Постанова № 43186335, 20.03.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2963/14-п Провадження №33/773/64/15 Суддя в 1 інстанції: Гайдук А.Л. Категорія:ст.472 МК України. Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2015 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Лозовський А.О., з участю представника митного органу Федчишиної С.Ф., скаржника ОСОБА_3, представника скаржника ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, жительки АДРЕСА_1, не працює, на постанову Любомльського районного суду від 29 січня 2015 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою судді Наливайко Т.О. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30265 гривень з конфіскацією в дохід держави: курток дитячих утеплених фірми "NEXT STAR" в кількості 45 штук вартістю 12600,00грн.; пальт дитячих утеплених фірми "TYK" в кількості 5 штук вартістю 1600,00грн.; джинсів дитячих утеплених фірми "LUSA" в кількості 36 штук вартістю 5040,00грн.; штанів дитячих спортивних фірми "HAPPI HOUSE" в кількості 48 штук вартістю 4800,00грн.; кофт дитячих фірми "HAPPI HOUSE" в кількості 35 штук вартістю 3850,00грн.; светрів дитячих фірми "B&GKids" в кількості 25 штук вартістю 2375,00грн., вилучених згідно протоколу та опису затриманих предметів №1112/20500/2014 від 23.10.2014р. на загальну суму 30265 гр.

ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона 22 жовтня 2014 року, близько 23.29год., слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Ягодинської митниці Міндоходів, в якості пасажира автобуса марки "ДАФ", р.н.з. НОМЕР_1, сполученням "Хелм-Володимир-Волинський" не задекларувала, тобто не заявила за встановленою формою, ні при усному опитуванні, ні в письмовій митній декларації, точних та достовірних відомостей про наявність, кількість та вартість переміщуваного товару: курток дитячих утеплених фірми "NEXT STAR" в кількості 45 штук вартістю 12600,00грн.; пальт дитячих утеплених фірми "TYK" в кількості 5 штук вартістю 1600,00грн.; джинсів дитячих утеплених фірми "LUSA" в кількості 36 штук вартістю 5040,00грн.; штанів дитячих спортивних фірми "HAPPI HOUSE" в кількості 48 штук вартістю 4800,00грн.; кофт дитячих фірми "HAPPI HOUSE" в кількості 35 штук вартістю 3850,00грн.; светрів дитячих фірми "B&GKids" в кількості 25 штук вартістю 2375,00грн., а всього зазначеного товару на загальну суму 30265,00грн., що за вартістю перевищує неоподатковувану норму, передбачену ч.1 ст.374 МК України, та який знаходився в чотирьох баулах (торбах) у багажному відділенні автобуса серед заявленого (задекларованого) товару і був виявлений під час проходження митного контролю шляхом огляду.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки вилучені речі вона везла на прохання ОСОБА_6 за винагороду, а останній її запевнив, що вартість товару не перевищує 500 Євро, при цьому надав відповідний чек, тобто а ні умислу, а ні з необережності вона не вчиняла правопорушення. Зазначає, що її пояснення в суді першої інстанції не відповідають фактичних обставинам справи. Окрім того, вказує, що суд не врахував всіх обставин справи при визначенні розміру стягнення. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, провадження у справі закрити у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного стягнення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, пояснення скаржника та її представника, які, кожен зокрема, підтримали скаргу з викладених в ній мотивів, суддя приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.472 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про вчинення саме ОСОБА_3 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме - протоколом від 23.10.2014р., з якого вбачається, що правопорушник «з протоколом згідна, доповнень та зауважень не має» (а.с.1-3).

Окрім того, при наданні працівникам митниці пояснень, ОСОБА_3 повністю визнала свою винуватість, дала чіткі та послідовні пояснення щодо обставин вчиненого нею порушення митних правил (а.с.15), підтвердила те, що речі належали саме їй.

Факт незадекларування виявлених та вилучених товарів підтверджується і поданою ОСОБА_3 митною декларацією (а.с.56), актом про проведення товарів (а.с.13).

Дана судом першої інстанції і належна оцінка іншим доказам, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою.

Твердження скаржника про те, що дані речі вона везла на прохання ОСОБА_6 не може свідчити про відсутність в її діях складу правопорушення, оскільки ст.68 Конституції України передбачає, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, тому підстав для дапиту даної особи суддя не вбачає.

Окрім того, звертає апеляційний суд увагу і не те, що в суді першої інстанції ані порушник, ані її представник взагалі не вказували про наявність свідка ОСОБА_6

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що доводи ОСОБА_3 щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення безпідставні, тому визнав останню винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.

Розмір накладеного адміністративного стягнення відповідає безальтернативній санкції ст.472 МК України та вірно встановлено судом першої інстанції.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду від 29 січня 2015 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області А.О.Лозовський