Рішення № 43183888, 10.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/29231/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13"

про стягнення 227 828,97 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: Залерцов М.О. за дов.

Від відповідача: Бойков О.С., Кругляк Т.О. за дов., Якимчук О.І. (голова правління)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У судовому засіданні 10.02.2015р. оголошувалась перерва до 24.02.2015р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Пред'явлені вимоги про стягнення 188 984,00 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 21 377,54 грн. інфляційних втрат, 6937,28 грн. 3% річних, 1080,94 грн. пені, 9449,20 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг по договору № 02867/4-03 від 01.08.2003р.

09.02.2015р. через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що договір № 02867/4-03 від 01.08.2003р. відповідачем з ПАТ «АК Київодоканал» не укладався, доказом чого є відсутність печатки відповідача на примірнику договору; пояснює, що відповідач проводить розрахунки за спожиті комунальні послуги холодної води та стоків холодної води з позивачем на підставі показників лічильника, обсяг прийнятих відповідачем послуг з постачання питної холодної води та водовідведення (по коду 3-672) за період з 01.12.2011р. по 30.06.2014р. підтверджується підписаними сторонами актами про зняття показань з приладів обліку, при цьому доказів на підтвердження укладення договору, додаткової угоди до договору на постачання питної води для виготовлення гарячої води між сторонами, що було б підставою для нарахування плати за такий вид комунальних послуг, не надано. Стверджує про відсутність заборгованості перед позивачем за спожиті послуги з постачання питної води, у задоволенні позову просить відмовити.

Позивач на доводи відповідача 23.02.2015р. до суду надав заперечення на відзив, відповідно до якого зазначає, що відповідно до умов договору № 02867/4-03 від 01.08.2003р. та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» відповідач є споживачем питної води, при цьому предметом договірних відносин сторін є постачання відповідачу питної води як для потреб холодного водопостачання, так і для потреб гарячого водопостачання та приймання стічних вод, які не розподіляються в залежності від їх походження. Вказує, що нарахування за спожиті послуги здійснювалось за двома кодами: на код 3-672 за питну воду для потреб холодного водопостачання та стоки; на код 3-50672 за питну воду (для потреб гарячого водопостачання), а з березня 2012р. так само, проте за кодом 3-50672 і т.ч. за стоки, в подальшому КП «ГІОЦ» проводило розщеплення платежів за послуги, що надійшли від населення та зараховані на рахунок ПАТ «Київводоканал» із призначенням платежів: «холодна вода та стоки холодної води», «вода на підігрів» та «стоки гарячої води», обґрунтовує свою позицію тим, що ПАТ «Київенерго» постачає теплову енергію на потреби гарячого водопостачання, а не постачає гарячу воду.

24.02.2015р. відповідач подав письмові пояснення по справі, в яких наполягає на тому, що позивач по коду 3-50672 безпідставно виставляє воду, яка використовується для постачання теплової енергії в гарячій воді, виставлені рахунки не відповідають актами зняття показників лічильників; вартість питної води, яка використовується для виготовлення гарячої сплачена ЖБК «Індикатор-3» в повному обсязі, питна вода, що йде на підігрів, не є предметом спірного договору.

10.03.2015р. через канцелярію суду представник відповідача подав контррозрахунок суми позову, складений на підставі погоджених показників приладів обліку, у письмових поясненнях зазначає про оплату вартості питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води і входить у вартість теплової енергії на користь ПАТ «Київенерго» на підставі договору № 1640119 від 01.10.1999р., укладеного між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Індикатор-13» на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2003 року між ВАТ «АК «Київводоканал» (постачальник за договором), правонаступником якого є позивач, та ЖБК «Індикатор-13» (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02867/4-03, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - розраховуватись за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

Відповідно до п.п.3.1,3.4 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників (п. 3.3 договору).

Абонент розраховується за надані послуги за водопостачання та водовідведення у порядку встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжного документу до банківської установи (п.3.4 договору).

Сторони у п.3.5 договору погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником розрахункового документа до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно пункту 5.1, договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання та набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір є змішаний та має ознаки договору купівлі-продажу та договору надання послуг.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, укладення між позивачем та відповідачем договору було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за №936/15627, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

З розгорнутого розрахунку позивача вбачається, що за період з 01.12.2011р. по 30.06.2014р. по договору № 02867/4-03 від 01.07.2003 року відповідачу було виставлено рахунки за послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 337 302,74 грн., а отримано плату за вказані послуги по договору на суму 150 318,48 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 188 984,00 грн.

Судом встановлено, що складовою частиною заявленого до стягнення основного боргу у сумі 188 984,00 грн. є вимога про оплату послуг з холодного водопостачання (питна вода та стоки) за кодом 3-672 в сумі 67 830,41 грн. та гарячого водопостачання (питна вода та стоки) за кодом 3-50672 в сумі 121 153,69 грн., з яких стоки становлять 49 670,43 грн., а гаряча вода 71 483,16 грн.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в рахунок погашення боргу за кодом 3-672 в сумі 67 830,41 грн. було оплачено 50 000 грн. за платіжним дорученням № 88 від 29.08.2014р. (враховуючи зміну призначення платежу листом ЖБК «Індикатор 13» № 2 від 21.01.2015р.) та суму 3304,79 грн. за платіжним дорученням № 13 від 09.02.2015р.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача за кодом 3-672 (холодне водопостачання та стоки) в сумі 14 525, 62 грн., припиняє провадження у справі в частині стягнення 53304,79 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Щодо нарахування боргу за кодом 3-50672 в сумі 121 153,69 грн., з яких стоки становлять 49 670,43 грн., а гаряча вода 71 483,16 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Отже, вартість спожитої води, яка йде на підігрів, має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту.

З матеріалів справи слідує, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Відповідно до положень ст. 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу та підігріту воду (енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити таку енергію. Тобто, гаряча та підігріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової водопостачання є виробник та/або постачальник електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (споживач) та ПАТ «Київенерго» (постачальник) був укладений договір № 1640119 від 01.10.1999р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є виробництво та постачання теплової енергії споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання.

Таким чином, позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції) і у нього відсутні підстави нарахування відповідачу заборгованості за послуги з надання води, що була поставлена для підігріву на теплові пункти ПАТ АК «Київенерго».

Відповідно до п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37), ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно- каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Правилами № 37 визначено поняття стічних вод- усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємств (з урахуванням субабонентів).

Пунктом 2.2 Правил №37 передбачено обов'язок Водоканалу забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту.

Згідно з п. 2.4 Правил № 37, підприємства (зазначені в п. 1.2) зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Так за умовами укладеного між сторонами договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п. 3.1 договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (п. 3.3 договору).

З урахуванням викладеного, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення основного боргу -заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 3-50672 в сумі 49 670,43 грн. за водовідведення (стоки).

Доказів здійснення оплати відповідачем вказаних сум, в тому числі в установлені строки, суду не надано.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (пені, штрафу).

Пунктом 4.1 договору визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.2 договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 21 377,54 грн. інфляційних втрат, 6937,28 грн. 3% річних, 1080,94 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг по договору № 02867/4-03 від 01.08.2003р., після здійснення перерахунку, з урахуванням контррозрахунку відповідача, шляхом нарахування на суму 67 830,41 грн. боргу за кодом 3-672 (з урахуванням того, що борг виник за період з грудня 2011р. по червень 2014р., а часткове погашення боргу було здійснено у серпні 2014р. та січні 2015р.) та на суму 49 670,43 грн. боргу за кодом 3-50672 задовольняються судом:

- за кодом 3-672 у сумі 7756,64 грн. інфляційних втрат, 2602,80 грн. 3% річних, 347,20 грн. пені;

- за кодом 3-50672 у сумі 8058,93 грн. інфляційних втрат, 2683,86 грн. 3% річних, 412,56 грн. пені.

Всього: 15 815,57 грн. інфляційних втрат, 5286,66 грн. 3% річних, 759,76 грн. пені.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 9449,20 грн. ( 188984,00 грн.*5%) на підставі п.4.1 договору, задовольняються судом в частині стягнення 5875,04 грн. (67 830,41 грн.+49670,43 грн.) * 5%).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 64 196,05 грн. основного боргу, 15 815,57 грн. інфляційних втрат, 5286,66 грн. 3% річних, 759,76 грн. пені, 5875,04 грн. штрафу, припинення провадження у справі в частині стягнення 53 304,79 грн. основного боргу. В решті позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, п.1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" (02222, м.Київ, вул. Градинська. 10-А, код ЄДРПОУ 22895183) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 64 196 (шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто шість) грн. 05 коп. основного боргу, 15 815 (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 66 коп. 3 % річних, 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 76 коп. пені, 5875 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 04 коп. штрафу, 2904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 76 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. Припинити провадження в частині стягнення 53304,79 грн. основного боргу.

3. В решті позову відмовити.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено 20.03.2015р.