Рішення № 43183858, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015

№921/1327/14-г/6

За позовом Комунального підприємства "Тернопільелектротранс"

до Тернопільської філії Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо"

про стягнення 1 738,33 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" до Тернопільської філії Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" про стягнення 1 705, 15 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.11.14р. (суддя Шумський І.П.) порушено провадження у справі №921/1327/14-г/6 та призначено справу до розгляду на 18.12.14р.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.12.2014р. (суддя Шумський І.П.) було відкладено розгляд справи на 15.01.2015р.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.01.15р. матеріали справи №921/1327/14-г/6 було передано за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва.

30.01.2015р. на адресу господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №921/1327/14-г/6.

Справа №921/1327/14-г/6 передана на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 справу №921/1327/14-г/6 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначений на 23.02.2015.

Ухвалою від 23.02.2015, відкладено розгляд справи на 16.03.2015.

25.12.2014 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 320,00 грн., пеню – 68,63 грн. ,3 % річних – 115,40 грн. ,234,30 грн. інфляційних.

Позивач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечив, про дату та час розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.04.2008 між КП "Тернопільелектротранс" (позивач, уповноважений представник власника за договором) та Тернопільська філія ДП "Маркет-Плазо" (відповідач, користувач за договором) укладений договір №45 (далі –Договір), за умовами якого, уповноважений представник власника надає користувачу в тимчасове платне користування опори контактної мережі, перелік яких наведений в додатках до договору, а користувач здійснює оплату за тимчасове користування місцями згідно з умовами договору.

Під користуванням розуміють тимчасове платне користування користувачем місць, які перебувають у комунальній власності з метою встановлення на них спеціальних конструкцій (табличок, щитів) та використання їх у формах не заборонених чинним законодавством України; обслуговування спеціальних конструкцій, збереження на них написів та цілісності конструкцій силами і засобами користувача.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунок щомісячної плати наведений в додатках до цього Договору.

Уповноважений представник власника щомісяця складає та надає користувачу рахунок на оплату за користування місцями (п. 4.2).

Згідно п. 4.3 Договору,3 користувач перераховує грошові кошти щомісяця, не пізніше 5 числа поточного місяця у сумі згідно п. 4.1 на рахунок позивача.

Договір набирає чинності з 03.04.2008 і діє до 02.04.2009. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або розірвання договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим Договором.

Відповідно до додатку №1 до договору, плата за користування об’єктів по облаштуванню місць розміщення за 1 місяць складає 269,72 грн., за 6 місяців – 1 618,32 грн., за 12 місяців – 3 236,64 грн.

Додатком до договору від 01.03.2011, сторони погодили внести зміни щодо вартості надання послуг на встановивши договірну ціну у розмірі 30 грн. на місяць за користування однією опорою контактно-кабельної мережі.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов’язання по оплаті за надані послуги, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 320,00 грн., 3% річних у розмірі 115,40 грн., інфляційні витрати у розмірі 234,30 грн., пені – 68,63 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання Договору №45 від 03.04.2008 між сторонами виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вимог договору, позивач надав рахунки №2514 від 02.07.2012, №2713 від 06.08.2012, №0831 від 10.05.2012, №0952 від 07.06.2012, №0384 від 02.03.2012, №0583 від 04.04.2012 на суму 1 980,00 грн., які були виставлені на оплату.

Як свідчать матеріали справи, з 02.07.2012 відповідач не перерахував за надані послуги позивачу жодного платежу, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 1 320,00 грн.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що у строк, встановлений договором, зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг відповідачем в повному обсязі не виконано.

З огляду на зазначене та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 1 320,00 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення пеню – 68,63 грн., 3 % річних – 115,40 грн., інфляційні – 234,30 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2 Договору, за несплату, не своєчасну або не повну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, користувач сплачує уповноваженому представнику власника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (несплаченого повністю платежу за кожен день прострочення.

Суд здійснив перерахунок пені за яким підлягає задоволенню пеня у розмірі 25,75 грн.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, зробивши арифметичний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, вважає що сума 3% річних підлягає задоволенню у розмірі 115,40 грн.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" №14 від 17.12.2013).

Розмір інфляційних втрат за перерахунком суду підлягають задоволенню – 257,29 грн., оскільки позивач при сумарному розрахунку інфляційних за заявлений період, не враховував дефляцію.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу – 1 320,00 грн., пені – 25,75 грн., 3 % річних – 115,40 грн., інфляційні – 257,29 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 12-В, код 32251573) в особі Тернопільської філії (46000, м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 6, код 35017290) суму основного боргу – 1 320,00 грн. (одна тисяча триста двадцять гривень 00 коп.), пеню – 25,75 грн. (двадцять п’ять гривень 75 коп.), 3 % річних – 115,40 грн. (сто п'ятнадцять гривень 40 коп.), інфляційні – 257,29 грн. (двісті п’ятдесят сім гривень 29 коп.) та 1 806,10 грн. (одна тисяча вісімсот шість гривень 10 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного тексту рішення: 20.03.2015.

Суддя М.Є. Літвінова