Рішення № 43190985, 16.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3020/15 Справа № 200/5750/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року м. Дніпропетровськ Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

09 квітня 2014 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі: АТ «Укрексімбанк»), яке є правонаступником ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», звернулись до суду із вказаним позовом, за яким просили суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 5006С47 від 02 листопада 2006 року в розмірі 92 084,18 швейцарських франків та 644 548,61 грн., що складається з простроченої заборгованості зі сплати процентів за кредитом за період з 01.08.2011 року по 31.03.2014 року - 65 952,14 швейцарських франків; пені за основним боргом за період з 04.04.2013 року по 04.04.2014 року - 472 543,17 грн.; пені за процентами за період з 04.04.2013 року по 04.04.2014 року - 172 005,44 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року - 19 907,27 швейцарських франків; 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року в розмірі 6 287,262 швейцарських франків; витрати по справі покласти на відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 02 листопада 2006 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 5006С47, відповідно до якого АТ «Укрексімбанк» надав відповідачу кредит в сумі 252 000,00 швейцарських франків зі сплатою процентів за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m)+7,01% річних, але не нижче 8,99% річних (відповідно до п.п. 2.2.1. кредитного договору) з кінцевою датою погашення кредиту 01 листопада 2013 року. 03.10.2007 року у відповідності до додаткового договору № 5006С47-1 від 03.10.2007 року до кредитного договору № 5006С47 від 02 листопада 2006 року було збільшено суму кредиту, та встановлено її в розмірі 348 000 швейцарських франків із сплатою процентів за користування кредитом за наступною процентною ставкою: LIBOR (12m)+6,90% річних, але не менше 9,99%. 28 листопада 2007 року у відповідності до додаткового договору № 5006С47-2 від 28.11.2007 року до кредитного договору № 5006С47 від 02 листопада 2006 було змінено розмір процентної ставки, яка становить LIBOR (12m)+5,90% річних, але не менше 8,99% річних. Згідно з умовами кредитного договору (п.п.2.5.1) відповідач сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному в підпункті 2.2.1. кредитного договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця. Відповідно до п.2.4.1 ст.2.4 кредитного договору, погашення кредиту позичальник повинен здійснювати у валюті кредиту у строки та у сумах, визначених графіком погашення кредиту за договором. Строки, передбачені графіком погашення кредиту за договором є обов'язковими для виконання позичальника. Згідно з умовами кредитного договору (п.п.2.5.1) позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному в підпункті 2.2.1. кредитного договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця. У порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов'язання належним чином не виконував та не виконує, починаючи з 2009 року постійно порушував встановлений графік погашення кредиту, не сплачував своєчасно проценти за користування кредитом. В установлену кредитним договором кінцеву дату погашення кредиту 01.11.2013 року позичальником заборгованість за кредитом не погашена. Згідно п.2.4.2. кредитного договору, позичальник у разі порушення строків погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. З метою стягнення з позичальника простроченої заборгованості за кредитним договором банк 11.12.2009 року звернувся із відповідним позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості за кредитним договором. 27.06.2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська винесено судове рішення по цивільній справі за позовом АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_2, яким з ОСОБА_2 на користь банка стягнуто суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 318 496,62 швейцарських франків та 217 794,27 грн., визначеної судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 02.08.2011 року, що містила такі складові: заборгованість за кредитом - 271 152,30 шв.франків; заборгованість по сплаті процентів, що нараховані та несплачені станом на 02.08.2011 року - 47 344,32 шв.франків; заборгованість по пені за основним боргом та за процентами за період з 02.08.2010 року по 02.08.2011 року - 217 794,27 грн. Вищезазначене судове рішення від 27.06.2013 року набрало чинності 22.10.2013 року, звернуто до виконання до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ. На даний час вищезазначене судове рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не виконано, прострочена заборгованість за кредитним договором, стягнута з відповідача згідно рішення суду від 27.06.2013 року, не погашена. Факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань підтверджується наявністю відкритих виконавчих проваджень по примусовому виконанню вищезазначеного судового рішення від 27.06.2013 року, виписками по рахункам відповідача, що відображають розмір заборгованості та здійснені відповідачем платежі за кредитним договором за період з 02.11.2006 року по 03.04.2014 року, а саме по рахункам групи 2203 (довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам), групи 2207 (прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам), групи 2208 (нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам), групи 2209 (прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам). Відповідач свої зобов'язання зі сплати процентів за користування простроченим кредитом за період з 02.08.2011 року по цей час не виконує, що знов призвело до утворення нової простроченої заборгованості відповідача по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.08.2011 року по 31.03.2014 року, яка станом на 04.04.2014 року становить 65 952,14 швейцарських франків. В зв'язку з невиконанням Позичальником свого зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом та сплати процентів за його користування, відповідачу відповідно до пунктів 7.1,7.2. кредитного договору нараховано пеню у розмірі: пеня на прострочену заборгованість за процентами за період з 04.04.2013 року по 04.04.2014 року - 172 005,44 грн.; пеня на прострочену заборгованість за основним боргом (кредитом ) за період 04.04.2013 року по 04.04.2014 року - 472 543,17 грн. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних на суму простроченої заборгованості в розмірі 26 194,89 швейцарських франків, а саме: 3% річних на суму простроченого кредиту за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року - 19 907,27 швейцарських франків; 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом - за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року - 6 287,62 швейцарських франків. Таким чином, станом на 04.04.2014 року загальна сума простроченої заборгованості відповідача за кредитним договором № 5006С47 від 02 листопада 2006 року, що виникла в період з 01.08.2011 року по 04.04.2014 року становить 92 084,18 швейцарських франків та 644 548,61 грн. В зв'язку з чим, просили суд задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі..

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року ухвалено: позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором № 5006С47 від 02.11.2006 року станом на 04.04.2014 року в сумі 65 952,14 швейцарських франків, пеню на суму нарахованих та не сплачених відсотків в межах річного строку з 04.04.2013 року по 18.03.2014 року в сумі 172 005,44 грн., 3% річних в розмірі 26 194,89 швейцарських франків, де 3% річних на суму простроченого кредиту за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року - 19 907,27 швейцарських франків; 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом - за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року - 6 287,62 швейцарських франків; в решті позову - відмовити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у розмірі 3654 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просять рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні пені за основним боргом в період з 04.04.2013 по 04.04.2014 року у розмірі 472 543,17 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати частково в частині стягнення з нього пені та відсотків за користування кредитом, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В своїх запереченнях ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просять апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхили, як необґрунтовану, їх апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне їх задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» з 08.05.2009 року є правонаступником ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та діє на підставі нової редакції Статуту, відповідно до якого змінилося як повне, так і скорочене найменування ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», а саме ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та АТ «Укрексімбанк» та дана юридична особа є правонаступником по всіх правах і зобов'язаннях ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», у зв'язку із зміною його найменування, що не тягне за собою припинення діяльності юридичної особи у зв'язку з її реорганізацією. 02 листопада 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № 5006С47, згідно умов якого відповідач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 252000 швейцарських франків з кінцевим терміном погашення 01.11.2013 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m)+7,01% річних, але не нижче 8,99% річних, з переглядом процентної ставки один раз на рік. 03.10.2007 року між сторонами укладено додатковий договір №5006С47-1 до кредитного договору №5006С47 від 02 листопада 2006, який збільшено суму кредиту до 348 000 швейцарських франків із сплатою процентів за користування кредитом за наступною процентною ставкою: LIBOR (12m)+6,90% річних , але не менше 9,99%. 28 листопада 2007 року між сторонами укладено додатковий договір №5006С47-2 від 28.11.2007 року до кредитного договору №5006С47 від 02 листопада 2006 року, яким було змінено розмір процентної ставки, яка становить LIBOR (12m)+5,90% річних, але не менше 8,99% річних. 27 червня 2013 року рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним №5006С47 від 02.11.2006 року у розмірі 318 496,62 швейцарських франків та 217 794,27 грн., з яких - заборгованість по сплаті кредиту - 271 152,30 швейцарських франків, заборгованість по сплаті відсотків - 47 344,32 швейцарських франків, заборгованість по пені в сумі 217 794,27 грн., понесені витрати по справі - у розмірі 120,00 грн. На виконання означеного рішення судом 12.11.2013 року видано два виконавчих листи, на підставі яких 19.11.2013 року головним державним виконавцем Бабушкінського відділу ДВС ДМУЮ Пасовою О.О. відкрито виконавче провадження ВП №40894243, №40894434. Станом на 20.11.2014 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2013 року не виконано, виконавче провадження триває. Таким чином, не дивлячись на сплив строку на який видавався кредит відповідачу та наявність чинного рішення про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, пенею, відповідач продовжує протиправно користуватись отриманими у кредит на умовах строковості, платності та повернення грошовими коштами, у зв'язку з чим, враховуючи, що рішенням суду заборгованість було стягнуто станом на 02.08.2011 року, позивач має право на нарахування відсотків за користування кредитом та пені за порушення зобов'язання з 03.08.2011 року по день винесення рішення включно, оскільки зобов'язання не припинено виконанням в належний спосіб та в повному обсязі. Згідно розрахунку заборгованості станом на 04.04.2014 року внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом виникла заборгованість в розмірі 65 952,14 швейцарських франків, нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ на суму нарахованих та не сплачених відсотків в межах річного строку з 04.04.2013 року по 18.03.2014 року в сумі 172 005,44 грн., нараховано 3% річних на суму простроченої заборгованості в розмірі 26 194,89 швейцарських франків, де 3% річних на суму простроченого кредиту за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року - 19 907,27 швейцарських франків; 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом - за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року - 6 287,62 швейцарських франків. Разом з цим, до вказаного розрахунку позивача станом на 04.04.2014 року включено пеню на неповернуте тіло кредиту в сумі 472 543,17 грн., проте з цією вимогою позивача суд погодитись не може, оскільки чинне цивільне законодавство виключає можливість подвійної відповідальності особи, вказана вимога про стягнення пені вже була предметом розгляду в суді, отже задоволенню не підлягає. Отже, враховуючи, що правовідносини між сторонами не припинились проведенням виконання зобов'язання належним чином, заборгованість за кредитом не погашена, майнові права позивача порушені, при цьому відповідачем не спростовано пред'явлених до нього вимог з посиланням на прийнятні та допустимі докази, рішення суду з приводу неправомірності видачі кредиту в іноземній валюті не приймалось, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за відсотками та нарахованими на такі відсотки штрафними санкціями у вигляді пені, 3% річних, за період з 03.08.2011 року по 04.04.2014 року.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судова колегія встановила та це підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2009 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» звернулись з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 5006С47 відповідно до якого АТ «Укрексімбанк» надав відповідачу кредит в сумі 252 000,00 швейцарських франків зі сплатою процентів за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m)+7,01% річних, але не нижче 8,99% річних (відповідно до п.п. 2.2.1. кредитного договору) з кінцевою датою погашення кредиту 01 листопада 2013 року.

Отже, банк скористався своїм правом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2013 року з ОСОБА_2 на користь банка стягнуто суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 318 496,62 швейцарських франків та 217 794,27 грн., що містила такі складові: заборгованість за кредитом - 271 152,30 швейцарських франків; заборгованість по сплаті процентів - 47 344,32 швейцарських франків; заборгованість по пені - 217 794,27 грн., понесені витрати по справі у розмірі 120 грн. (а.с.95-96).

Дане судове рішення оскаржено ОСОБА_2 в апеляційному порядку, та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2013 року залишено без змін (а.с.96 звор. - 98).

Отже рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2013 року набрало законної сили 15.10.2014 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3і 4 ЦПК).

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що позивач в 2009 році скористався своїм правом, яке передбачено як договором так і законом, достроково вимагати повернення всієї суми кредиту з відповідача, як позичальника, за кредитним договором № 5006С47 від 02 листопада 2006 року так і за додатковими договорами, укладеними до кредитного договору, і за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року залишено без змін, вимоги позивача задоволено та стягнуто з відповідача-позичальника на користь позивача усі передбачені кредитним договором та додатковими до нього договорами кредитні кошти зі штрафними санкціями за порушення погашення кредиту відповідно до графіку, яким передбачено строки повернення отриманого кредиту та процентів за користування кредитом (а.с.28-29,32).

Рішення суду не виконано, відкрито виконавчі провадження Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с.37) з примусового виконання рішення суду.

Згідно роз'яснень в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», - зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст.599,601, 604,609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, - зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо дострокового стягнення всієї суми кредиту, - припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 5006С47 від 02 листопада 2006 року в розмірі 92 084,18 швейцарських франків та 644 548, 61 грн., що складається з наступного: прострочена заборгованість зі сплати процентів за кредитом за період з 01.08.2011 року по 31.03.2014 року - 65 952,14 швейцарських франків; пеня за основним боргом за період з 04.04.2013 року по 04.04.2014 року - 472 543,17 грн.; пеня за процентами за період з 04.04.2013 року по 04.04.2014 року - 172 005,44 грн.; 3 % річних на суму простроченого кредиту - за період з 02.08 2011 по 04.04.2014 року - 19 907, 27 швейцарських франків; 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року в розмірі 6 287, 62 швейцарських франків.

Оскільки з відповідача заборгованість по кредиту була стягнута в повному обсязі за рішенням суду, судова колегія дійшла висновку, що відсутня наявність у банку права після ухваленого рішення суду на стягнення суми за нарахованими відсотками за користування кредитом, нарахування штрафних платежів (пені) відповідно до умов кредитного договору.

Оскільки дострокове стягнення кредитних коштів в судовому порядку змінює дату виконання зобов'язання за кредитним договором, яке було визначено в кредитному договорі 01 листопада 2013 року, то судова колегія вважає, що датою виконання зобов'язання за кредитним договором є дата набрання законної сили ухваленого судового рішення про стягнення усієї суми кредитних коштів за вищезазначеним кредитним договором, а в даному випадку це 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин вимог статті 625 ЦК України можливо лише після невиконання грошового зобов'язання боржником, визначеного рішенням суду з дати набрання ним законної сили, тобто після 15 жовтня 2014 року.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних в порядку статті 625 ЦК України заявлені позивачем за період з 02.08.2011 року по 04.04.2014 року, тобто до визначеної дати виконання зобов'язання, а саме: 15 жовтня 2014 року.

В зв'язку з тим, що банк звернувся із позовною заявою про стягнення 3% річних на суму простроченого кредиту та процентів за той період, коли рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2013 року ще не набрало законної сили, то вимоги банку щодо застосування вимог ст. 625 ЦК України є передчасними.

Суд першої інстанції на ці обставини справи та вищевказані вимоги закону уваги не звернув, у зв'язку з чим помилково дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Аналізуючи докази у справі судова колегія вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог не має.

Судова колегія вважає, що вказані порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилання апелянта-банка на те, що на момент постановлення судом рішення в справі борг позивачу в повному обсязі не повернуто, то суд не мав підстав для відмови в захисті його права на отримання сум, передбачених умовами договору за інші періоди, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, судова колегія вважає неспроможними, оскільки за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року залишено без змін, кредитні кошти з урахуванням процентів за користування кредитом, які нараховані за весь період часу дії кредитного договору з кінцевою датою погашення кредиту 01 листопада 2013 року та пеня за порушення умов кредитного договору - достроково стягнуто на користь банку з боржника-позичальника в судовому порядку та відповідальність за невиконання грошового зобов'язання не передбачає стягнення повторно за судовим рішенням кредитних коштів.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, з урахуванням відмови у задоволенні позову, судові витрати позивачу не компенсуються.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь