Постанова № 43184258, 17.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 818/3601/14

Головуючий 1 інстанції: Бондар С.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. по справі № 818/3601/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація»

до Сумської митниці Міндоходів

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Сумифітофармація», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів № 805130000/2014/000047/1 від 13.11.14 р. про коригування митної вартості товарів, заявленої ТОВ «Сумифітофармація» згідно митної декларації № 805130000/2014/014040 від 12.11.14 р., в результаті чого надмірно сплачений ПДВ в сумі 29461,26 грн., які перераховані до Державного бюджету України, як попередня оплата за митне оформлення згідно митної декларації № 805130000/2014/014144 від 14.11.14 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.15 р. по справі № 818/3601/14 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.15 р. по справі № 818/3601/14 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник відповідача по даній справі - начальник юридичного відділу Сумської митниці Савченко В.А., прийматиме участь у розгляді справи в Господарському суді Сумської області, розгляд якої призначений на 10 год. 00 хв. 17.03.15 р. Колегія суддів зазначає, що подане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів неможливості прибуття його представника в судове засідання, зокрема не надано копії судової повістки про виклик до Господарського суду Сумської області, а також не надано доказів того, що відповідач позбавлений можливості направити іншого представника для участі у розгляді даної справи.

Відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» був укладений ексклюзивний договір № MS 09/194 від 15.07.09 р. з китайською фірмою «MEISON (LIANYUNGANG) CO., LTD», предметом якого є поставка лікарської рослинної сировини, а 03.09.14 р. вказані суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності уклали додаткову угоду до зазначеного договору (а.с. 8-12). На виконання умов договору фірма «MEISON (LIANYUNGANG) CO., LTD» поставила на адресу ТОВ «Сумифітофармація» товар - елеутерококу кореневища і корені в кількості 9000,0 кг.

У зв'язку з цим, 12.11.14 р. декларант позивача надав Сумській митниці електронну митну декларацію № 805130000/2014/014040 з доданими документами для оформлення в митний режим імпорт товару - «Рослини, частини рослин, які використовуються в медицині, сушені: елеутерококу кореневища і корені - 9000,0 кг. Відправник товару - «MEISON (LIANYUNGANG) CO., LTD»., одержувач товару - ТОВ «Сумифітофармація» (а.с. 33-34). Згідно вказаної декларації ТОВ «Сумифітофармація» була заявлена митна вартість товару - 1,34 євро/кг. Для підтвердження митної вартості товару ТОВ «Сумифітофармація» надало митному органу документи, а саме: контракт № MS 09/194 від 15.07.09 р.; додаткову угоду № 3 до контракту від 03.09.14р.; СМР № 6199; прайс-лист від 01.09.14 р.; калькуляцію ціни від 28.09.14 р.; сертифікат походження; інвойс № М814/515-2 від 26.09.14 р.; пакувальний лист від 26.09.14 р.; коносамент № МАEU 564866064 від 02.10.14 р.; страховий поліс № 0000000229 від 29.09.14 р.; сертифікат якості № SM 51509/14 від 26.09.14 р.

Відповідач витребував у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: копію митної декларації країни відправлення. На виконання вимоги митного органу декларант надав копію митної декларації країни відправлення - Китаю, заповненою китайською мовою (крім назви товару, яка зазначена латинськими літерами).

Оскільки позивач надав документ, який є недостатнім для підтвердженням відомостей, то Сумська митниця прийняла рішення № 805130000/2014/000047/1 від 13.11.14 р. про коригування митної вартості товару за шостим (резервним) методом, яким скоригована митна вартість товару до 2,75 дол. США/кг (а.с. 35-36).

Не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Сумська митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

Висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що відповідно п. 2.1 додаткової угоди № 35 від 03.09.14 р. та графи 20 митної декларації № 805130000/2014/014040 поставка товару здійснюється на умовах СІF порт Одеса. Калькуляція ціни товару до інвойсу № МS14/515-2 від 26.09.2014р. наступна: а) собівартість: 1,097 Євро/кг; б) прибуток постачальника: 0,09 Євро/кг; в) ціна на умовах FОВ Тянжинь, Китай: 1,187 Євро/кг; г) вартість транспортування до порту Одеса, Україна: 0,153 Євро/кг (а.с. 17).

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що термін FОВ «франко-борт» (Інкотермс 2010) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, а тому транспортування товару до порту Тянжинь та завантаження товару на борт судна відбулося за рахунок постачальника.

Враховуючи п. 6 та п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України, суд першої інстанції зазначив, що витрати постачальника на транспортування товару до порту Тянжинь та завантаження товару на борт судна, витрати на страхування товару є обов'язковими при обчисленні складових митної вартості, але в порушення вказаних вимог вказані витрати не зазначені та не враховані в калькуляції ціни товару до інвойсу № МS14/515-2 від 26.09.14 р., у зв'язку з чим судом першої інстанції зроблений висновок, що калькуляція ціни через відсутність складових митної вартості: транспортування товару до порту Тянжинь, завантаження товару на борт судна, витрат на страхування товару, які є обов'язковими при обчисленні митної вартості товару, не підтверджує митну вартість товару 1,34 Євро/кг.

Також судом першої інстанції зазначено, що посадовою особою Сумської митниці на підставі ч. 3 ст. 53 МК України направлена письмова вимога декларанту про необхідність надання копії митної декларації країни відправлення. На виконання письмової вимоги позивачем до митного органу надана копія митної декларації країни відправлення, заповнена китайською мовою (крім назви товару, яка зазначена латинськими літерами).

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що використані декларантом відомості є неповними, необ'єктивними та не є достатньо підтвердженими документально, а саме: транспортування товару до порту Тянжинь, завантаження товару на борт судна, витрати на страхування товару відбулися за рахунок постачальника, але ці витрати, які є обов'язковими при обчисленні митної вартості товару згідно з п. 6, п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України, не зазначені та не враховані калькуляцією ціни товару до інвойсу № МS14/515-2 від 26.09.14 р. (а.с.17); додатково надана декларантом копія митної декларації країни відправлення, заповнена китайською мовою (крім назви товару, яка зазначена латинськими літерами), з чого слідує, що наданий документ не є достатнім підтвердженням відомостей, заявлених в Сумській митниці Міндоходів (а.с. 57); посадовою особою Сумської митниці з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару з декларантом 13.11.14 р. проведена консультація.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про те, що Сумської митниці Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2014/000047/1, яким за резервним методом визначення митної вартості скоригована митна вартість товару до 2,75 дол.США/кг., яка ґрунтується відповідно ст. 64 МК України на раніше визнаній митним органом митній вартості - МД № 403000006/2014/009801 від 16.10.14 р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 7 МК України визначено, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення, є митні органи.

Відповідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ст. 51 та ст. 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Матеріалами справи підтверджено, що вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України позивачем виконані у повному обсязі з огляду на наступне.

Так, для митного оформлення були подані наступні документи: контракт № MS 09/194 від 15.07.09 р.; додаткова угода № 3 до контракту від 03.09.14р.; СМР № 6199; прайс-лист від 01.09.14 р.; калькуляцію ціни від 28.09.14 р.; сертифікат походження; інвойс № М 814/515-2 від 26.09.14 р.; пакувальний лист від 26.09.14 р.; коносамент № МАEU 564866064 від 02.10.14 р.; страховий поліс № 0000000229 від 29.09.14 р.; сертифікат якості № SM 51509/14 від 26.09.14 р. Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як вбачається з рахунку-фактури (інвойсу) № М 814/515-2 від 26.09.14 р., вартість придбаного товару за контрактом № MS 09/194 від 15.07.09 р. та додаткової угодою № 3 до контракту від 03.09.14 р. складає 12060,0 євро за 9000 кг (1,34 євро/кг) (а.с. 20, 21). У митній декларації № 805130000/2014/014040 вищевказана вартість товару повністю співпадає з ціною товару, вказану як у додатковій угоді № 3 до контракту від 03.09.14р. до контракту № М 814/515-2 від 26.09.14 р., так і у рахунку-фактурі (інвойсі) № М 814/515-2 від 26.09.14 р.

Положеннями ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В ході митного оформлення товару Сумською митницєю письмово витребувані документи для визначення митної вартості товару згідно ст. 53 Митного кодексу України. На виконання вимог відповідача, позивачем додатково була подана копія митної декларації країни відправлення, що свідчить про те, що позивачем були надані відповідачу всі документи, що підтверджували заявлену митну вартість.

Крім того, митним органом в своєму рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів жодним чином не було обґрунтовано, із посиланням на подані декларантом документи, неможливість застосування як першого, так і жодного із другорядних методів визначення митної вартості товару.

Калькуляція ціни до інвойсу № MS 14/515-2 від 28.09.14 р. (а.с.16, 17), яка є розрахунком вартості на товар (елеутерококу кореневища з коренями (елеутерокок колючий) подрібнені сухі (субстанція)), надана постачальником покупцю і є розрахунком такої ціни в межах контракту MS 09/194 від 15.07.09 р., що має юридичне значення для його сторін.

Щодо висновків посадових осіб митого органу про недостовірність калькуляції ціни товару, колегія суддів зазначає наступне.

За твердженням відповідача, з яким погодився суду першої інстанції, до складу калькуляції не включена вартість транспортування товару до порту Тянжинь та завантаження товару на борт судна, а також вартість його страхування.

В свою чергу, відповідно додаткової угоди № 3 до контракту від 03.09.14р. (а.с. 12) постачання товару здійснюється на умовах CIF (Cost Insurance and Freight - «Вартість, страхування, фрахт») Одеса, Україна, згідно «Інкотермс - 2010». «Вартість, страхування, фрахт» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення та повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення, продавець укладає договір страхування і виплачує страховику страхову премію. При цьому, витрати продавця на проведення поставки на умовах CIF (фрахт і витрати необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення та морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення) визначені в калькуляції ціни до інвойсу № MS 14/515-2 від 28.09.14 р. (а.с. 17) в графі «г» «вартість транспортування до порту Одеса, Україна: 0,153 Євро/кг».

Жодних доказів або обґрунтованих пояснень з приводу власних тлумачень калькуляції представник відповідача суду не надав.

Колегія суддів зауважує про те, що зазначені відповідачем обставини не впливають на визначення складових митної вартості товарів. При цьому, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в поданих документах зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або те, що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на витребування додаткових документів виникає у органу доходів і зборів лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку не встановлено.

Також, п. 3.16 та п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання всіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Відповідачем не доведена наявність обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору. Натомість, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 МК України.

Відповідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, в ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Колегія суддів зазначає, що подані при митному оформленні платіжні документи надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар, вказаний в таких документах, з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № MS 09/194 від 15.07.09 р.

Подані позивачем документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем до суду апеляційної інстанцій не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з інформацією спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України найменша митна вартість товару на ідентичний товар значно перевищує заявлену декларантом, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Митним кодексом України передбачена можливість проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 4 ст. 319 Митного кодексу України). Але, у ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ) відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо характеристики товарів та методів її визначення, а відповідно інформація з вказаної бази не може бути домінуючою обставиною, яка впливає на прийняття таких рішень митним органом.

Також колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що Митним кодексом України надано право відповідачу з метою встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару. В ході розгляду справи відповідач не надавав доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 МК України «Митні експертизи».

Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару відповідачем проведене з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, відповідачем була визначена митна вартість товару в розмірі 2,75 дол.США/кг, тоді як позивач декларував товар за митною вартістю 1,34 Євро/кг, тобто в іншій валюті. Таким чином відповідач на свій розсуд вносив зміни і в узгоджену сторонами контракту валюту розрахунків. Необхідно зауважити, що згідно ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.15 р. по справі № 818/3601/14 прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Сумифітофармація» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.15 р. по справі № 818/3601/14 - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.15 р. по справі № 818/3601/14 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ТОВ «Сумифітофармація».

Скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів № 805130000/2014/000047/1 від 13.11.14 р. про коригування митної вартості товарів, заявленої ТОВ «Сумифітофармація» згідно митної декларації № 805130000/2014/014040 від 12.11.14 р., в результаті чого надмірно сплачений ПДВ в сумі 29461,26 грн., які перераховані до Державного бюджету України як попередня оплата за митне оформлення згідно митної декларації № 805130000/2014/014144 від 14.11.14 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сумифітофармація» (р/р 26002124725 в АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320487, код ЄДРПОУ 31397624) судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.