Ухвала суду № 43184194, 12.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-798/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представника апелянта - Гави О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (надалі - позивач, ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів Миколаївської області (надалі - відповідач, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 року:

- № 0000252300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 31 362,00 грн. (20 908,00 - сума завищення від'ємного значення та 10 454,00 - штрафні санкції);

- № 0000262300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 484 261,00 грн., з них основний платіж - 1 440 905,00 грн. та 43 356,00 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» зазначено про наявність права платника податків, самостійно прийняти рішення про зарахування у повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

В обґрунтування незаконності податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість позивач зазначив про те, що висновки податкового органу базуються на припущеннях, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, яке не встановлює фінансової відповідальності платника податків за дії суб'єктів господарювання, з якими він не мав господарських відносин.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року адміністративний позов задоволений частково.

Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва №0000252300 від 17 січня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 31 362,00 грн.

В частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 484 261,00 грн. суд - відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права та просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем з 17 листопада 2011 року по 21 грудня 2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового, валютного законодавства та інших питань, згідно чинного законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючи органи за період з 04 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами даної перевірки, податковим органом складено акт від 28 грудня 2011 року № 1035/36/14307653 (а.с.30-62).

У висновках вказаного акту податковий орган зазначає про порушення позивачем п.198.1, п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1,п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення за липень 2011 року на суму 20 908,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 1 440 905,00 грн. за травень-червень, серпень-вересень 2011 року.

На підставі встановлених актом перевірки порушень, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва 17 січня 2012 року прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 31 362,00 грн. (20 908,00 - сума завищення від'ємного значення та 10 454,00 - штрафні санкції);

- № 0000262300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 484 261,00 грн., з них основний платіж - 1 440 905,00 грн. та 43 356,00 грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000262300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 484 261,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що воно є обґрунтованим, оскільки позивачем безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування у рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що раніше ця сума декларувалася в декларації з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.

Задовольняючи позов в іншій частині та скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000252300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 31 362,00 грн. суд зазначив, що порушення контрагентами по ланцюгам постачання порядку здійснення господарської діяльності, не може впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, представником податкового органу вказано про необґрунтованість висновків суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 31 362,00 грн.

Доводи на які спирається апелянт полягають в тому, що позивачем не підтверджено проведення операцій з придбання товарів, послуг по ланцюгам постачання.

Колегія суддів проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважає, що вони не засновані на фактичних обставинах справи та суперечать вимогам податкового законодавства.

Так, як вбачається з акту перевірки (а.с.37-39 т.1) контролюючим органом не визнаються господарські операції, здійснені позивачем з контрагентами: ТОВ «Порт-сервіс», ТОВ «Юні Трейд Компані», ПП ВКФ «Промзварка».

Заперечуючи проти реальності господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ «Порт-сервіс», податковий орган зазначив, що відносно директора вказаного підприємства порушено кримінальну справу №110800009 за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

На підтвердження правомірності доводів щодо відсутності реальності господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання, представником ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва до суду апеляційної інстанції наданий вирок суду відносно директора ТОВ «Порт-сервіс», яким його визнано винуватим у скоєні злочину передбаченого ст.358 ч.3 та ст.366 ч.1 КК України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів» та «Службове підроблення» та виправдано за ст.212 ч.3 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)».

Але даним вироком не встановлено фіктивності жодної з господарських операцій між позивачем та ТОВ «Порт-сервіс», жодного фіктивного правочину між ними. Зазначені обставини у кримінальному провадженні не розслідувалися і засудженої особі не інкримінувалися.

По контрагенту ТОВ «Юні Трейд Компані», податковий орган виходив з акту документальної позапланової невиїзної перевірки даного товариства від 19 серпня 2011 року з питань правомірності формування податкового кредиту з ПП «Селтік - Юг».

Даним актом зафіксовано відсутність реальної поставки товарів, робіт (послуг) від ПП «Селтік - Юг» на адресу ТОВ «Юні Трейд Компані».

Що стосується не визнання контролюючим органом операцій позивача з ПП ВКФ «Промзварка», то підставою для цього була довідка за №202/23-100/33367675 від 22 вересня 2011 року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Промзварка» щодо документального підтвердження господарських відносин», з якої вбачається, що не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Альфа-К».

Також, суд апеляційної інстанції бажає звернути увагу на те, що в мотивувальній частині акта податкової перевірки ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (т.1 а.с.38 -39), відсутній перелік угод, які не визнаються контролюючим органом, перелік порушень, які були допущені сторонами цих угод, не вказано жодного первинного документа бухгалтерського та податкового обліку, який належним чином був не оформлений чи не наданий до перевірки.

Колегія суддів вважає, що позивачем при здійсненні господарських операцій з контрагентами, які перелічені вище були дотримані вимоги податкового законодавства та законодавства, яке регулює введення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені господарські операції та належним чином підтверджені складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із досліджених доказів, які знаходяться в матеріалах справи вбачається наявність як у позивача так і у визначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отримання прибутку (доходу).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 18.03.2015 року.