Рішення № 43196311, 20.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1818/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 25.04.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є AT «ОТП Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № CNL-200/5 71/2008, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 70 000 доларів США з виплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 5,99 % річних + FIRD зі строком повернення 25.04.2023 р. шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту. 18.03.2011р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, до якого увійшов кредитний договір укладений між банком та відповідачем. Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої зобов'язання, кредит та відсотки за ним вчасно не погашала, а з лютого 2009 року взагалі припинила сплачувати кредит, у зв'язку з чим станом на 06.09.2012р. за нею утворилась заборгованість в сумі 2 586 939, 81 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 66 888,88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало 534 642, 82 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 24 066,36 доларів США, за офіційним курсом НБУ складало 192 362,42 грн., заборгованість по пені в сумі 1 859 934,57 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив на підставі ст.1050 ч.2 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 586 939, 81 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219 грн. 00 коп., а всього 2590158, 81 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі про зміну судового рішення ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ст.551 ЦК України, оскільки розмір стягнутої судом пені майже в 4 рази перевищує суму основного боргу, що не відповідає принципу розумності і справедливості.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За роз'ясненням п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року № 12, у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції, відповідно до принципу диспозитивності, не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 112 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційним судом рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині його оскарження.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України апеляційна інстанція може змінити рішення суду першої інстанції у разі є невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CNL 200/571/2008, згідно з яким банк надав позичальнику кредит на загальну суму 70 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 25.04.2023 року та сплатити за користування кредитом проценти за плаваючою процентною ставкою - фіксований відсоток 5,99% річних + FIRD шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту. 23 січня і 27 липня 2009 року, 22 лютого 2010 року сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору, якими змінили графік погашення платежів та збільшили фіксовану процентну ставку до 7, 22 % (а.с.5-14).

Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

Як вбачається з довідки-розрахунку, станом на 06 вересня 2012 року заборгованість становить 2 586 939, 81 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 66 888,88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на час пред'явлення позову складало 534 642, 82 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 24 066,36 доларів США, за офіційним курсом НБУ складало 192 362,42 грн., заборгованість по пені в сумі 1 859 934,57 грн. (а.с.39-42, 96).

18.03.2011р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, до якого увійшов кредитний договір укладений між банком та відповідачем (а.с.16-25).

Задовольняючи позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 1 859 934, 57 грн. пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обгрунтовано нарахована пеня у відповідності з умовами договору, оскільки позивач порушила графік погашення кредиту.

З таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, останній просить стягнути пеню, нараховану за порушення строків повернення кредиту та за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 16 грудня 2011 року по серпень 2012 року, звернувшись із позовом до суду у грудні 2012 року. При цьому, розмір суми основного боргу в національній валюті (за курсом НБУ на час звернення до суду) становить 727 005,24 грн. , а сума нарахованої пені - 1 859 934, 57 грн., тобто майже втричі перевищує суму основного боргу.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня (у даному спорі з першого місяця) прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч.3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір знано перевищує розмір збитків.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 року по справі № 6-100цс 14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Зважаючи, що розмір неустойки, яку просить стягнути позивач, значно більший від розміру боргового зобов'язання, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст.309 ЦПК України змінити судове рішення в оскаржуваній частині, застосувати до спірних правовідносин ч.3 ст. 551 ЦК України, позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити частково і визначити розмір неустойки, що підлягає стягненню, у сумі 727 005,24 грн., а відтак, зменшити визначену судом першої інстанції суму стягнення до 1 454 010, 48 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Керуючись ст. ст.307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2014 року по цій справі змінити в частині стягнення пені, зменшивши її розмір до 727 005, 24 грн. (семисот двадцяти семи тисяч п'яти гривень 24 коп), а всього стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» 1 454 010, 48 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят чотири тисячі десять гривень 48 коп.) заборгованості за кредитним договором, визначеної станом на 6 вересня 2012 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: