Ухвала суду № 43184603, 12.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 876/999/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року про розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за заявою Спільного українсько-ізраїльського підприємства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія «Лаванда» за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до Спільного українсько-ізраїльського підприємства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія «Лаванда» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2014 року Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія «Лаванда» (далі - СУІП «ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда») звернулося в суд із заявою про розтрочку виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. на п'ять років, якою було стягнуто з СУІП «ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області) заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 123 698,43 грн..

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. заяву було задоволено частково. Розстрочено виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. у справі №2а-1228/12/0970 про стягнення з СУІП «ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 31656159) на користь УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області заборгованості в сумі 123 698 (сто двадцять три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 43 коп. - на 2 роки 6 місяців (30 місяців) з січня 2015 року по червень 2017 року щомісячними рівними частинами по 4123 (чотири тисячі сто двадцять три) грн. 28 коп.

Не погоджуючись із даною ухвалою, її оскаржило УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області. Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідно до ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. При цьому, згідно даної статті вищевказаного Закону за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Однак судом, при винесенні вищевказаної ухвали не враховано дані положення чинного законодавства. Тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанцій та прийняти нову, якою відмовити СУІП «ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» в задоволені заяви.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. у справі №2а-1228/12/0970 позов задоволено повністю на прийнято рішення про стягнення з підприємства на користь УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі області заборгованості в сумі 123698,43 грн.

Задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції прийшов висновку, що обставини з яких боржник просить відстрочити виконання судового рішення є поважними та ускладнюють виконання даного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 2 ст.263 КАС України суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічна норма продубльована і в статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

В обґрунтування поданого клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що одночасне виконання та сплата всіх заборгованих платежів приведе до виникнення дефіциту обігових коштів на підприємстві, які на даний час обмежені.

Згідно довідки Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №7310/10/09-07-250/1080 від 27.11.2014 р. станом на 27.11.2014 р. за СП «ТОВ «Лісова компанія «Лаванда» обліковано борг з єдиного соціального внеску в сумі 811521,48 грн., по орендній платі за землю - 34400,17 грн., зі сплати земельного податку - 373,27 грн.

Також, на підтвердження своєї платоспроможності в майбутньому, заявник надав суду копію контракту купівлі-продажу №01-06/14 від 12.06.2014 р. на загальну суму 993600,00 євро та наказ Господарського суду Івано-Франківської області №1156 від 12.11.2012 р. за про примусове виконання рішення про стягнення на його користь коштів в сумі 36902,18 євро.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви про розстрочення виконання постанови суду, оскільки заявником наведено об'єктивні та виняткові обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість такої відстрочки.

Доводи апелянта про те, що згідно «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, а тому відсутні підстави для його відстрочення є безпідставними та не узгоджуються з приписами ст.263 КАС України.

Разом з тим слід зазначити, що суд не звільнив боржника від сплати єдиного внеску, а лише розстрочив його сплату з січня 2015 року по червень 2017 року щомісячними рівними частинами по 4123,28 грн. у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підставою для скасування або зміни оскаржуваної ухвали бути не можуть.

Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року про розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі по справі № 2а-1228/12/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В. Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос