Ухвала суду № 43200215, 18.03.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/791/2015 Головуючий в І інстанції Диба Ю.В.

Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Колісниченка А.Г.,суддів:Капітан І.А., Радченка С.В., при секретарі:Сікорі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир - СТ», товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа», третя особа: відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області про звільнення майна з - під арешту,виключення з акту опису майна та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24.12.2014 року позов ОСОБА_5 задоволено. Звільнено з -під арешту та виключено з акту опису й арешту від 10.04.2014 року майно згідно переліку, що належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто із ТОВ "Агромир -СТ", ТОВ «Торговий дім «Седа» на користь ОСОБА_5 сплачений нею судовий збір у розмірі 505,00 грн., тобто по 252,00 грн. з кожного.

Не погодившись з таким рішенням суду ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що 24.12.2014 року позивачка не приймала участі у справі, а інші особи взагалі навіть не були повідомлені про судовий розгляд, тобто оригінали документів, якими було обґрунтовано позов та посилаючись на які суд дійшов висновку про задоволення позову, в судовому засіданні взагалі не досліджувалося. Таким чином, висновок суду про необхідність виключення майна з акту опису та арешту зроблено на підставі неналежних доказів, а саме: копій документів, достовірність яких не засвідчена навіть особистим підписом позивачки. У зв'язку з чим, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області - Григоренко М.Ю., у судовому засіданні на задоволенні апеляції наполягав, з підстав зазначених у скарзі.

Представниця ТОВ «Агромир - СТ» - Вічна І.М., у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.

Представники ОСОБА_5 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

ОСОБА_5 та представник ТОВ «Торговий дім «Седа» до суду не з'явилися, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без їх участі на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно- процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга ВПВР УДВС ГУЮ У Херсонській області задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що згідно з акту опису та арешту майна від 10.04.2014 року (а.с.4-6) державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області, виконуючи наказ № 5006/29/96/2012 від 28.12.2012 року виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ТОВ «Агромир - СТ» боргу на користь ТОВ «Торговий дім «Седа», за місцем знаходження майна в АДРЕСА_1 в присутності директора цього товариства, описав та наклав арешт на майно товариства у кількості 44 одиниці обладнання пекарні, передавши його на відповідальне збереження директору товариства та заборонивши його відчуження, розтрату, приховування чи підміну. В акті не зазначено правовстановлюючих документів на кожну одиницю обладнання.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.10.2013 року ОСОБА_5 придбала обладнання пекарні (товар), перелік якого зазначено в акті прийому - передачі до договору на загальну вартість 50500 грн., що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 30 від 14.10.2013 року (а.с.8-10).

Частиною 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В п.п.2,4 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснено, що при розгляді позовів про виключення майна з опису суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.

У справах за позовами про виключення майна з опису відповідачами суд притягує, крім боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», передбачено, що вимоги осіб щодо належності позивачу, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішується шляхом пред'явлення позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з -під арешту.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Тобто, відповідно до ст.ст. 321,328,334 ЦК України позивачка набула право власності на спірне майно правомірно і з часу передачі цього майна за відповідним актом від 11.10.2013 року (а.с.9).

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини та відповідні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка правомірно звернулася до суду за захистом своїх прав з позовом про звільнення майна з-під арешту та виключення його з акту опису й арешту майна, та виходячи зі встановленого, обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до посилань на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі порушення, навіть за їх наявності, не могли призвести до неправильного вирішення спору. Доводів та доказів які б давали підстави для висновку про незаконність виключення спірного майна з акту опису апелянтом надано не було.

Посилання представника ТОВ «Агромир-СТ» в судовому засіданні апеляційного суду на не вирішення судом позовних вимог щодо визнання права власності, колегія також відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, таке право виникло у позивача з часу підписання акту прийому передачі 11.10.2013 року і додаткового визнання воно не потребує, а окрім того, 20.11.2014 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, у які вимога про визнання права власності відсутня (а.с.25). Не приймаються до уваги також і посилання на порушення при укладенні та виконанні договору купівлі-продажу спірного майна від 10.10.2013 року, оскільки вказаний договір ніким не ос порений і на даний час є чинним. Окрім того, будь-яких доказів, які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем доказів також надано не було.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області відхилити, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24.12.2014 року залишити без мін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: