 233301,88 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 90222 від 16 липня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1, належну відповідачам шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження.

В пункті 5.3 укладеного договору іпотеки сторони також досягли згоди, що позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки є рішення суду, що набрало законної сили, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на публічних торгах, тому вимоги позивача за даним позовом є безпідставними і відмовивши йому в позові, суд його законних прав та інтересів не порушив.

Доводи апеляційної скарги про те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" застосовується лише на стадії реалізації майна під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними, так як цей закон встановлює як заборону ухвалення рішення про звернення стягнення на житлове майно, яке є предметом іпотеки, так і заборону відчуження такого майна за рішенням суду.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги, в тому числі й посилання на невідповідність ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» Конституції України, оскільки відсутнє рішення Конституційного Суду України про визнання вказаного закону неконституційним.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» відхилити.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь