Рішення № 43198158, 16.03.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/7870/14-ц

Номер провадження 2/489/241/15

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки,

встановив

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони з відповідачем перебували в шлюбі. Відповідачем отримано в спадщину житловий будинок, в якому вони провели будівельні роботи внаслідок чого вартість будинку значно зросла. Рішенням апеляційного суду їй було відмовлено у визнанні будинку спільною сумісною власністю та поділі, оскільки його не введено в експлуатацію. Просила здійснити поділ будівельних матеріалів та робіт та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 частки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, вказала, що рішеннями судів встановлено факт виконання сторонами будівельних робіт, обсяг і вартість яких визначено експертизою, зазначила, що іншого способу захисту права у позивача не має, тому просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказав про те, що матеріали та роботи оплачувались його батьком, тому позивач не має права на компенсацію вартості 1/2 частки.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.11.2005 до 03.12.2012 (а. с. 8).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14.04.2014 (а. с. 22-24) у справі між цими ж сторонами встановлено, що у період шлюбу за відповідачем рішенням виконавчого комітету Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 28 серпня 2009 року за № 50 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області (далі-спірний будинок), 1960 року побудови, який був викуплений його дідом ОСОБА_4 у лютому 1972 року у Державного підприємства дослідне господарство "Еліта" Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук. Відповідач успадкував спірний будинок після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 549 ЦК УРСР.

Вказаним рішенням також встановлено, що в період шлюбу сторони почали реконструкцію та перепланування спірного будинку. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-063 від 10.07.2013, починаючи з травня 2010 року по вересень 2012 року проведено реконструкцію та капітальний ремонт спірного будинку. Встановлено, що будинку у тому вигляді на яке видано свідоцтво про право власності від 29.10.2009 не існує, а в наявності є об'єкт самочинного будівництва, виходячи з того, що сторонами було проведено добудови та перепланування будинку, які слід вважати його реконструкцією (а. с. 24).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 125-063 від 10.07.2013 встановлено, що кошторисна вартість будівельних матеріалів складає 145 341 грн., а вартість ремонтно-будівельних робіт - 188 930 грн.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі-СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 69, 70 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ст. 71 СК України).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 за № 11 роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Суд вважає, що будівельні матеріали, використані при реконструкції спірного будинку є спільною сумісною власністю, яку не можливо поділити в натурі без її пошкодження (знищення), тому вимоги про стягнення компенсації вартості 1/2 частки будівельних матеріалів в сумі 72 670 грн. 50 коп. (145 341/2) підлягають задоволенню.

Суд вважає, що положення ч. 5 ст. 71 СК України про внесення коштів на депозит, не є перешкодою для задоволення вимог позивача, оскільки саме позивачем обрано такий спосіб захисту та це не порушує прав сторін.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Вимоги про стягнення компенсації вартості будівельних робіт не підлягають задоволенню, оскільки не є майном в розумінні ст. 60 СК України та ст. 190 ЦК України, та не існують як об'єкт права власності на час поділу майна подружжя.

Заперечення відповідача проти позову, які полягали в посиланні на те, що будівельні матеріали та роботи оплачував його батько не спростовують обставини встановлені судовим рішенням від 14.04.2014 та висновком експертизи. В наданих відповідачем документах частково вказано, що саме він їх придбавав, а частину батько, однак абсолютно не підтверджено, що саме ці придбані матеріали використовувались сторонами при реконструкції спірного будинку. Від призначення судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування обставин справи відповідач відмовився.

Посилання відповідача на те, що будинок йому не належить, оскільки рішення виконкому Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 28 серпня 2009 року скасовано, не має правового значення, оскільки спір розглядається не щодо будинку, а щодо будівельних матеріалів.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме поділ будівельних матеріалів, що використані при реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області, як об'єкту спільної сумісної власності подружжя, шляхом стягнення з відповідача (у якого залишаються вказані будівельні матеріали) на користь позивача компенсації вартості 1/2 частки вказаних будівельних матеріалів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в сумі 726,7 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., ідент. номер - НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію частки в майні подружжя в сумі 72 670 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 726,7 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв