Рішення № 43187075, 17.03.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/7139/14-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Худякова А.М., Григорусь Н.Й.,

при секретарі Церпіцькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 7 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачці наданий кредит в сумі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою 36,00 відсотків річних за користування кредитними коштами та комісійної винагороди.

У зв'язку з тим, що відповідачка належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, станом на 31 березня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 14381 грн. 33 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 4902 грн. 80 коп., заборгованість за відсотками в сумі 7631 грн. 09 коп., 686 грн. 42 коп. заборгованості зі сплати комісійних нарахувань, 500 грн. штрафу ( фіксована частина) та 661 грн. 02 коп. штрафу ( процентна складова).

З огляду на вищезазначене, позивач просив стягнути зазначені кошти з ОСОБА_1

Оскільки судовим наказом, виданим 23 жовтня 2008 року Богунським районним судом м. Житомира, з відповідачки стягнуто 6377 грн. 34 коп. заборгованості на вказаним кредитним договором, позивач, зменшивши позовні вимоги, просив стягнути з останньої 8003 грн. 99 коп., а саме: 6156 грн. 55 коп. заборгованості зі сплати відсотків,686 грн. 42 коп. комісійних нарахувань, 500 грн. штрафу (фіксована частина), а також 661 грн. 02 коп. штрафних санкцій ( процентна складова).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 3490 грн. 96 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апелянт, зокрема, зазначає, що висновок суду щодо пропуску строку звернення з даним позовом є безпідставним, оскільки кредитний договір продовжує свою дію та зобов'язання за цією угодою відповідачка не виконала.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні спору суд першої інстанції, застосувавши позовну давність, виходив з того, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка виникла в період з 13 травня 2011 року й по 14 грудня 2012 року, коли відповідачка сплатила кошти, стягнуті з неї судовим наказом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ( частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Судом встановлено, що 7 вересня 2007 року між сторонами укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 наданий кредит в сумі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою 36,00 відсотків річних за користування кредитними коштами та комісійної винагороди. Сторони дійшли згоди про те, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Договором передбачено, що відповідачка зобов'язана щомісячно сплачувати банку кошти в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови договору та не сплачувала кошти за спірним договором, 23 жовтня 2008 року Богунським районним судом м. Житомира виданий судовий наказ про стягнення з неї заборгованості в сумі 6377 грн. 34 коп.

В судовому засіданні також встановлено, що зазначені кошти були сплачені відповідачкою 14 грудня 2012 року ( а.с. 34).

Таким чином, із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що грунтуються на кредитному договорі, зокрема, нарахування та сплата відсотків, а також комісійних та штрафів, водночас виникає грошове зобов'язання щодо сплати коштів, передбачених ст. 625 ЦК України.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України банк не заявляв.

Посилання представника апелянта на ту обставину, що кредитний договір автоматично пролонгований є безпідставним та не є свідчить про правомірність нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, комісійних та штрафів після стягнення боргу судовим наказом.

З огляду на вищезазначене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового,- про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді: