Ухвала суду № 43195159, 17.03.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/243/2015(м)

241/431/14-ц

Головуючий у 1 інстанції: Демочко Д.О.

Доповідач Попова С.А.

Категорія 47

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Попової С.А.

суддів Кочегарової Л.М., Ігнатоля Т.Г.

при секретарі Берліній Є.С.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом прокурора Першотравневого району Донецької області до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області та ОСОБА_1, третя особа: Донбаська національна академія будівництва і архітектури, про визнання протиправним і скасування рішення ради, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, повернення сторін у попереднє становище за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 грудня 2014 року -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року прокурор Першотравневого району Донецької області звернувся до суду із позовом до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області, ОСОБА_1, в кінцевій редакції вимог: про визнання противоправним та скасування рішення Мелекінської сільської ради № 6/12-635 від 25.11.2011р. «Про затвердження звіту про експерту грошову оцінку та продаж земельної ділянки громадянину ОСОБА_1»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05.12.2011р. між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1, за яким останній придбав у власність земельну ділянку (кадастровий номер 1423984400:02:000:2414) площею 0,7600га, розташовану по АДРЕСА_1, повернення сторін у попереднє становище.

Позов вмотивований тим, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу у власність ОСОБА_1 виділена земельна ділянка, що знаходиться в межах 100-метрової водоохоронної зони та 2-хкілометрової прибережної захисної смуги Азовського моря; реалізація земельної ділянки відбулася за заниженою вартістю від встановленою експертизою ринкової вартості проданої ділянки, а також тим, що в оскаржуваному рішенні Мелекінської сільради від 25.11.2011р. не зазначено, до якої саме категорії земель відноситься земельна ділянка, щодо якої затверджено звіт про експертну грошову оцінку і прийнято рішення про її продаж ОСОБА_1

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30 грудня 2014 року позов прокурора Першотравневого району Донецької області задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Мелекінської сільської ради № 6/12-635 від 25.11.2011р. «Про затвердження звіту про експерту грошову оцінку та продаж земельної ділянки громадянину ОСОБА_1». Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05.11.2011р., укладеного між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1, земельної ділянки (кадастровий номер 1423984400:02:000:2414) площею 0,7600га в с. Б.Коса Першотравневого району Донецької області по вул. Безуха, 3, повернуто сторони у попереднє становище. Вирішено питання з розподілом судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури - Кучер А.Ю., яка підтримала доводи скарги, заперечення проти скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і представника Мелекінської сільської ради - Алдошиної Т.Г., розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи відповідача ОСОБА_1 і представника Донбаської національної академії будівництва і архітектури, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, рішенням Мелекінської сільської ради № 6/12-635 від 25.11.2011р. затверджено звіт про експерту грошову оцінку та продаж ОСОБА_1 земельної ділянки ( кадастровий номер 1423984400:02:000:2414) площею 0,7600га.

Зазначена земельна ділянка згідно наявної у справі технічної документації розташована в межах 100-метрової пляжної смуги (водоохоронної зони) від урізу води та в 2-хкілометровій прибережній захисній смузі Азовського моря (т. 1 а.с. 23-26).

05.12.2011р. між Мелекінською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно із яким ОСОБА_1 придбав цю земельну ділянку площею 0,7600га (кадастровий номер 1423984400:02:000:2414) за адресою: АДРЕСА_1 - за 656137грн. У п. 1.2 договору визначено цільове призначення відчужуваної земельної ділянки - для обслуговування бази відпочинку, придбану ОСОБА_1 у власність за договором купівлі-продажу від 19.03.2008р. Пунктом 1.4 договору передбачено обмеження та обтяження відносно земельної ділянки, а саме, що проект землеустрою відносно двохкілометрової прибережно-захисної смуги та 100-метрової водоохоронної зони, де знаходиться спірна земельна ділянка, не розроблявся, вказані межі в натурі в межах населеного пункту не винесені; згоду на придбання у власність земельної ділянки з такими обтяженнями і обмеженнями підтвердив у п. 1.5 покупець (т.1 а.с. 19-21, 233).

За інформацією Мелекінської сільської ради площа водоохоронної зони прибережної смуги в Першотравневому районі не визначена, технічна документація водоохоронних зон, прибережних смуг не розроблялася і не відображена в кадастровому плані (т. 1 а.с. 27).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка, розташована в 100-метровій пляжній зоні в межах 2-хкілометрової прибережно-захисної смуги, з огляду на норми Земельного кодексу України і Водного кодексу України, - є об'єктом земель водного фонду України, а тому не може бути передана у власність громадян; відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, що в даному випадку сільською радою не розроблялася, не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, розміри якої встановлені законом; земельна ділянка передана Мелекінською сільською відповідачеві без розроблення проекту землеустрою і винесення її меж в натурі. У зв'язку з тим, що рішення ради і оспорюваний договір купівлі-продажу, учинений на базі рішення органу місцевого самоврядування, відбулись всупереч вимогам закону, зокрема ч. 4 ст. 59, ч. 3 ст. 60 ЗК України, ст. 85 ВК України, то рішення ради має бути скасоване і угода купівлі-продажу - визнана недійсною із застосуванням наслідків недійсності правочину.

З такими висновками суду не можна не погодитись, зважаючи на наступне.

Статтею 19 Земельного кодексу України регламентовано розмежування категорій земель України за основним цільовим призначенням, в тому числі: землі рекреаційного призначення (п. «ґ»); землі водного фонду (п. «є») тощо.

За положеннями п. «б» ч. 1 ст. 58 ЗК України прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм належать до земель водного фонду.

Як з'ясовано, спірна земельна ділянка кадастровий номер 1423984400:02:000:2414» знаходиться в 100-метровій водоохоронній зоні і 2-хкілометровій прибережній захисній смузі.

За змістом ч. 3 ст. 60 ЗК України і ч.ч. 9, 10 ст. 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно із п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 05.11.2004р. N 434, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2004р. за N 1470/10069 (далі - Порядок № 434): у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України (213/95-ВР), та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" (далі - Порядок № 486), з урахуванням конкретної ситуації.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюється Кабінетом Міністрів України, що втілено у постанову от 08.05.1996р. № 486 і від 13.05.1996р. № 502.

В сенсі ч. 2 ст. 58 ЗК України і п. 2 Порядку № 486, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення ради і договору (за станом на листопад-грудень 2011р.), для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. За цим Порядком: у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України (п. 4); розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад (п. 5); водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води (п. 11); прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України (ч. 2 п. 12).

Як встановлено, проект землеустрою щодо визначення розмірів водоохоронної зони у межах с. Б.Коса не розроблявся спеціально уповноваженими органами, а отже, не узгоджувався з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і не затверджувався Мелекінською сільською радою. Не розроблявся і не затверджувався також у визначеному порядку окремий проект землеустрою зі встановлення меж прибережної захисної смуги із пляжною зоною.

Як повідомила представника Мелекінської сільської ради в суді апеляційної інстанції, такий проект не замовлявся і не розроблявся за відсутності на ці цілі коштів в раді.

Разом з тим, не закріплення органом місцевого самоврядування, як того вимагає наведене законодавство, території водоохоронної зони відповідною проектною документацією зі встановленням її меж в натурі, не спростовує законодавчо-імперативного закріплення особливого статусу цієї земельної ділянки, що примикає до водного об'єкту, віднесеного до категорії земель водного фонду.

Нормативна заборона на передачу земель водного фонду ( п. «є» ч. 1 ст. 19 ЗК України), що перебувають у державній власності, у приватну власність громадянам (крім замкнених водойм) врегульована окремо (п. "д" ч. 4 ст. 84 цього Кодексу).

Статтею 59 ЗК України встановлено певні обмеження передачі в оренду земель водного фонду з огляду на їх цільове використання.

Так, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватись на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

ОСОБА_1, як власник об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, за загальним правилом мав би згідно із положеннями ст. 127, 128 ЗК України право на викуп земельної ділянки, якби вона не була обтяжена. В даному ж випадку спірна земельна ділянка належить до прибережної захисної смуги (а. с. 130, 269), обтяжена цим статусом, наділеним законом, що було правовою перешкодою до передання її у власність громадянину, на що Мелекінська сільська рада не зважила, втім у п. 1.5 оскаржуваного договору купівлі-продажу від 05.12.2011р. переклала обізнаність про такий статус земельної ділянки на набувача ОСОБА_1

За змістом ч. 6 ст. 128 ЗК України підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації про продаж земельної ділянки.

Тому рішення Мелекінської сільської ради від 25.11.2011р., яке було підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, що є за визначенням у ст. 61 ч. 1 ЗК України природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, ухвалене без попередньої розробки необхідної проектної документації щодо зовнішніх меж водоохоронної зони - прибережної смуги, регламентованої законом і порядками № 434 і № 486, не відповідає чинному законодавству, як вірно визначився суд першої інстанції, тому, як незаконне, підлягає визнанню недійсним.

Згідно із абз. 4 ч. 3 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

В своїх запереченнях на позовну заяву і змісті апеляційної скарги відповідач посилається на визначений статус спірної земельної ділянки, що віднесений до категорії земель рекреаційного призначення за кодом цільового використання землі 1.17, наведеного у Проекті землеустрою ТОВ «Земельне-кадастрове агентство», і висновком № 66 від 06.05.2010р. про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для обслуговування бази відпочинку із земель рекреаційного призначення на території с. Б.Коса, вул. Безуха, 3 (т. 1 а.с. 147, 248).

Втім, визначення у наведеній документації категорії землі рекреаційного призначення, що фактично визначена по: функціональному призначенню земельної ділянки як ділянки оздоровчого призначення; спрямуванню діяльності і видів послуг з відпочинку, що надаються в ході експлуатації розташованого на земельній ділянці об'єкту нерухомості; за характером організованої зони рекреації з використанням водного об'єкту і його берегів з розташуванням на ній бази відпочинку «Факел», - і це не усуває факту, як помилково вважає у змісті апеляційної скарги ОСОБА_1, належності земельної ділянки, яка має за законом особливий статус, і до категорії земель водного фонду.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 з приводу розташування земельної ділянки в межах земель рекреаційного призначення, що не входить до складу земель водного фонду, і у зв'язку з цим може бути передана у власність громадян - не є такими, що ґрунтуються на вимогах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

З цих же підстав не є слушними доводи апеляційної скарги про відповідність ухваленого радою рішення межам компетенції і вимогам чинного законодавства.

У змісті апеляційної скарги відповідач посилається на ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», за якими допускається розташування існуючих капітальних споруд у прибережних смугах за умови забезпечення санітарно-гігієнічних умов експлуатації, але ж ці будівельно-технічні норми і правила не регулюють надання земельної ділянки громадянину у власність.

На підставі викладеного, колегія суддів схвалює, як вірні і обґрунтовані, висновки суду першої інстанції щодо передання спірної земельної ділянки площею 0,7600га (кадастровий номер 1423984400:02:000:2414) у власність відповідачеві у порушення вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України (ст.ст. 59, 60 ЗК України, ст.ст. 85, 88 ВК України), що є підставою для скасування, як протиправного, рішення Мелекінської сільської ради від 25.11.2011р. та визнання недійсним укладеного на його базі оспорюваного договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 05.12.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами прокурора Першотравневого району Донецької області, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність матеріально-правових підстав для скасування рішення Мелекінської сільської ради від 25.11.2011р. і визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2011р., укладеного між відчужувачем Мелекінською сільською радою і набувачем ОСОБА_1 та необхідність застосування у зв'язку з цим двосторонньої реституції у вигляді повернення сторін за договором у попереднє становище, що в процесі реалізації має бути втілено у поверненні земельної ділянки, що була об'єктом купівлі-продажу, у державну власність і повернення покупцю сплаченої останнім вартості вказаної земельної ділянки.

Крім того, зі скасуванням рішення Мелекінської сільської ради від 25.11.2011р., з огляду на п. 3 про припинення дії договору оренди цієї земельної ділянки строком на 49 років із орендодавцем ОСОБА_1, укладеного 13.09.2011р. на підставі чинного рішення Мелекінської сільської ради № 6/10-462 від 29.07.2011р. (т. 2 а.с. 79, 200), тобто напередодні учинення оспорюваного договору купівлі-продажу цієї ділянки, права позивача, як орендаря цього майна, як віднаходить колегія суддів, не порушуються і це відповідає положенням ч. 1 та ч. 4 ст. 59 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем ОСОБА_1 і його представником - ОСОБА_3 не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді