Постанова № 43183579, 18.03.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/586/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання осіб, які отримали травми на території держав колишньої СРСР,

встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивачем було здійснено витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, особам, які отримали травми на території держав колишнього СРСР на загальну суму 1899,03 грн. Керуючись нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав співдружності у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року УПФУ зазначило, що обов'язок по своєчасному і повному відшкодуванню шкоди , заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті , виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Однак, згідно актів розбіжностей осіб, не прийнятих до заліку за жовтень - грудень 2014 року, витрати в сумі 1899,03 грн. не відшкодовані Відділенням, а тому дана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача справу просив розглядати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на ті обставини, що відповідно до ст.15, ст.16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №1105-XIV), ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за №5-4/4 (далі -Порядок) відшкодування вказаних УПФУ витрат здійснюється лише на централізованому рівні. Повноваження Фонду обмежені проведенням звірки витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, а тому відділення не є належним відповідачем в даній справі. З посиланням на абзац 7 пункту 3 розділу 11 Прикінцевих положень Закону №1105-XIV, статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вказує на помилкову позицію позивача та неправомірність його вимог. Надані позивачем докази на підтвердження отримання травм на виробництві не можуть бути прийняті до уваги в якості доказів. На підставі, викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що сторонами були підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень , листопад та грудень 2014 року.

У зв'язку з неприйняттям відповідачем до відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання особам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які отримали травми на території держави колишнього СРСР - Росії, УПФУ та Відділенням складено акти розбіжностей осіб, не прийнятих до заліку, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень - грудень 2014 року на загальну суму 1899,03 грн. (по 633 грн. 01 коп. щомісяця) та таблиці розбіжностей до них.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР ( далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За приписами ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються, зокрема, такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога про тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (п. 4 ст. 25 Основ).

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону №1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Вказане вище положення закону кореспондується з частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Пункт 7 Порядку, якому, на думку Відділення, суперечать вимоги УПФУ про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між сторонами розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

За приписами ст.ст.1, 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлено ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Вказаною статтею передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, а саме пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 16 Закону №1105-XIV безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15 (далі - Положення про виконавчу дирекцію Фонду), організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (ст.18 Закону №1105-XIV).

Пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 визначено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Тобто вимоги УПФУ щодо відшкодування Відділенням витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави зробити висновок про те, що витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва, в тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Аналогічні висновки щодо правових норм, які підлягають застосуванню у даних спірних правовідносинах, викладено в постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року, 12 червня 2012 року, 21 травня 2013 року, 04 червня 2013 року (справи №№ 21-1087во06, 21-165а12 та 21-129а13 відповідно), які в силу положень ст.244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач по справі обґрунтував правомірність своїх вимог у досліджуваних судом відносинах.

За таких обставин, узагальнюючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 71, 72, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні (код ЄДРПОУ 25900302) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (код ЄДРПОУ 37960171) витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання осіб, які отримали травми на території держав колишньої СРСР на загальну суму 1899,03 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 03 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Варняк С.О.

кат. 10.2.1