Ухвала суду № 43188750, 18.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/779/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Суходольський О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.суддівПодороги В. М. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_6 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В..

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

03 лютого 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В..

Вказує, що державний виконавець відкрив виконавче провадження № 46075192 згідно постанови від 19 січня 2015 року для примусового виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2014 року по справі № 2/707/24/14. За вказаним рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»:

- заборгованість за кредитним договором № 010/05-02/055-07 від 23 серпня 2007 року в сумі 56 204,55 доларів США (заборгованість за відсотками), що за офіційним курсом НБУ станом на 01 липня 2014 року у еквіваленті до гривні становить 662 398,61 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/05-02/055-07 від 25 листопада 2009 року в сумі 7 164 378,74 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/05-02/060-08 від 18 липня 2008 року в сумі 193 099,99 доларів США (заборгованість за відсотками), що за офіційним курсом НБУ станом на 01 липня 2014 року у еквіваленті до гривні становить 2 275 779,55 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/05-02/060-08 від 19 листопада 2009 року в сумі 25 759 424,68 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/05-02/026-09 від 17 листопада 2009 року в сумі 2 257 815,69 грн.;

- заборгованість за договором овердрафу № 015/05-02/012-08 від 18 липня 2008 року в сумі 428 700 грн..

Також, було стягнуто судові витрати в сумі 3 441 грн..

Вказане рішення суду залишено без змін апеляційним судом Черкаської області та набрало законної сили.

Заявник вказує, що ФОП ОСОБА_6 визнаний банкрутом згідно постанови господарського суду Черкаської області від 31 липня 2012 року та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура. Крім цього, на все майно боржника ФОП ОСОБА_6 накладено арешт. А згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Заявник вважає, що оскільки все майно було включено ліквідатором до складу ліквідаційної маси у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6, це виключає можливість як добровільного виконання виконавчого документу, так і в примусовому порядку.

Тому вважає, що державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з цим скаржник просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 46075192 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2015 року.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2015 року як незаконне та ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 46075192 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2015 року № 46075192.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень ДВС України знаходиться виконавчий лист Черкаського районного суду Черкаської області № 2/707/24/14 від 22 грудня 2014 року, згідно якого необхідно стягнути із боржника ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами 010/05-02/055-07 від 23 серпня 2007 року, № 010/05-02/055-07 від 25 листопада 2009 року, № 010/05-02/060-08 від 18 липня 2008 року, № 010/05-02/060-08 від 19 листопада 2009 року, № 010/05-02/026-09 від 17 листопада 2009 року, договором овердрафту № 015/05-02/012-08 від 18 липня 2008 року у загальній сумі 249 304,54 дол. США та 35 610 319,11 грн..

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 39) вищевказаний виконавчий лист № 2/707/24/14 від 22 грудня 2014 року містить всі необхідні реквізити та в повній мірі відповідає положенням ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2015 року (а.с. 7-8) старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа. Одночасно, постановою від 19 січня 2015 року державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Звертаючись до суду із скаргою (а.с. 2-4) ОСОБА_6 вказував, що не згідний з рішенням суду про стягнення з нього заборгованості та зазначав, що ФОП ОСОБА_6 визнаний банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, а тому дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є неправомірними.

В апеляційній скарзі (а.с. 46-48) надав аналогічні пояснення, що й у скарзі на дії державного виконавця та вказав, що ФОП ОСОБА_6, якого визнано банкрутом, нерозривно пов'язаний з громадянином ОСОБА_6, а тому державний виконавець зобов'язаний був врахувати п. 6-1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» та відмовити у відкритті виконавчого провадження, тому вважав, що ухвала суду про відмову в задоволенні його скарги є незаконною та підлягає скасуванню.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши надані сторонами докази та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відмову в задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 6-1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15 квітня 2011 року у справі № 01/5026/847/2011 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6. Банком у даній справі було заявлено грошові вимоги до ФОП ОСОБА_6 саме як до суб'єкта господарської діяльності з яким банк уклав Генеральну кредитну угоду та кредитні договори на підставі чого ФОП ОСОБА_6 було видано кредитні кошти.

В той же час, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2014 року у справі № 707/2596/13-ц задоволено позов банку до фізичної особи ОСОБА_6, як поручителя за виконання кредитних зобов'язань по Генеральній кредитній угоді і кредитним договорам. Зазначена заборгованість є особистими зобов'язаннями ОСОБА_6 саме як фізичної особи та не відноситься до підприємської діяльності ФОП ОСОБА_6, що підтверджується залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ФОП ОСОБА_6.

ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено чіткий розподіл між фізичною особою-підприємцем та фізичною особою.

Так, Законом про банкрутство встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності саме суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Абзацем 5 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що суб'єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо), а також фізичні особи-підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Згідно абз. 7 ст. 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» підприємницька діяльність з надання поручительств вважається фінансовою послугою, яка відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-підприємцями.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру (а.с. 15-18) ФОП ОСОБА_6 надано право здійснювати певний перелік вказаних видів діяльності.

З наданого витягу з єдиного державного реєстру вбачається, що ФОП ОСОБА_6 не мав права здійснювати підприємницьку діяльність з надання фінансових послуг пов'язаних з наданням поручительства, в той час як фізична особа ОСОБА_6 на підставах, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності уклав договір поруки на забезпечення кредитних зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що в даному випадку порука ОСОБА_6 надана ним як фізичною особою, що прямо передбачено договором поруки, договір поруки підписано ОСОБА_6 також як фізичною особою, відповідно до умов договору поруки ОСОБА_6 зобов'язався відповідати за виконання кредитних договорів безпосередньо в якості фізичної особи, а отже надання поруки не пов'язане із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Відповідно до абз. 4 п. 5 ст. 48 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Тобто, з огляду на вищевикладене, судом зроблено правильний висновок, що діючим законодавством не заборонено здійснення виконавчого провадження відносно боржника-фізичної особи у випадку арешту майна боржника чи включення майна до ліквідаційної маси і крім того, скаржником не надано до суду апеляційної інстанції обгрунтованих доказів, які б давали можливість колегії суддів визнати вмотивованими доводи апелянта щодо незаконності ухвали суду та постанови про відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_6 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :