Рішення № 43199232, 19.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1027/15

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Журавльова О.Г.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 серпня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

05 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 04 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та відповідачем ОСОБА_3. був укладений кредитний договір № 3-223/ПС-12/06, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 37000 дол. США на споживчі цілі на строк до 03 грудня 2021 року із сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. 30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та НБУ укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за яким ТОВ "Укрпромбанк" відступив свої права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, й до АТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги до боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за цими договорами. Внаслідок укладення вказаного договору відбулась заміна кредитора, а саме, АТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора/стягувача за вказаним кредитним договором від 04 грудня 2006 року, позичальником якого є відповідач ОСОБА_3 У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, йому неодноразово направлялись вимоги про дострокове повернення кредиту. Станом на 04 жовтня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 338779,20 грн., в тому числі: за кредитом - 257051,06 грн., за відсотками за користування кредитом - 130828,15 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 11, 509, 512-519, 525, 526, 549, 554, 624, 625, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат (а.с. 1-3).

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував і в своїх письмових поясненнях зазначав, що він не укладав кредитний договір з ПАТ "Дельта БАНК" й про передачу права вимоги по кредитному договору його не повідомили, тому просив в позові відмовити (а.с. 60).

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено (а.с. 62-63).

В апеляційній скарзі позивач, ПАТ "Дельта Банк", просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (а.с. 68-69).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача, ПАТ "Дельта Банк", пояснення на апеляцію відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк" не повідомив належним чином відповідача ОСОБА_3 про передачу ТОВ "Укрпромбанк" права вимоги за кредитним договором та не надав первинних документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому розрахунок заборгованості за кредитним договором є неналежним.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі погодитися неможливо, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу сторони у справі був зобов'язаний довести в судовому засіданні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач як на заперечення проти позову.

Однак в порушення положень ст. ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та не надав правильної оцінки наявним справі доказам.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів, а також доказів, які додані до апеляційної скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та НБУ укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за яким ТОВ "Укрпромбанк" відступив свої права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, й до АТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги до боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за цими договорами (п. 4.1., 4.1.2.), договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №2258 - а.с. 12-16.

Згідно з додатком № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором у валюті кредиту станом на 01 червня 2010 року становить 38431.59 дол. США, а гривневому еквіваленті - 304574,19 грн. (а.с. 55 зв.).

11 жовтня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" направив відповідачу ОСОБА_3 письмову вимогу про передачу права вимоги за кредитним договором, досудове врегулювання спору та дострокове повернення кредиту (а.с. 11-20).

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Аналізуючи зазначені норми права, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, колегія суддів приймає до уваги докази, надані позивачем, та не приймає докази, надані відповідачем, й вважає, що в судовому засіданні з достовірністю підтверджується, що позивач надав належні та допустимі докази заміни кредитора, тому внаслідок укладення договору від 30 червня 2010 року відбулась заміна кредитора, а саме, АТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора/стягувача за вказаним кредитним договором від 04 грудня 2006 року, позичальником/боржником якого є відповідач ОСОБА_3 Підстав для невиконання кредитних зобов'язань новому кредитору, передбачених ч. 2 ст. 517 ЦК України у даному випадку немає.

Дійсно в матеріалах справи немає відомостей про отримання відповідачем письмово повідомлення згідно із п.п. 4.81., 4.8.2. договору від 30 червня 2010 року.

Як передбачено ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В порушення положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів виконання кредитного договору після 30 червня 2010 року, тобто після заміни кредитора.

Таким чином, законом не передбачено, що у випадку неналежного повідомлення боржника про заміну кредитора зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Встановлено, що 04 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та відповідачем ОСОБА_3. був укладений кредитний договір № 3-223/ПС-12/06, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 37000 дол. США на споживчі цілі на строк до 03 грудня 2021 року із сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 5-9).

Згідно із копією квитанції № 8691 від 05 грудня 2006 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 37000 дол. США, що за курсом НБУ було еквівалентно 186850 грн. (а.с. 74).

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, тому Банк має право на дострокове погашення кредиту. Станом на 04 жовтня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 338779,20 грн., в тому числі: за кредитом - 257051,06 грн., за відсотками за користування кредитом - 130828,15 грн. (а.с. 10).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 визнав борг в розмірі 12000 дол. США, який Банк запропонував йому повернути у зв'язку з вирішенням спірних питання по кредиту, що вбачається з листа ПАТ "Дельта Банк" від 05 лютого 2015 року № 05/2762440, надісланому відповідачу.

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що позичальник, відповідач ОСОБА_3, не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 338779,20 грн., в тому числі: за кредитом - 257051,06 грн., за відсотками за користування кредитом - 130828,15 грн.

Позивач, ПАТ "Дельта Банк", поніс та документально підтвердив сплату судового збору при подачі позову в сумі 3219 грн. (а.с. 5), при подачі апеляційної скарги в сумі 1827 грн., а всього 5046 грн. (3219 грн. + 1827 грн.). Тому у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України апеляційний суд присуджує з відповідача на користь Банку судові витрати в сумі 5046 грн.

Порушення норм процесуального права, а саме, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України і матеріального права, а саме, ст. ст. 516, 517, 1048, 1054 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 серпня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Струмок, Татарбунарського району Одеської області, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, зареєстроване місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, заборгованість за кредитним договором № 3-223/ПС-12/06 від 04 грудня 2006 року в розмірі 338779,20 грн., в тому числі: за кредитом - 257051,06 грн., за відсотками за користування кредитом - 130828,15 грн., та судові витрати в сумі 5046 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

О.Г. Журавльов

Р.Д. Громік