Рішення № 43191813, 18.03.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/585/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальова О.Б.

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

18.03.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Франко В.А.

при секретареві: Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича, виконавчого комітету Олександрійської міської ради та міського комунального лікувально-профілактичного закладу - міська лікарня №1 міста Олександрії про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича та міського комунального лікувально-профілактичного закладу - міська лікарня №1 міста Олександрії (далі по тексту МКЛПЗ міська лікарня №1) про скасування розпорядження Олександрійського міського голови Цапюка С.К., поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 01.02.2011 року перебувала в трудових відносинах з МКЛПЗ міська лікарня №1 на посаді головного лікаря. Згідно з розпорядженням Олександрійського міського голови №р-112-к від 21.05.2014 року її було звільнено з посади головного лікаря у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків на підставі листа Олександрійської об'єднаної державної фінансової інспекції від 19.05.2014 року №02-15/923 «Про результати роботи Олександрійської ОДФІ за 2013 рік» та п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки дана перевірка проводилась за період з 01.07.2011 року по 01.06.2013 рік, а застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, тоді як її звільнили із займаної посади майже через рік від події вчинення порушення. До того вважає, що фінансові порушення, які були виявлені під час проведення перевірки і в яких її звинувачують, що полягають у вартості обрахованих послуг медичної допомоги, яка була надана міською лікарнею не мешканцям міста Олександрії, а іногороднім хворим, не є грубим порушенням трудових обов'язків. З цього приводу нею були надані вичерпні пояснення та докази про усунення виявлених порушень. Тому вважає, що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, до того ж відсутня згода профспілкової організації на її звільнення. Тому просить скасувати розпорядження Олександрійського міського голови Цапюка С.К. №р-112-к від 21.05.2014 р., скасувати наказ про звільнення від 22.05.2014 року №31 як незаконний, поновити на займаній посаді у МКЛПЗ міська лікарня №1, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2015 року до дня поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року залучено у якості співвідповідача виконавчий комітет Олександрійської міської ради.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2015 року позов задоволено частково.

Скасовано розпорядження Олександрійського міського голови Цапюка С.К. від 21.05.2014 р. №р-112-к та наказ МКЛПЗ міська лікарня №1 від 22.05.2014 року №31 про звільнення ОСОБА_3, як незаконний. Поновлено позивача на посаді головного лікаря міського комунального лікувально-профілактичного закладу - міська лікарня №1 м. Олександрії. Стягнуто з міського комунального лікувально-профілактичного закладу - міська лікарня №1 м. Олександрії на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 91 729,82 грн., та 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач - Олександрійський міський голова Цапюк С.К. ставить питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

МКЛПЗ міська лікарня №1 свого представника у судове засідання не направив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення судової повістки (т.2 а.с.118). Причину неявки суду не повідомив. Колегія суддів ухвалила слухати справу без участі МКЛПЗ міська лікарня №1 на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягненні судових витрат з МКЛПЗ міська лікарня №1, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до розпорядження Олександрійського міського голови №р-27-з від 31.01.2011 року та виконавчого комітету Олександрійської міської ради в особі міського голови Цапюка С.К. 01.02.2011 року з ОСОБА_3 укладено трудовий договір у формі контракту строком на 4 роки, з терміном дії по 01.02.2015 року. Відповідно до розпорядження Олександрійського міського голови №р-112-к від 21.05.2014 року позивача було звільнено із займаної посади з 21.05.2014 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України та листа Олександрійської об'єднаної державної фінансової інспекції №02-15/923 від 19.05.2014 року «Про результати роботи Олександрійської ОДФІ за 2013 рік» (т.1 а.с.7).

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за згодою сторін.

Згідно з п.1ч.1ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

П.п.б) п.5.3 Контракту передбачає, що керівник може біти звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для закладу настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи, постраждало добре ім'я закладу та вищестоящої організації і т.п.) (т.1 а.с.29).

Однією з умов застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є встановлення не тільки факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а й вини працівника в такому порушенні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа Олександрійської об'єднаної державної фінансової інспекції №02-15/923 від 19.05.2014 року «Про результати роботи Олександрійської ОДФІ за 2013 рік» було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності МКЛПЗ міська лікарня №1 за період з 01.07.2011 року по 01.06.2013 року та виявлено такі порушення, як втрати фінансових ресурсів в загальній сумі 142,1 тис. грн., серед яких зазначено, що допущено покриття витрат сторонніх юридичних осіб на загальну суму 243,7 тис. грн. та інше, а також вказано, що станом на 19.06.2013 року не забезпечено усунення порушення на суму 243,7 тис. грн. (т.1 а.с.12-15,32-35).

Згідно з ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Частиною 3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст.149 КЗпП України).

Позивачем по даному факту були надані відповідні пояснення та виявлені порушення були усунуті, що підтверджується наказом МКЛПЗ міська лікарня №1 від 07.10.2013 року №376-л «Про вжиття заходів до усунення недоліків, виявлених ревізією» (т.1 а.с.10).

Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а також її вини в такому порушенні.

Пунктом 1 ч.1 ст.41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, тобто йдеться про разове грубе порушення трудових обов'язків, а не про тривале, системне, що могло бути підставою для звільнення за інших підстав.

У розпорядженні та наказі про звільнення позивача з роботи не зазначено за яке одноразове грубе порушення трудових обов'язків позивача було звільнено та за яких обставин було вчинено проступок.

З наведених в акті ревізії фінансово-господарської діяльності №02-10/75 від 25.09.2013 року виявлених порушеннях (т.1 а.с.104-130), при проведенні планової ревізії фінансового-господарської діяльності МКЛПЗ міська лікарня №1 за період з 01.07.2011 по 01.06.2013 років не вбачається, що позивач допустила одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Оскільки, в діях позивача не встановлено одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке може бути підставою для звільнення її з роботи за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розпорядження Олександрійського міського голови Цапюка С.К. від 21.05.2014 року №р-112-к та наказ МКЛПЗ міська лікарня №1 від 22.05.2014 року №31-к про звільнення позивача з роботи не відповідає чинному законодавству та задовольнив позов в цій частині відповідно до вимог чинного законодавства

До того ж звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, визначених у ст.ст.148, 149 КЗпП України.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача звільнено поза межами строків, передбачених ст.148 КЗпП України, а саме не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Розпорядження Олександріського міського голови №р-112-к датоване 21 травня 2014 року, наказ МКЛПЗ міська лікарня №1 видано 22 травня 2014 року.

При цьому, про порушення, які виявлені під час перевірки Олександрійською ОДФІ, начальнику управління охорони здоров'я Олександрійської міської ради Темник Т.В. стало відомо не пізніше 21.10.2013 року, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 (т.1 а.с.73) та розпорядженням фінансового управління Олександріської міської ради про призупинення бюджетних асигнувань лікарні з 01.11.2013 року до 29.11.2013 року №2 від 31.10.2013 року (т.1 а.с.54), а самою перевіркою встановлено порушення за період з 01.07.2011 року по 01.06.2013 року. Тобто, розпорядження про звільнення видано після спливу шести місяців з дня вчинення проступку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що звільнення позивача суперечить чинному законодавству, позов в цій частині є обґрунтованим, а тому розпорядження Олександрійського голови та наказ МКЛПЗ міська лікарня №1 про звільнення слід визнати незаконним та скасувати, а позивача поновити на посаді.

Що стосується задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про доведеність такої шкоди у зв'язку з незаконним звільненням працівника та з її розміром, оскільки вона узгоджується з нормами ст.237-1 КЗпП України та обґрунтована у позові.

Доводи апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку є частково обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника обчислюється відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі по тексту Порядок).

Суд першої інстанції, розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вказаного Порядку та взявши за основу розрахунку два повних місяці роботи позивача перед звільненням, а саме лютий та березень 2014 року, не звернув увагу на той факт, що довідку про доходи надано позивачеві МКЛПЗ міська лікарня №1 з урахуванням одноразової премії у розмірі посадового окладу, що складає 4589,71 грн. (т.2 а.с.22), виплаченій за наказом начальника Управління охорони здоров'я Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 06.12.2013 року №375 (т.2 а.с.77) у березні 2014 року, яка є за своєю природою одноразовою виплатою та відповідно до п.4 Порядку не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

Положеннями розд. ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі №6-87цс11, яка відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Таким чином, виключивши із доходу за березень місяць 2014 року (т.2 а.с.22) одноразову премію у розмірі 4589,71 грн. дохід позивача за лютий-березень 2014 року склав 16578,75 грн. (8220,21 грн. + 8358,54 грн.). Виходячи з кількості робочих днів у лютому місяці (19) та у березні (20) середньоденний заробіток позивача складає 425,09 грн. (16578,75 грн. : 39 р.д.). За 169 робочих днів, які суд вірно вирахував з дня звільнення по день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі, середній заробіток складає 71840 грн. 21 коп. (425,09 грн. х 169 р.д.).

При цьому колегія суддів приймає до уваги надані представником відповідачів відомості про те, що протягом періоду з дня звільнення позивач отримувала заробітну плату у КЗ «Олександрійський шкірно-венерелогічний диспансер» (т.2 а.с.119-126) та допомогу по безробіттю у Державному центрі зайнятості «Олександрійський МРЦЗ» (т.2 а.с.128), про що позивач не заперечувала у судовому засіданні, які мають бути вирахувані при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з доводами представника відповідачів, оскільки вони узгоджуються і з роз'ясненнями, викладеними у п.32 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з якими при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Суд першої інстанції вказані обставини не дослідив, що призвело до невірного обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про доходи, наданої КЗ «Олександрійський шкірно-венерелогічний диспансер» за період з 30.12.2014 року по 22.01.2015 року ОСОБА_3 було нараховано заробітну плату у сумі 1773,6 грн. (т.2 а.с.126). Згідно з довідкою Державному центрі зайнятості «Олександрійський МРЦЗ» дохід ОСОБА_3 за період з 22 травня по 29 грудня становив 2228,64 грн. (т.2 а.с.128).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який має бути стягнутий з МКЛПЗ міська лікарня №1, складає 67837,97 коп. (71840,21 грн. - 1773,6 грн. - 2228,64 грн.).

Відповідно до ст.88 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів має бути стягнуто в дохід держави судовий збір по 307,32 грн. з кожного.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку та судового збору ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу міського голови Олександрійської міської ради Кіровоградської області Цапюка Степана Кириловича задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2015 року змінити в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.

Стягнути з міського комунального лікувально - профілактичного закладу-міська лікарня №1 міста Олександрії (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Семашка,15, код ЄДРПОУ 05493838) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 67837 грн. 97 коп., яка обрахована без утримання податків та інших обовязкових платежів.

Стягнути з міського комунального лікувально - профілактичного закладу-міська лікарня №1 міста Олександрії, Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича, виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області в дохід держави судовий збір по 307 грн. 32 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: