Ухвала суду № 43184610, 12.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 876/807/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївцемремонт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року за позовом Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївцемремонт" про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Миколаївському районі Львівської області звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» (далі - ТзДВ «Миколаївцемремонтзаборгованість по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за жовтень 2014 року») в розмірі 34 737,24 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою, її оскаржило ТзДВ «Миколаївцемремонт». Апеляційну скаргу мотивує тим, що всі колишні працівники, яким призначені пільгові пенсії, працювали у відповідача на роботах із шкідливими та важкими умовами праці до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (до 01.01.1992р.), а тому вимога про стягнення сум заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є неправомірною. При складенні розрахунків сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивачем порушено вимоги чинного законодавства та не застосовано порядок призначення пенсій відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ст.100 вказаного Закону відшкодуванню не підлягають, відповідно до Листа Пенсійного фонду України №8215/03-20 від 27.06.2006 р. Крім того, позивачем не надано доказів того, що Товариству надіслано та отримано вказані розрахунки. Також, оскільки строк оскарження рішення Управління щодо стягнення грошових сум не завершився, тому суд першої інстанції помилково застосував ст. 183-2 КАС України та розглянув справу в порядку скороченого провадження. Тому, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що УПФУ в Миколаївському районі Львівської області було здійснено доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам ТзДВ «Миколаївцемремонт» за списком №1 відповідно до пунктів «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Дані обставини підтверджуються розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Проте, відповідач в порушення вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відшкодував суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за жовтень2014 року за списком №1 в розмірі 34 737,24 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки суми заборгованості відповідачем добровільно не сплачено та є узгодженими, такі підлягають стягненню судовому порядку.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними та зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64/8663 від 16.01.2004 р.

Пунктом 6.1 Інструкції встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України в таких розмірах: 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2013 року.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначаються відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень"Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, а підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п.6.4, 6.8 п.6 Інструкції).

Витрати на доставку та виплату пільгових пенсій покриваються підприємствами, на яких було набуто пільговий стаж.

Докази погашення боргу за жовтень 2014 року в розмірі 34 737,24 грн. відповідачем суду не були представлені.

Оскільки відповідачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодовані не були, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог позивача про стягнення в користь управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком №1 в розмірі 34 737,24 грн.

Спростовуючи доводи апелянта необхідно вказати, що пунктом 8.8 Інструкції передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Відповідно до повідомлення форми «Ю» № 417 від 03.10.2014 р. відповідач отримував розрахунки УПФУ в Миколаївському районі про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, проте зазначені вимоги ним не оскаржувались.

Щодо посилання апелянта на відсутність у суду першої інстанції підстав для розгляду цієї справи у порядку скороченого провадження, так як вказані вище розрахунки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки виходячи з положень Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, з отриманням розрахунку у підприємства виникає обов'язок відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, тобто такий породжує для відповідача певні обов'язки, що свідчить про наявність у нього ознак рішення суб'єкта владних повноважень, яке у визначеному порядку може бути оскаржене.

За приписами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївцемремонт" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року по справі № 813/7864/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Р.В. Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос