Ухвала суду № 43184820, 12.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 876/700/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №819/2778/14-a за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВС Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області із адміністративним позовом про поновлення його на роботі, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає,що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає, що висновки суду про порушення строку звернення до суду із адміністративним позовом є помилковими та покликається на виправдувальний вирок Козівського районного суду Тернопільської області, який набрав законної сили. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив скаргу задовольнити, скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач в судове засіданні не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Представив заперечення на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що позивачем порушено вимоги ст. 99 КАС України, оскільки було відомо про наказ про звільнення та він його не оскаржив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції такими, що суперечать норм процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач в порядку адміністративного судочинства просить визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 05.12.2009р. №563, поновити на роботі та стягнути кошти за час вимушеного прогулу.

Судом також встановлено, що з грудня 2009 по квітень 2010р. позивач перебував під вартою за звинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 368 КК України.

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014р. ОСОБА_1 виправдано. Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Тернопільської області від 15.10.2014р. вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014р. залишено без змін.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що позивач після обрання його міським головою м. Бережани Тернопільської області (після 12.11.2010р.) звернувся до відповідача Управління Державтоінспекції в Тернопільській області, де отримав трудову книжку та військовий квиток, тому позивач був обізнаний про дату його звільнення.

Проте, з фотокопії трудової книжки позивача не вбачається підстав його звільнення, а лише зазначено звільнення з органів внутрішніх справ.

Позивач 28.10.2014р. звертався із письмовою завою до відповідача про скасування наказу про звільнення та листом від 12.11.2014р. за №21/140-921 йому було відмовлено у скасуванні наказу та поновленні на займаній раніше посаді.

Після наведеного вище, позивач 03.12.2014р. звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Таким чином, зважаючи що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ (за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ), а згодом щодо нього був винесений виправдувальний вирок, то вказані обставини є підставою для звернення до суду із вказаним позовом з метою реабілітації, так як дані обставини були відсутні, як на дату звільнення, так і на час обрання позивача міським головою (12.11.2010р.)

Вказані обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про залишення позовної зави без розгляду.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №819/2778/14-a - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухали складено 17.03.2015р.