Рішення № 43195666, 18.03.2015, Василівський районний суд Запорізької області

311/2040/14-ц

2/311/7/2015

18.03.2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2013 рік місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Степаненко Ю.А.

при секретареві Шак О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка Запорізької області цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приватного підприємства "Корінтія", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ-Сервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Центр з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за обслуговування Василівського та Михайлівського районів ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, про розподіл спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві, яка була уточнена в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 вказує, що з відповідачем - ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі з 05 травня 1990 року. Під час шлюбу на спільні кошти ними було побудовано житловий будинок по АДРЕСА_1, проведено в будинку оздоблювальні роботи, побудовані: прибудова, котельна, 2 гаражі, 2 сараї, проведено в будинку комунікації (газ, електрика, опалення) та інше.

21 вересня 2010 року виконавчим комітетом Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області прийнято рішення №71 "Про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1", згідно якого видано свідоцтво про право власності на будинок - ОСОБА_3. Вартість будинку, згідно Висновку про технічний стан, складає 198447 грн.

Позивачка вважає, що зазначений будинок є їх спільною сумісною власністю.

Також, під час шлюбу ними було придбано транспортні засоби:

- 13 червня 1997 року - ТОМ А 26 МРІЯ, біжового кольору, 1992 року випуску, № шасі НОМЕР_9;

- 24 жовтня 2002 року - TOYOTA PREVIA, 1992 року, червоного кольору, НОМЕР_10, № двигуна НОМЕР_11, № кузова НОМЕР_1, вартість якого на сьогоднішній день складає 90470грн;

- 25 грудня 2003 року - СКИФ 81062М , сірого кольору, 1988 року випуску, № шасі НОМЕР_12, вартість якого на сьогоднішній день складає 3564грн.

- 11 лютого 2011 року - TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_14, який знято з обліку ОСОБА_3 12.12.2012р., вартість якого на сьогоднішній день складає 219050 грн.;

- 09 березня 2011 року - ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, який знято з обліку ОСОБА_3 - 23.01.2013р., вартість якого на сьогоднішній день складає 71920 грн.

Вищезазначені транспортні засоби: TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, а також ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, були фактично продані відповідачем невідомим їй особам, без її згоди.

З наданих Центром №1УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області документів вбачається, що автомобіль ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 - зареєстрований за гр. ОСОБА_7. Згідно наданої копії довідки-рахунку, 06.02.2013 року ОСОБА_3 продав автомобіль ОСОБА_7 за 47058 грн.

З наданих Центром ДАІ 5103 м. Іллічівськ УДАІ в Одеській області документів стало відомо, що автомобіль TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору 12.12.2012 року ОСОБА_3 було продано ОСОБА_6, який його продав 17.12.2013 року ОСОБА_5.

Дані відчуження були здійснені ОСОБА_3 через Торгівельні організації на підставі договору про надання послуг щодо продажу транспортних засобів, що є спільним майном, без її письмової нотаріально посвідченої згоди.

Позивачка просить суд:

- визнати недійсним правочин - договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, укладений 06.02.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7;

- визнати довідку-рахунок №662870 від 06.02.2013 року, видану ТОВ "ЛТВ-Сервіс"" про продаж та видачу ОСОБА_7 автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 - - недійсною;

- скасувати державну реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, здійснену Центром №1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Запоріжжя та Запорізького району УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2;

- витребувати у ОСОБА_7 автомобіль ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, д/н НОМЕР_3, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, зобов'язавши його передати ОСОБА_3 транспортний засіб - ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16;

- застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_7 отримані за проданий транспортний засіб гроші в сумі 47058 грн.;

- визнати недійсним правочин - договір купівлі-продажу TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_14, укладений 12.12.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6;

- визнати довідку-рахунок №462395 від 12.12.2012 року, видану ТОВ "ЛТВ-Сервіс"" про продаж та видачу ОСОБА_6 автомобіля - TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_14 - недійсною;

- застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_6 отримані за проданий транспортний засіб гроші в сумі 99036 грн.;

- скасувати державну реєстрацію транспортного засобу -автомобіля TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, НОМЕР_17, № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_14, здійснену Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Іллічівськ та Овідіопольського району, на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3;

- визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб, Ж - душ, №1,2,3,4,5 - огорожа) за адресою: АДРЕСА_1 - об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) та ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_6);

- розділити спільне майно подружжя між нею та відповідачем, виділивши їй та визнати її право власності на загальну суму 198259,5грн.: на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб, Ж - душ, №1,2,3,4,5 - огорожа) за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 99223,5 грн.; на автомобіль TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, НОМЕР_17 , № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_14 вартістю 99036грн.; витребувати у ОСОБА_5 транспортний засіб - автомобіль TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, НОМЕР_17, № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_14, зобов'язавши його передати їй транспортний засіб TOYOTA PREVIA, 2007 року, сірого кольору, НОМЕР_17, № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_14;

- виділити у власність ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, майно на загальну суму 248313грн., а саме: ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб, Ж - душ, №1,2,3,4,5 - огорожа) за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 99223,5 грн.; причіп ТОМ А 26 МРІЯ, біжового кольору, 1992 року випуску, № шасі НОМЕР_9, вартістю 8000 грн.; автомобіль - TOYOTA PREVIA, 1992 року, червоного кольору, НОМЕР_10, № двигуна НОМЕР_11, № кузова НОМЕР_1, вартістю 90470грн ; автомобіль ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, д/н НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, вартістю 47058грн.; причіп СКИФ 81062М , сірого кольору, 1988 року випуску, № шасі НОМЕР_12, вартістю 3564грн.;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію вартості спільного сумісного майна в сумі 25026,75грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої уточнені позовні вимоги з підстав, викладених в уточненому позові, просить суд їх задовольнити. Також вона пояснила, що не заперечує того факту, що на час її одруження з ОСОБА_3, ним вже було розпочато будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, але стверджує, що закінчено воно було вже під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі.

У вказаний будинок вони вселилися 28.12.1990 року та продовжували його добудовувати і облаштовувати.

Крім будинку, станом на 1990 рік ніяких побудов за вказаною адресою більше не було.

Після одруження, за спільні кошти, ними було в будинку постелено підлогу, вставлено скло у вікна, зроблено опалення, проведено світло, воду, каналізацію, поклеєно шпалери, побудовано всі господарчі будівлі, вони поставили огорожу, поклали плитку у дворі будинку та за двором, зроблено в період 2008-2010 роки коштовний ремонт, на який витратили спільні кошти в розмірі приблизно 25000 доларів США, під час якого, зокрема, було вставлено пластикові вікна, поміняні двері, утеплено підлогу, переклеєні шпалери, замінено сантехніку та інше. Крім того, будинок було газифіковано.

В зазначеному будинку на даний час вона проживає разом з двома дітьми, донька є неповнолітньою, відповідач не надає їй матеріальну допомогу.

02.06.2014 року судом було ухвалено рішення про розірвання шлюбу між нею та відповідачем ОСОБА_3, який в травні 2012 році залишив сім'ю заради іншої жінки та став проживати окремо.

У період шлюбу ними також на спільні кошти було придбано декілька автомобілів, два з яких, він продав у період перебування їх у шлюбі, без її відома та згоди, про що вона випадково дізналася. При цьому, з особами, які на даний час є власниками цих автомобілів, вона не знайома. Кошти від продажу автомобілів ОСОБА_3 ні їй, ні дітям, не давав.

У період шлюбу ними також було придбано два причіпи, зазначені у позові, один з яких, а саме: СКИФ 81062М, вона використовує, займаючись сільським господарством, вирощуванням худоби, продажем м'яса, а іншим - ТОМ А 26 МРІЯ, не користується. Обидва причіпи знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 забрав без її відома та згоди їх спільні кошти в розмірі 25000 доларів США, які витратив на власні потреби.

В судовому засіданні представник позивачки в особі ОСОБА_2 також підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених в уточненому позові, просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 побудовано ним разом з його батьками в період з 1987 року по 1988 рік, тобто, ще до реєстрації шлюбу з позивачкою. Земельна ділянка під це будівництво була виділена йому. Позивачка не приймала участь в будівництві цього будинку, а тому, вважає, що він не є спільною власністю подружжя, а є його особистою власністю, тому, розподілу не підлягає.

На час їх одруження, крім будинку, також був побудований гараж і підвал.

В будинок вони вселилися в грудні 2012 року.

При цьому, він не заперечує того факту, що під час шлюбу ними на спільні кошти було приблизно в 2010 році, зроблено ремонт, газифіковано будинок, поміняно вікна, сантехніку, двері, побудовано інші господарські будівлі, поставлено огорожу, утеплено підлогу в будинку та інше. Однак, вважає, що це не впливає на його право власності на будинок.

Крім того, в період шлюбу ними було придбано на спільні кошти декілька автомобілів, які він продавав з відома та за згодою позивачки, а виручені кошти витрачалися на потреби сім'ї. Також ними було придбано причіпи, які є предметом спору.

Не заперечує проти того, щоб позивачці при розподілі майна було виділено обидва причіпи, або ж , причіп СКИФ 81062М - йому, а позивачці - причіп ТОМ А 26 МРІЯ.

Також відповідач пояснив, що не заперечує вартості житлового будинку та транспортних засобів, зазначеної позивачкою у позовній заяві, окрім причепу причіп ТОМ А 26 МРІЯ в розмірі 8000 грн., оскільки вважає, що його вартість складає приблизно 3000-5000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 також уточнені позовні вимоги визнав частково, не заперечує проти того, щоб позивачці при розподілі майна було виділено обидва причіпи, або ж, причіп СКИФ 81062М - ОСОБА_3, а за позивачці - причіп ТОМ А 26 МРІЯ. В іншій частині уточнені позовні вимоги вважає безпідставними та надуманими.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 не визнає уточнених позовних вимог, вважає себе добросовісним покупцем автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року випуску, який він придбав шляхом купівлі у ОСОБА_3, та стверджує, що він є належним власником цього автомобіля. У тому, що при оформлені купівлі-продажу цього автомобіля не було взято письмової та нотаріальної згоди дружини ОСОБА_3, його вини немає. Він, зі свого боку, виконав всі умови угоди, передавши кошти за придбаний автомобіль ОСОБА_3

Позивачку він бачив у дворі будинку, коли приїздив в с.Орлянське оглянути перед купівлею зазначений автомобіль.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 в особі ОСОБА_13 уточнені позовні вимоги вважає безпідставними та надуманими.

В судовому засіданні представник відповідача Приватного підприємства "Корінтія" в особі Крота А.В. не визнає уточнених позовних вимог, вважає, що угода купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 автомобіля ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, який є предметом даного спору, була оформлена їх підприємством у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Також він пояснив, що законодавство України, яким вони керуються при укладені угод, не вимагало та не вимагає від них обов'язку витребовувати письмову чи нотаріальну згоду другого з подружжя при продажу автомобіля, який було придбано в період перебування у шлюбі, як і обов'язку з'ясовувати питання щодо того, чи перебуває продавець автомобіля у шлюбі та чи було придбано цей автомобіль у період шлюбу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що проживає у одному селі з позивачкою та відповідачем ОСОБА_3, з якими знайомий, був у них на весіллі. Стверджує, що на день їх весілля вже було побудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який будували батьки ОСОБА_3 та в якому ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали після весілля. В самому будинку він був одного разу в день весілля та бачив, що були побілені стіни, підлога зроблена з дерева, меблів не було. Точно всього він не пам'ятає, оскільки минуло багато часу. Вже після весілля було побудовано гараж, сараї, огорожа та інше.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що проживає у одному селі з позивачкою та відповідачем ОСОБА_3, з якими знайомий, був у них на весіллі. Стверджує, що на день їх весілля вже було побудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. В самому будинку він був одного разу на другий день весілля та бачив, що були помазані стіни.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що проживає у одному селі з позивачкою та відповідачем ОСОБА_3, з якими знайомий. Стверджує, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 будували батьки ОСОБА_3 Він був побудований на день весілля ОСОБА_1 з ОСОБА_3 У самому будинку він ніколи не був. Підтверджує, що вони робили ремонт у будинку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_1 з ОСОБА_3 19.11.2010 року від купив у них автомобіль ТОУОТА РRЕУІА червоного кольору, про що позивачці було відомо та вона не заперечувала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що працює інженером першої категорії РКП "Василівське РБТІ". Вона займалася виготовленням технічної документації під час оформлення ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житловий будинок в с.Орлянське. Рік будівництва житлового будинку та господарський будівель та споруд зазначено нею зі слів ОСОБА_3 Вона виїздила на місце, щоб оглянути будинок та інші будівлі біля нього, але вже не пам'ятає всього, у зв'язку зі спливом часу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що працює начальником РКП "Василівське РБТІ". Стверджує, що житлові будинки, побудовані до 1992 року не являються самовільним будівництвом, а також не вимагалося вводити їх в експлуатацію. Час будівництва житлових будинків вказується у технічній документації зі слів заказника.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що є сином позивачки та відповідача ОСОБА_3 Стверджує, що батько, коли пішов з сім'ї, забрав два автомобілі: - TOYOTA PREVIA, 2007 року випуску та автомобіль ВАЗ 111740, 2008 року випуску, які без згоди матері продав, про що вони випадково дізналися. Крім того, забрав спільні кошти. Приблизно у 2009 році батьки робили ремонт в будинку, в якому на даний час він проживає з матір'ю та неповнолітньою сестрою, зокрема, змінили вікна, двері, огорожу, сан.техніку, шпалери, опалювальні батареї та інше. Крім того, під час спільного проживання вони побудували будівлі та споруди біля будинку. В

В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з ОСОБА_3 приблизно 25 років. На даний час ОСОБА_3 проживає окремо від сім'ї. ОСОБА_1 проживає разом з дітьми в житловому будинку по АДРЕСА_1. По суті позовних вимог їй нічого не відомо.

Відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ-Сервіс", третьої особи - Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за обслуговування Василівського та Михайлівського районів ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, оглянувши матеріали справи, вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення у відсутності зазначених осіб.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, на засіданні правління колгоспу "Орлянський" від 09.01.1987 року було прийнято рішення - рекомендувати зборам уповноважених колгоспників виділити присадибну земельну ділянку під будівництво нового будинку 0,07 га - ОСОБА_3, що підтверджується протоколом №1, копія якого є у справі.

На засіданні правління колгоспу "Орлянський" від 23.01.1987 року було прийнято рішення - виділити ОСОБА_3 земельну ділянку під будівництво нового будинку 0,07 га, що підтверджується протоколом №1, копія якого є у справі.

На підставі Акту представника районного архітектора, копія якого є у справі, земельна ділянка площею 3300 кв.м. була виділена ОСОБА_3 в натурі під будівництво житлового будинку.

Після цього, на підставі рішення виконкому Василівської районної ради народних депутатів, копія якого є у справі, в 1987 році ОСОБА_3 отримав дозвіл на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, після чого він отримав будівельний паспорт на забудову вищевказаної земельної ділянки разом з додатками до нього, копії яких є у справі.

Як вбачається з довідки Орлянської сільської ради №610 від 17.03.2015 року, яка є у справі, нумерація зазначеного житлового будинку згодом була зміна на №154.

Судом встановлено, що після отримання всіх вищезазначених дозвільних документів ОСОБА_3 в 1987 році розпочав будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, що не заперечується позивачкою в судовому засіданні.

05.05.1990 року було зареєстровано шлюб позивачки та відповідача ОСОБА_3, який було розірвано 02.06.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та рішенням суду, копії яких є у справі.

В період шлюбу у них народилися: син - ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька - ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких є у справі.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи №18979, яка була оглянута в судовому засіданні, 31.08.2010 року ОСОБА_3 звернувся до РКП "Василівське БТІ" Василівської районної ради Запорізької області з замовленням про оформлення технічної документації, необхідної для оформлення його права власності на вищевказаний житловий будинок.

02.09.2010 року РКП "Василівське БТІ" така документація була виготовлена.

21.09.2010 року виконавчим комітетом Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області було прийнято рішення №71, копія якого є у справі, про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

29.09.2010 року ОСОБА_20 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, копія якого є у справі, а саме, на житловий будинок АДРЕСА_1.

У грудні 1990 року подружжя ОСОБА_20 вселилося в зазначений житловий будинок, де проживає по теперішній час.

Судом встановлено, що в період перебування позивачки та відповідача ОСОБА_3 у шлюбі, ними було на спільні кошти завершено будівництво житлового будинку, побудовано господарські будівлі та споруди, зазначені в технічному паспорті, копія якого є у справі, проведено водопостачання та теплопостачання в будинок, проводився поточний ремонт.

Крім того, ними в період 2008-2010 років на спільні кошти було зроблено капітальний ремонт зазначеного будинку, під час якого : газифіковано будинок, замінено вікна, шпалери, сантехніку, двері, поставлено огорожу, утеплено підлогу в будинку, частково змінено перепланування в будинку та інше. Зазначені факти підтверджуються проектом на газифікацію будинку, копія якого є у справі, показаннями свідка ОСОБА_20 та не заперечується позивачкою й відповідачем ОСОБА_3

Судом також було встановлено з пояснень свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, що рік будівництва вказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд в технічному паспорті зазначено зі слів ОСОБА_3 та жодним іншим належним доказом не підтверджується, а отже, цей технічний паспорт не може бути визнано судом належним та достатнім доказом в частині зазначення дати будівництва будинку та спору.

Суд не може прийняти в якості належних та достатніх доказів на підтвердження факту побудови зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 станом на день одруження його з позивачкою, показання допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, оскільки, по - перше, вони пояснили, що погано пам'ятають зазначений факт, так як пройшло багато часу, по-друге, вони не змогли вказати на відсоток готовності будинку на час одруження ОСОБА_3, по-третє, вони не були в будинку після їх одруження.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 було розпочато в 1987 році та завершено під час перебування ОСОБА_3 у шлюбі на їх спільні кошти, але, коли саме, належні та достатні докази на підтвердження даного факту суду надано не було.

Крім того, судом встановлено, що господарські будівлі та споруди подружжям ОСОБА_3 також було побудовано під час перебування у шлюбі на спільні кошти.

Відповідно до п.4, 18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством Комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність 13.12.1995 року, житлові будинки, що підлягали реєстрації у період до 1995 року, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. У разі будівництва будинку на колгоспній землі, розташованій у смузі міста або селища міського типу, виконком місцевої ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом із затвердженням цього акту вирішує питання оформлення права власності і видачі свідоцтва про це.

Отже, як вбачається із зазначених вимог Інструкції, єдиним належним доказом моменту закінчення будівництва житлового будинку у період з 1966 року по 1995 рік - є акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку. Також, ця Інструкція передбачає й оформлення права власності на побудований на законних підставах житловий будинок свідоцтва про право власності.

Зазначені документи ОСОБА_3 до шлюбу з позивачкою отримано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_3 не було надано суду належні та достатні докази на підтвердження відсотку готовності до експлуатації цього будинку станом на час його одруження з ОСОБА_1, на підтвердження факту закінчення в повному обсязі будівництва вищевказаного житлового будинку станом на зазначений час, на підтвердження факту отримання на час одруження акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку та оформлення права власності на нього.

Відповідно до ст.22 КпШС України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Зазначена норма узгоджується зі ст.60 СК України.

Відповідно до ст.24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ст.25 КпШС України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Зазначені норми узгоджується зі ст.ст.57, 62 СК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи зазначені законодавчі норми, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, суд приходить до висновку про необхідність - визнання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1 - об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначена норма узгоджується зі ст.372 ЦК України.

Таким чином, враховуючи положення зазначеної норми, суд вважає необхідним розділити житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1, вартістю 198447 грн., між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3; виділивши у власність ОСОБА_1 - ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1, вартістю 99223,50 грн. та визнавши за нею право власності на цю частину; виділивши у власність ОСОБА_3 - ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1 вартістю 99223,50 грн., визнавши за ним право власності на цю частину.

При цьому, суд приймає зазначену позивачкою вартість будинку - 198447 грн., яка не оспорюється відповідачем, яку вона взяла з даних технічного паспорту, який міститься в справі.

Судом також встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ними було на спільні кошти придбано, у тому числі, наступні транспортні засоби:

- автомобіль ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14;

- автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16;

- причіп СКИФ 81062М, р/н НОМЕР_19, сірого кольору, 1988 року випуску, № шасі НОМЕР_12;

- причіп ТОМ А 26 МРІЯ, д/н НОМЕР_20, біжового кольору, 1992 року випуску, № шасі НОМЕР_9, - що підтверджується списком транспортних засобів, наданим Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Василівського та Михайлівського районів ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, копія якого є у справі, документами, на підставі яких знімалися з обліку ОСОБА_3 зазначені автомобілі, копії яких є у справі. Ці факти також не оспорюються ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Таким чином, зазначені транспортні засоби належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя.

З наданих Центром №1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Запоріжжя та Запорізького району УДАІ ГУМВС України документів, які є в матеріалах справи, вбачається, що автомобіль ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, 06.02.2013 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_7 за 47058 грн.

З наданих Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Іллічівськ та Овідіопольського району ГУДАІ в Одеській області документів, які є в матеріалах справи, вбачається, що автомобіль ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14, 12.12.2012 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_6 за 99036 грн., а той, в свою чергу, 17.12.2013 року продав його ОСОБА_5 за 149000 грн.

Відповідно до ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її/ його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, законодавець, виходячи із положень цієї статті, та зазначаючи, що при укладенні договорів одним із подружжя, вважається, що він діє за згодою другого подружжя, передбачає підвищену охорону прав іншого із подружжя-співвласника майна, вимагаючи дотримання письмової форми на надання згоди на укладення договору стосовно цінного майна.

Таким чином, право кожного зі співвласників на володіння, користування та розпорядження спільною річчю кореспондує обов'язку кожного з них погоджувати свою поведінку, пов'язану з володінням, користуванням та розпорядженням нею, з іншим співвласником, тобто кожен співвласник, у тому числі й подружжя, при здійсненні права спільної сумісної власності, зобов'язаний займати не тільки пасивну (не перешкоджати одне одному в здійсненні правомочностей, пов'язаних з цією власністю), а й активну позицію, змістом якої, є право та обов'язок кожного з подружжя узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном з другим із подружжя.

У ст.65 СК України закріплено нову оціночну категорію "цінне майно", хоча і не надається її визначення або загальних критеріїв, які б дали змогу в разі спору віднести те чи інше майно подружжя до цінного майна. Проте, виходячи із суми виручених грошових коштів, які були передані відповідачу ОСОБА_3 за продані автомобілі подружжя, та з урахуванням того, що у ч.1 ст.31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість, то договором стосовно цінного майна можна вважати договір, який виходить за межі дрібного побутового правочину, що в даному випадку, і має місце.

Відповідно до Порядку реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, угоди, пов'язані, у тому числі, з кіпівлею-продажем транспорртних засобів, підлягають державній реєстрації, а тому, згода на укладення такого договору має бути нотаріально засвідчена.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка будь-якої свої згоди, тим більше письмової чи нотаріальної, на укладення зазначених правочинів щодо відчуження належного їм з ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності рухомого майна (автомобілей), як рівноправний власник спільного майна подружжя, не давала, і ці договори купівлі-продажу транспортних засобів було вчинено її чоловіком самостійно, на власний розсуд, без повідомлення її про факт їх укладення.

Докази на підтвердження зворотнього, відповідач ОСОБА_3 суду не надав, як і не надав докази на підтвердження того факту, що кошти, виручені від продажу автомобілів, було витрачено на потреби сім'ї.

Таким чином, право власності позивачки було порушено незаконними діями відповідача ОСОБА_3

Разом з тим, враховуючи положення ст.388 ЦК України, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, суд приходить до висновку про неможливість на даний час визнати недійсними вищевказані правочини купівлі-продажу транспортних засобів та довідки-рахунки, скасування їх державної реєстрації, витребування цих транспортних засобів у теперішніх власників та застосування наслідків недійсності правочинів, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності, присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1, 2 ст.71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69- 72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як зазначено в п.30 Постанови, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно п.24 Постанови, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Як зазначалося вище, автомобіль ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14 та автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 на даний час знаходяться у третіх осіб.

При визначені вартості транспортних засобів, які підлягають поділу, суд виходить з наступного: в позовній заяві позивачка зазначила вартість транспортних засобів, які є предметом даного спору, а саме:

- ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14 - 99036грн. Зазначена вартість взята позивачкою з довідки-рахунку та є сумою, за яку ОСОБА_3 продав цей автомобіль ОСОБА_6 Ця сума не оспорювалася відповідачем ОСОБА_3;

- ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 - 47058 грн. Зазначена вартість взята позивачкою з довідки-рахунку та є сумою, за яку ОСОБА_3 продав цей автомобіль ОСОБА_7 Ця сума не оспорювалася відповідачем ОСОБА_3;

- причіп СКИФ 81062М, р/н НОМЕР_19, сірого кольору, 1988 року випуску, № шасі НОМЕР_12, вартістю 3564 грн.. Зазначена вартість взята позивачкою з довідки про оцінку транспортних засобів, яка є в справі. Ця сума не оспорювалася відповідачем ОСОБА_3;

- причіп ТОМ А 26 МРІЯ, д/н НОМЕР_20, біжового кольору, 1992 року випуску, № шасі НОМЕР_9, вартістю 8000 грн. Зазначена вартість визначена самою позивачкою. ОСОБА_3 в судовому засіданні не погоджувався з зазначеною оцінкою, але, разом з тим, жодного доказу на підтвердження іншої вартості цього причепу, не надав, клопотання про призначення експертизи не заявляв.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає можливим при розподілу майна враховувати зазначені позивачкою суми вартості транспортних засобів.

Таким чином, до складу спільного майна, яке підлягає поділу, необхідно віднести:

- автомобіль ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14 вартістю - 99036грн.;

- автомобіль ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 вартістю - 47058 грн.;

- причіп СКИФ 81062М, р/н НОМЕР_19, сірого кольору, 1988 року випуску, № шасі НОМЕР_12, вартістю 3564 грн.;

- причіп ТОМ А 26 МРІЯ, д/н НОМЕР_20, біжового кольору, 1992 року випуску, № шасі НОМЕР_9, вартістю 8000 грн.

Але, враховуючи той факт, що автомобілі: ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14 та ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 на даний час знаходяться у третіх осіб та їх розподіл в натурі є неможливим, суд вважає необхідним та доцільним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14, в сумі 49518 грн. (1/2 частина від 99036 грн.) та грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 в сумі - 23529 грн. (1/2 частина від 47058 грн.).

Крім того, суд вважає необхідним розділити вищевказані причепи, виділивши у власність ОСОБА_1 - причіп СКИФ 81062М, р/н НОМЕР_19, сірого кольору, 1988 року випуску, № шасі НОМЕР_12, вартістю 3564 грн., який на даний час перебуває у її користуванні та який вона використовує у своїй сільськогосподарській діяльності, а у власність ОСОБА_3 виділити причіп ТОМ А 26 МРІЯ, д/н НОМЕР_20, біжового кольору, 1992 року випуску, № шасі НОМЕР_9, вартістю 8000 грн., яким позивачка не користується. При цьому, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості спільного майна - в сумі 4436 грн. (8000 грн.-3564 грн.).

Суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні її вимог щодо розподілу автомобіля - TOYOTA PREVIA, 1992 року, червоного кольору, НОМЕР_10, № двигуна НОМЕР_11, № кузова НОМЕР_1, вартістю 90470грн., який вона просить суд залишити у розпорядженні ОСОБА_3, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, цей автомобіль 19.11.2010 року було продано ОСОБА_3 - ОСОБА_17, з яким позивачка та відповідач ОСОБА_3 перебувають у дружніх відносинах. Цей факт (продажу) не заперечувався в судовому засіданні позивачкою. Той факт, що цей автомобіль на даний час перебуває у користуванні ОСОБА_1 чи ОСОБА_3, жодним доказом підтверджено не було, як і той факт, що позивачка не надавала свою згоду на його продаж. Питання щодо недійсності угоди щодо відчуження зазначеного автомобіля позивачка в судовому засіданні не ставила.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, належні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог у повному обсязі та заперечень проти позову, позивачка та відповідач ОСОБА_3 суду не надали.

З положень ч.6 ст.154 ЦПК України виходить, що якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Суд може одночасно з ухваленням судового вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.

Даним рішенням суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині витребування транспортних засобів: автомобіля ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14 та автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, відмовлено, а отже, відпала необхідність у заходах забезпечення позову, які було вжито ухвалою Василівського районного суду Запорізької області 16.12.2014 року у вигляді накладення арешту на ці автомобілі, тому, суд вважає необхідним зняти з них арешт .

Питання щодо розподілу судових витрат позивачкою в позовній заяві не ставиться.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", Порядком реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 рокуст.ст.22-29 КзПШ України, ст.ст.31, 57, 60, 61, 62, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 181, 182, 316-319, 321, 325, 355, 368, 369, 370, 372, 379, 380, 383 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 130, 154, 174, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1 - об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Розділити житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1, вартістю 198447 грн., між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Виділити у власність ОСОБА_1 - ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1, вартістю 99223,50 грн., визнавши за нею право власності на цю частину.

Виділити у власність ОСОБА_3 - ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, а-прибудова, Б-котельна, В-гараж, Г - сарай, Д- сарай, Є - гараж, Пг - погріб під Є, Ж - душ, №1,2.3,4.5 - огорожа) по АДРЕСА_1 вартістю 99223,50 грн., визнавши за ним право власності на цю частину.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14, в сумі 49518 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16 в сумі - 23529 грн.

Виділити у власність ОСОБА_1 - причіп СКИФ 81062М, р/н НОМЕР_19, сірого кольору, 1988 року випуску, № шасі НОМЕР_12, вартістю 3564 грн..

Виділити у власність ОСОБА_3 - причіп ТОМ А 26 МРІЯ, д/н НОМЕР_20, біжового кольору, 1992 року випуску, № шасі НОМЕР_9, вартістю 8000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості спільного майна - в сумі 4436 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зняти арешт з :

- автомобіля ВАЗ 111740, 2008 року, сірого кольору, НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_15, № кузова НОМЕР_16, який належить ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2;

- автомобіля ТОУОТА РRЕУІА, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_7, № двигуна НОМЕР_18, № кузова НОМЕР_14, який належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3,-накладений ухвалою Василівського районного суду Запорізької області 16.12.2014 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. Якщо буде подано апеляційну скаргу, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського

районного суду Ю.А.Степаненко