Ухвала суду № 43185457, 11.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2015 рокусправа № 804/12515/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання нечинною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технологічний університет" (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати дії відповідача щодо винесення постанови № Д-69-Ю про накладення штрафу на позивача за порушення у сфері містобудівної діяльності неправомірними;

- визнати нечинною та скасувати постанову відповідача від 23.07.2013 року № Д-69-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 51 615 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 ( далі - Порядок № 553).

Згідно до п. 7 вказаного Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимоги правоохоронних органів про проведення перевірки.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Пунктом 9 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється в присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

За приписами п. 11 Порядку № 553 посадові особи під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушення та акти перевірок, накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом, видавати обов'язкові для виконання приписи.

Пунктами 16, 17 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта, складається протокол разом з приписом про усунення виявлених порушень чи зупинення будівельних робіт.

Протокол та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу - п. 20 Порядку № 553.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 16.07.2013 року на підставі вимоги Новомосковської міжрайонної прокуратури від 03.07.2013 року було проведено позапланову перевірку об'єкту позивача - спортивно-оздоровчого табору "Дубовий гай", при цьому, перед проведенням перевірки керівнику табору було пред'явлено направлення на перевірку про що свідчить підпис керівника табору на копії направлення, посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки та перевірку проведено в присутності та за участю представників позивача - керівника табору Білоус В.Т. та інженера експлуатаційно-технічного відділу університету - Бахтоярової І.Е.

За результатами вказаної перевірки відповідачем 16.07.2013 року було складено відповідно до вимог Порядку № 553 акт перевірки, протокол про вчинення правопорушення, припис та постанову про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності ( а.с. 8, 42, 47-51).

Як вбачається зі змісту складеного акту від 16.07.2013 року він не містить будь-яких зауважень представників позивача щодо виявлених порушень, а саме: щодо проведення самочинного будівництва прибудов та щодо експлуатації будівель не прийнятих в експлуатацію (а.с. 49-50).

Таким чином, із наведених вище обставин та норм чинного законодавства вбачається, що будь-яких порушень відповідачем в ході перевірки та прийняття оспорюваної постанови не встановлено, а постанова про накладення штрафу від 23.07.2013 року прийнята відповідачем у межах повноважень та з дотриманням вимог Порядку № 553.

Окрім того, слід зазначити, що саме до повноважень відповідача належить винесення постанови у разі виявлення в ході перевірки порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності згідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 553.

Щодо визнання нечинною та скасування постанови відповідача від 23.07.2013 року № Д-69-Ю з підстав того, що вона не містить категорії складності до якої відносяться споруди, будівлі, які зазначені в акті, не експлуатуються згідно розпорядження позивача від 27.06.2013 року № 12, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорії складності.

За приписами ст. 32 вказаного вище Закону передбачено, що усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на І,ІІ,ІІІ,ІУ і У категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Так, згідно до розрахунку категорії складності самовільно збудованих об'єктів на території СОТ "Дубовий гай" відповідно до п. 5.1 Таблиці 1 та додатку "А" ДБН В.1.2-14-2009 року визначено, що самовільно збудовані об'єкти: вбиральня літ. к1, вмивальник літ.в1, склад літ. М1, склад літ. Н1,господарська будівля та будівля для відпочинку літ.З розташовані на території СОТ "Дубовий гай" відносяться до класу наслідків (відповідальності) об'єкту будівництва СС-1 у зв'язку з чим зазначені об'єкти можливо віднести до першої та другої категорії складності (а.с.54).

Факт наявності на території табору вищевказаних самовільно збудованих будівель та їх експлуатація позивачем не прийнятими в експлуатацію на момент проведення перевірки підтверджується актом перевірки, а також копіями фотокарток наявних в матеріалах справи (а.с. 55-56).

Однак, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом обєктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

У відповідності до вимог п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, експлуатація або використання обєкта будівництва, не прийнятих в експлуатацію - об'єктів І категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об'єктів ІІ категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, і ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Згідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у останнього документів, які підтверджують введення об'єктів будівництва розташованих на території табору "Дубовий гай" в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржувана постанова не містить категорії складності до якої відносяться вищевказані споруди, то ці доводи позивача є необґрунтованими, оскільки ні норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ні норми Порядку № 553 не містять обов'язку зазначати у постанові про накладення штрафу категорії складності об'єкта з урахуванням того, що збудовані будівлі є об'єктами самочинного будівництва та ні проектною організацією, ні позивачем, як замовником будівництва, проектна документація не виготовлялась.

Є безпідставними доводи позивача і про те, що вказані в акті перевірки будівлі побудовані ще у 1965-1968 р.р., оскільки відповідних доказів надано не було, а дані про самовільне будівництво зафіксовані у технічному паспорті, який був складений 22.03.2002 року згідно відомостей, зазначених в акті від 16.07.2013 року.

Також не можуть бути прийняті як докази правомірності використання будівель табору "Дубовий гай", які збудовані самовільно та використовуються без прийняття їх в експлуатацію, висновки головного державного санітарного лікаря м. Новомосковська, копії наказів позивача про організацію безпечної експлуатації електроустановок, про організацію роботи табору влітку 2013 року, копії актів про випробування водопровідної системи, пожежних кранів та інше, оскільки зазначені документи не є належними доказами правомірності використання самовільно збудованих будівель без прийняття їх в експлуатацію у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, перевіривши обґрунтованість дій відповідача щодо прийняття оспорюваного рішення та правомірність прийняття оспорюваного рішення з урахуванням норм ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорюване рішення прийняте у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що має значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання нечинною та скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай