Рішення № 43185610, 19.03.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2015

Справа № 920/274/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/274/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез»,

м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоеталон», м. Суми,

про стягнення 10 097 грн. 81 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 9 711 грн. 00 коп., в тому числі 7 567 грн. 06 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 348 від 23.07.2013 року, 1 898 грн. 07 коп. інфляційних нарахувань та 245 грн. 87 коп. 3 % річних, а також судовий збір.

10 березня 2015 року позивач надіслав заяву № 671 від 06.03.2015 року, в якій збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 10 097 грн. 81 коп., в тому числі 7 867 грн. 06 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 348 від 23.07.2013 року, 1 974 грн. 55 коп. інфляційних нарахувань та 256 грн. 20 коп. 3 % річних, а також судовий збір.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не прибув.

Відповідач в судове засідання не з’явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідачеві 23.02.2015 рокупоштового відправлення, а саме ухвали господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/274/15 від 19.02.2015 року (а.с. 53).

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:

23 липня 2013 року між сторонами було укладено договір поставки № 348, за умовами якого позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити відповідачеві, а останній, в свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.

У зв’язку з неможливістю наперед визначити кількість та асортимент товару, сторони домовились, що ціна, асортимент та кількість (об’єм) кожної партії товару вказується в рахунках, видаткових накладних, що є невід’ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № 4489 від 08.11.2013 року, № 4598 від 19.11.2013 року, № 4610 від 19.11.2013 року, № 4700 від 25.11.2013 року, № 4894 від 06.12.2013 року, № 4931 від 09.12.2013 року, № 5004 від 12.12.2013 року, також довіреностями № 86 від 07.11.2013 року, № 97 від 18.11.2013 року, № 112 від 05.12.2013 року, № 116 від 09.12.2013 року, № 122 від 12.12.2013 року, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару (а.с. 14-25).

Відповідно до пункту 3.3. договору, відповідач здійснює оплату поставленого товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача протягом 3-х банківських днів з дня надання рахунку – фактури у формі передплати.

Приписами пункту 3.4. договору встановлено, що за умови узгодження додаткових умов оплати, можливе надання відстрочки платежу, але не більше ніж 14 календарних днів з дати отримання товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7 867 грн. 06 коп.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 348 від 23.07.2013 року становить 7 867 грн. 06 коп. (а. с. 67).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частиною першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив розрахунку за отриманий товар, позивачем 22 вересня 2014 року була направлена відповідачеві претензія № 2601 з проханням протягом 7 днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість. Проте, відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Враховуючи, що відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 867 грн. 06 коп. заборгованості за отриманий товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим позивачем розрахунком 3% річних складають 256 грн. 20 коп., інфляційні збитки – 1 974 грн. 55 коп.

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 867 грн. 06 коп. заборгованості за товар, 256 грн. 20 коп. 3 % річних та 1 974 грн. 55 коп. інфляційних витрат, підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоеталон» (40000, м. Суми, вул. Гагаріна, буд. 9, код 38396868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез» (61001, м. Харків, вул. Смольна, буд. 30, код 31061220) 7 867 грн. 06 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 974 грн. 55 коп. інфляційних збитків, 256 грн. 20 коп. 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.03.2015 року.

Суддя С.В. Заєць