Рішення № 43196975, 11.02.2015, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/5497/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Новосада М.Д.

при секретарі Смолій О.Я.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Тодорович О.В.

представника відповідача Бойко З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась у суд з позовом до відповідачів, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області та ДП "Львіввугілля", мотивуючи тим, що з 1979 по 2009 р. працювала на шахті №10 "Великомостівська".

У зв'язку із тривалою роботою в особливо шкідливих та важких умовах праці в контакті із вугільно-породним пилом, на посаді машиніста підйомних машин, вона захворіла на професійні захворювання - хронічний бронхіт ІІ ст., пневмосклероз.

Згідно акту розслідування хронічного профзахворювання форми П-4 від 23.04.2003 р. встановлено, що таке виникло в результаті роботи у шкідливих умовах праці на шахті.

Висновком Львівської обласної від 04.06.2003 року, їй вперше та безтерміново встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 28.01.2003 р..

18.03.2004 р. дирекцією шахти "Степова" ДП "Львіввугілля" складено акт розслідування професійного захворювання, згідно якого встановлено, ще одне професійне захворювання - вібраційна хвороба І ст., вегетосенсорна невропатія верхніх кінцівок є наслідком контакту з шахтними механізмами.

Львівською обласною МСЕК 19.05.2004 року їй було збільшено відсоток втрати працездатності на 40%, з яких 15 % вперше.

У подальшому висновком МСЕК від 05.02.2009 року їй безтерміново станволено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності, з яких 40% хр.бронхіт, а - 15% вібраційна хвороба.

Вважає, що їй було заподіяно моральну шкоду, оскільки на 55 % втратила професійну працездатність, що значно посилює її фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушена терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Їй необхідно докладати додаткових зусиль для виконання робіт по домашньому господарству, витрачати кошти на лікування та придбання ліків. Розмір моральної шкоди оцінює у 40 000 грн., які просить стягнути з відповідачів.

Позивачка у судовому засіданні, позовні вимоги підтримала з підстав вказаних у позовній заяві. Додатково пояснила, що у зв'язку із роботою у важких та несприятливих умовах праці на шахті отримала професійні захворювання. Внаслідок останніх вимушена постійно проходити медичне лікування. Через значну втрату працездатності суттєво змінився її спосіб життя, що негативно відобразилось на здоров'ї, має постійний кашель відчуває слабкість та пітливість при виконанні будь-яких робіт. Вважає, суму моральної шкоди у 40000 грн. обґрунтованою та просить стягнути її з відповідачів.

Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді - Тодорович О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своїх доводів зіслалась , на те, що 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", відповідно до якого ч.8 ст.38 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування викладено у новій редакції і відшкодування моральної шкоди потерпілим не є страховою виплатою та має здійснюватися незалежно від часу настання страхового випадку виключно роботодавцем. Окрім цього, зіслалась на те, що позивачка не зверталась з часу встановлення ступеня втрати працездатності в фонд за відшкодуванням моральної шкоди. Також, відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем на подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок втрати працездатності та трудового каліцтва. Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого захворювання. Таким чином, у позовних вимогах просить відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ДП "Львіввугілля" у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, щодо задоволення позову заперечила. Пояснила, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачкою не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок втрати працездатності. Також зазначила, що, у наданих медичних документах немає покликання про отримання ОСОБА_1 фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого захворювання. Окрім цього, звертає увагу суду те, що позивачці вперше встановлено втрату професійної працездатності висновком МСЕК від 28.01.2003 р., тобто на час дії ч.3 ст.34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування він нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала обов'язок відшкодування моральної шкоди потерпілому ФССНВВ у м. Червонограді. Просила у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що впродовж 1979-2009 років ОСОБА_1 працювала на посаді машиніста підіймальної машини на шахті №10 "Великомостівська", яка на даний час як структурний підрозділ, входить до складу ДП "Львіввугілля".

Згідно акту розслідування професійного захворювання форми П-4 від 23.04.2003 р. було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 та зроблено висновок про шкідливі умови праці які в основному пов'язані із контактом з шахтним пилом.

Висновком Львівської обласної МСЕК від 04.06.2003 р. позивачці вперше та безтерміново встановлено 25 % втрати працездатності по професійному захворюванні.

18.03.2004 р. дирекцією шахти "Степова" ДП "Львіввугілля" складено акт розслідування професійного захворювання, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 отримала професійне захворювання - вібраційна хвороба І ст., вегетосенсорна невропатія верхніх кінцівок внаслідок контакту із шахтними механізмами.

Окрім цього, висновком обласної МСЕК від 19.05.2004 р. позивачці встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 15 % вперше.

В подальшому висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 05.02.2009 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності, з яких 40 % - профзахворювання бронхіт, та 15 % вібраційна хвороба.

Позивачка просить стягнути завдану їй втратою професійної працездатності моральну шкоду з ФССНВВ та ДП "Львіввугілля".

ОСОБА_1, як на правову підставу відшкодування з відповідачів моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я у розмірі 40000 грн. посилається на ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким на момент заподіяння шкоди гарантувалося таке право.

Так, відповідно до п.п. "е" п.1 ч.1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції Закону на 01.05.2003 року) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці".

Згідно з ч.8 ст. 36 цього Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

З огляду на це позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з ФССНВВ ум .Червонограді до задоволення не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ДП "Львіввугілля", суд вирішив наступне.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України (які діяли на час виникнення даних правовідносин), відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст 440 ЦК УКРСР (яка діяла на час первинного встановлення позивачці втрати професійної працездатності), моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З огляду на вищевказане, ДП "Львіввугілля", як роботодавець, має відповідати за шкоду здоров'ю заподіяну ОСОБА_1 яка встановлена висновками МСЕК.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачці моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійного захворювання, у зв'язку з чим позивачці 04.06.2003р. вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванні хр. бронхіт ІІ ст., пневмосклероз, а в подальшому збільшено втрату працездатності та встановлено - 40% її втрати, з яких 15% встановлено вперше по професійному захворюванні - вібраційна хвороба.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження її здоров'я при виконанні трудових обов'язків, що потягло за собою професійні захворювання о, а отже, право позивача на її відшкодування роботодавцем - ДП "ЛЬвіввугілля".

Ч.2 ст.440-1 ЦК УРСР (чинних на момент встановлення втрати працездатності ОСОБА_1), розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Тому, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), що підлягає стягненню, суд враховує тяжкість завданої позивачці моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан її здоров'я, наявність ІІІ групи інвалідності, настання у зв'язку з цим негативних змін у її житті, необхідності у лікуванні, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також обсяг втрати позивачкою працездатності.

При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

З огляду на це суд вважає що з ДП "Львіввугілля" слід стягнути 8000 грн., так як вимоги про стягнення 40000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ДП "Львіввугілля" слід стягнути судовий збір в користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Львіввугілля", ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 8000 (вісім тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства "Львіввугілля" 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок - судового збору (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача -ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -22030001).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. Д. Новосад