Ухвала суду № 43185898, 18.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р.Справа № 820/19643/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015р. по справі № 820/19643/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Російський продукт"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Російський продукт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000851501 від 25.11.2014 р., №0000861501 від 25.11.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт" було подано до відповідного податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року ( а.с. 57-60)

Фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт" з питань формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №955/20-2915-01/36459077 від 11.11.2014 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт" встановлено порушення: п.200.4, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження фактичної сплати постачальникам товарів/послуг у розмірі 52395 грн. в межах від'ємного значення попереднього звітного періоду (серпень 2014 року), який лічиться в декларації за вересень 2014 року.

На підставі висновків Акту перевірки №955/20-2915-01/36459077 від 11.11.2014 року Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення №0000851501 від 25.11.2014 р., №0000861501 від 25.11.2014 р.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення п.200.4, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України і винесення спірних податкових повідомлень - рішень виявився викладений в акті висновок відповідача про те, що позивачем не надано до податкового органу заяви про здійснення бюджетного відшкодування, а відтак і не внесено відповідних записів до поданої податкової декларації з податку на додану вартість.

Також, податковим органом в акті зазначено, що підприємством перенесено фактично сплачений податковий кредит в межах від'ємного значення (р.18) серпня 2014 року у розмірі 52395,0грн до залишку від'ємного значення (р.24) податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року, чим порушено п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки наявна фактична сплата в межах від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованою позицію контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

З вищенаведеного слідує, що від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не приймав рішення про отримання бюджетного відшкодування, що підтверджується деклараціями з ПДВ за відповідні періоди. А тому у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати позивачу суму бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищенаведених положень Кодексу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, проте, за умови дотримання встановленої законодавцем вимоги, що передумовою цього є обов'язкове декларування суми бюджетного відшкодування, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах.

Чинне податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді. При цьому, не визначено жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відповідно до норм чинного законодавства відсутнє право позбавляти позивача в подальшому заявляти до відшкодування суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 52395 грн. та, відповідно, були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015р. по справі № 820/19643/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2015 р.