Рішення № 43185738, 20.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.15р. Справа № 904/750/15За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Концерн «Весна», м. Дніпропетровськ

До: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

Про: визнання права власності

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : Непорада А.Г. ( дов. № 1 від 05.08.14р.);

Від відповідача : Чернеткова Г.М. ( дов.№4/10-12 від 13.01.15 р. );

Від третьої особи: Кайнога Я.О. ( дов.№36 від 08.10.14р.).

СУТЬ СПОРУ :

ТДВ «Концерн «Весна» ( позивач ) звернулося з позовом до Дніпропетровської міської ради ( відповідач ) про визнання в порядку набувальної давності право власності на нерухоме майно - будівлю гаражу , літ.Г-1, площею 59, 1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область , м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 49.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : спірна будівля була збудована у 1982 році та обліковувалася на відокремленому балансі право попередника позивача - орендного підприємства «Дніпропетровський радіозавод» . ТДВ «Концерн «Весна» з 10.04.1991р. ( з часу створення свого правопопередника - ОП «Дніпропетровський радіозавод») добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, яке облікується на його самостійному балансі. Позивач посилається на приписи ст. 344 ЦК України, яка встановлює, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років.

Дніпропетровська міська рада (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечує, стверджуючи , що позивач не надав суду будь-яких документів, на підставі якого він заволодів спірним майном, та відповідно не довів належними і допустимими доказами обставини, з яких виникло володіння чужою річчю, що виключає можливість встановлення характеру володіння (добросовісне, недобросовісне) та ознак такого володіння , які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю; позивач також не надав жодного доказу, що саме відповідач є власником спірного майна.

Ухвалою суду від 09.02.15р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області . Третя особа в письмових поясненнях та її представник у судовому засіданні 17.03.15р. зазначили , що станом на 05.03.15р. в ІППС «ЕТАП-майно» за ТДВ «Концерн «Весна» обліковуються наявними 102 об'єкти державної власності ( перелік об'єктів було додано третьою особою до відзиву на позов) , серед яких будівля за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. К. Лібкнехта, 49 , не значиться.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №232/5 від 10 квітня 1991 р. був зареєстрований Статут орендного підприємства «Дніпропетровський радіозавод» (а.с.9) Як вбачається із Статуту Акціонерного товариства відкритого типу «Концерн «Весна» ( перереєстрованого 31 січня 1995 р. ) , це акціонерне товариство є правонаступником Орендного підприємства «Дніпропетровський радіозавод» (зареєстрованого рішенням виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №232/5 від 10.04.1991 р.) (а.с.20-31). В свою чергу відповідно до статуту Товариство з додатковою відповідальністю «Концерн «Весна» є правонаступником АТВТ «Концерн «Весна» ( а.с. 39-50 )

Як вбачається із технічного паспорту №60п від 06.11.2014 р. : будівля гаражу літ. Г-1, площею - 59,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 49, була збудована в 1982 році та була облікована на відокремленому балансі Орендного підприємства «Дніпропетровський радіозавод», що підтверджується довідкою №1 від 07 листопада 2014 р. (а.с.10-14).

За твердженням позивача, саме з часу створення правопопередника позивача - ОП «Дніпропетровський радіозавод» - 10 квітня 1991 р., позивач заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, яке облікується на його самостійному балансі. До цього чужого майна, власник якого невідомий позивачу, відноситься й будівля гаражу літ. Г-1, площею - 59,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 49; та яку позивач використовує у своїй основній діяльності зі здавання в оренду нерухомого майна іншим суб'єктам господарювання.

У відповідності до ст. 26 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) , правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Необхідно зазначити , що позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Концерн «Весна» . було створено внаслідок перетворення Акціонерного товариства відкритого типу «Концерн «Весна» ; яке в свою чергу було правонаступником Орендного підприємства «Дніпропетровський радіозавод», та є особою, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном на протязі більше 20 років, що надає позивачу підставу просити суд про визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю.

На запит господарського суду Дніпропетровського суду по цій справі Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області надала відповідь від 05.03.2015р. № 345393219 , із змісту якої вбачається, що станом на 05.03.2015р. об'єкт нерухомого майна - будівля гаражу літ. Г-1, площею - 59, 1 кв.м. ( яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Карала Лібкнехта, буд. 49 ) не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за будь-якою особою, яка б могла ставити питання про приналежність цій особі вказаного майна ( а.с.70-76) .

Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області у своїх письмових поясненнях також повідомило суд про те, що станом на 05.03.15р. в ІППС «ЕТАП-майно» за ТДВ «Концерн «Весна» обліковуються наявними 102 об'єкти державної власності ( перелік об'єктів яких було додано третьою особою до відзиву на позов) , серед яких будівля за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. К. Лібкнехта, 49 , не значиться.

Отже, право власності на спірне нерухоме майно - будівлю гаражу літ.Г-1, площею 59, 1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область , м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 49. в місті Дніпропетровську ні за ким не зареєстровано.

Предметом спору по цій справі є вимоги позивача про визнання за ним права власності на зазначене у позові нерухоме майно з підстав набувальної давності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність ( або давність володіння ) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК.

Слід зазначити, що право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності. Тому, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України , обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК (особа заволоділа чужим майном).Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю ( ст.3 ЦК України ).

Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.

Доказів набуття ТДВ «Концерн «Весна» нерухомого майна , зазначеного у позові, злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі , суду не надано. Відсутні і докази того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі, або того, що позивач допускає легковажності або самонадійності чи необережності по відношенню до можливого завдання шкоди. Наведене дає підстави вважати позивача добросовісним володільцем спірного нерухомого майна.

Ще однією важливою обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, тобто очевидне для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.

Надані позивачем докази свідчить про відкритість володіння ( очевидне для третіх осіб, які мали можливість це бачити, відсутність перешкод доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію ).

Ст. 344 ЦК України про набувальну давність не вказує, що вважається перериванням володіння за давністю. Безперервність володіння, яке відповідає всім зазначеним в законі умовам, повинне бути на протязі визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об'єкта ( для нерухомого майна - 10 років ).

У п. 8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК передбачено, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК.

З наданих позивачем документів вбачається, що давність володіння ТДВ «Концерн «Весна» нерухомим майном - будівлею гаражу літ. Г-1, площею - 59, 1 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Карала Лібкнехта, буд. 49; та його безперервність (тобто строк володіння) бере початок з 1991 року, а на час розгляду спору у суді складає понад 10 років.

Отже, вищенаведене свідчить, що позивачем доведена суду сукупність певних юридичних фактів, які виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України мають значення для цієї справи, а саме: законність об'єкту володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння спірним нерухомим майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ст. 15 ЦК України ).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Власник майна, відповідно до ст. 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Доказів оспорення відповідачем права власності позивача на зазначене у позові нерухоме майно, суду не надано, але господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права. Господарським судам підвідомчі також справи про визнання фактів, що мають для суб'єктів господарювання юридичне значення ( п. 3 рекомендацій Президії ВГСУ 27.06.2007 N 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зі змінами ).

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» в якій вказано на те, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» в якій вказано на те, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності. оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Доказів порушення права інших осіб визнанням права власності ТДВ «Концерн Весна» на зазначене нерухоме майно, суду не надано.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги ТДВ «Концерн Весна» про визнання за ним в порядку набувальної давності право власності на зазначене у позові нерухоме майно - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Приймаючи до уваги підстави , з якими позивач пов'язує свої позовні вимоги, господарський суд відповідно до ст. 49 ГПК України покладає судові витрати по справі на позивача.

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ст.ст.33.49,82-85 ГПК України , господарський суд , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю «Концерн «Весна» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 68, код ЄДРПОУ 14309215) право власності на будівлю гаражу літ. Г-1, площею-59, 1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 49.

3. Судові витрати по справі покласти на позивача.

Суддя Васильєв О.Ю.

20.03.15р.