Постанова № 43184574, 19.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 березня 2015 року 15 год. 45 хв. № 826/4456/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження подання державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва 13 березня 2015 року о 16 год. 05 хв. зареєстровано подання державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - заявник) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" (далі - платник податків, ТОВ "Ространснафто-продукт") про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, застосованого відповідним рішенням заявника від 13 березня 2015 року № 4088/10/26-50-22-07 (далі - подання).

Ухвалою суду від 16 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4456/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні 18 березня 2015 року о 16 год. 00 хв.

Присутні у судовому засіданні 18 березня 2015 року представник заявника підтримав подання та просив задовольнити його повністю, а представник платника податків заперечувала проти подання та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях, поданих до суду через канцелярію того ж дня разом із доказами на їх обґрунтування.

У тому ж судовому засіданні представниками заявника та платника податків заявлено письмове клопотання про подальший розгляд та вирішення справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 18 березня 2015 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 19 березня 2015 року через канцелярію від заявника надійшли додаткові письмові докази на обґрунтування подання, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Заявником 13 березня 2015 року о 16 год. 00 хв. прийнято відповідне рішення № 4088/10/26-50-22-07, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт мана), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 57-Б (далі - рішення про арешт).

Підставою для прийняття заявником рішення про арешт став недопуск його посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків (далі - перевірка), що підтверджується його листом від 12 березня 2015 року № 20, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.3-94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2011 року № 149/11/13-11 зазначено, що перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Як з’ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32013170000000428 від 26 листопада 2013 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами приватного підприємства "Міханікі Україна" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - кримінальне провадження), 29 серпня 2014 року Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято відповідну постанову, якою призначено та доручено співробітникам Головного управління Міндоходів у місті Києві проведення позапланової документальної перевірки "Ространснафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, митного та іншого законодавства за період із 01 січня 2013 року, у ході якої необхідно встановити повноту нарахування та достовірність сплати податку на додану вартість, податку на прибуток та інших податків, а також окремо відобразити фінансово-господарські взаємовідносини із ПП "Міханікі Україна" за серпень 2013 року (далі - постанова про призначення перевірки).

Постанова про призначення перевірки разом із необхідними матеріалами кримінального провадження 09 вересня 2014 року надійшла для погодження до Головного управління Міндоходів у місті Києві, яким листом від 22 вересня 2014 року № 15325/7/26-15-22-12-07 усі отримані матеріали, у тому числі вище вказану постанову, направлено заявнику для організації виконання у рамках чинного законодавства та повноважень органів ДФС.

З метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, керуючись пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, 10 березня 2015 року заявником оформлено наказ № 449 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" (далі - наказ про проведення перевірки) щодо проведення перевірки платника податків з питань дотримання вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства за період із 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року тривалістю 10 робочих днів із 10 березня 2015 року, а також складено направлення на перевірку № 413/22-07.

Того ж дня, 10 березня 2015 року, посадовими особами заявника здійснено вихід на податкову адресу платника податків, де його законному представнику о 15 год. 00 хв. пред’явлено вище вказане направлення на перевірку та вручено копію наказу про проведення перевірки.

Однак, як уже зазначено вище, до проведення перевірки посадових осіб заявника не допущено із підстав, викладених у листі платника податків від 12 березня 2015 року № 20, який у той же день отримано заявником.

У вище вказаному листі зазначено, зокрема, що у резолютивній частині постанови про призначення перевірки відсутні час (строки) її виконання, а також відсутні посилання про можливість та порядок її оскарження.

При цьому, постанову про призначення перевірки прийнято 29 серпня 2014 року, а копію наказу про проведення перевірки вручено лише 10 березня 2015 року, тобто через півроку від моменту її прийняття, що значно перевищує можливі процесуальні строки по аналогічних слідчих діях.

Крім того, орган, яким оформлено наказ про проведення перевірки, не є тим самим органом, якому доручено проведення процесуальної дії, що також є порушенням. Так, у постанові про призначення перевірки доручено проведення таких дій Головному управлінню Міндоходів у місті Києві, а наказ про проведення перевірки платником податків отримано від заявника.

У зв’язку із недопуском посадових осіб заявника до проведення перевірки, 13 березня 2015 року ним складено звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, за результатами розгляду якого того ж дня заявником прийнято рішення про арешт.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, з вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що заявником дотримано норми ПК України щодо проведення перевірки платника податків, однак ним не допущено посадових осіб заявника до проведення перевірки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 15.1 ст. 15, ст. 16, п.п. 81.1, 81.2 ст. 81 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абз. 5 цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається

Заперечуючи у судовому засіданні 18 березня 2015 року проти подання, представник платника податків підтвердила підстави недопуску посадових осіб заявника до перевірки, викладені у листі платника податків від 12 березня 2015 року № 20, додатково зазначивши, що 16 березня 2015 року у канцелярії суду зареєстровано адміністративний позов ТОВ "Ространснафтопродукт" до заявника про скасування наказу про проведення перевірки (копія міститься у матеріалах справи), що, на думку представника платника податків, однозначно свідчить про існування спору про право.

Однак, станом на час прийняття судом даного судового рішення по суті подання від представників ні заявника, ні платника податків не надійшло будь-яких доказів щодо оскарження, визнання протиправною, скасування тощо постанови про призначення перевірки, а вище вказаний позов ТОВ "Ространснафтопродукт" у комп’ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" не зареєстровано.

До того ж, відповідно до ч. 5 ст. 183-3 КАС України, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, то суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання (у даному випадку, судом ще 16 березня 2015 року прийнято рішення про відкриття провадження у справі за поданням).

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається наявність підстав та, як наслідок, необхідність підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням про арешт.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що подання державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 183-3 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Подання задовольнити повністю.

2. Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Ространснафтопродукт" (код за ЄДРПОУ 35234346), застосованого відповідним рішенням державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 13 березня 2015 року № 4088/10/26-50-22-07.

3. Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 8 ст. 183-3 КАС України.

Копії постанови направити (вручити) заявнику та платнику податків (їх уповноваженим представникам), роз’яснивши, що відповідно до ч. 10 ст. 183-3 КАС України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин