Постанова № 43183504, 20.02.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2015 р. Справа №818/3068/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - Похилько Л.В.,

представника відповідача - Петренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3068/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе» (далі - ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року №0007301502/48877 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 123 344грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 61674грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26.08.2014 року на адресу підприємства надійшло повідомлення від 20.08.2014 року №126 та наказ від 20.08.2014 року№1650 про проведення з 20.08.2014 року до 23.08.2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з чим не міг своєчасно надати первинні документи на запит контролюючого органу, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ «НВО «Станкоресурс», «ТД Бора», ТОВ «Метал Стайл Груп» та ФОП ОСОБА_4 Крім того, період, який перевірявся, вже був частково перевірений ДПІ у м. Сумах, про що свідчить акт від 18.01.2013 року №132/2250/05747991/12. Тобто перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» за період з 01.07.2011 року до 30.09.2012 року є повторною, що суперечить ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України, які визначають підстави та порядок призначення позапланових перевірок.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав (т.2, а.с.11-13), пояснивши, що на адресу ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» було направлено лист №17166/18-19-15-02 від 27.03.2014 року про надання документальних підтверджень та пояснень по взаємовідносинам з ТОВ «НВО «Станкоресурс», «ТД Бора», ТОВ «Метал Стайл Груп». Від підприємства отримано пояснення №16-07/429 від 10.04.2014 року, яким у наданні підтверджуючих документів відмовлено. Оскільки під час проведення перевірки позивачем не було надано первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, ДПІ у м. Сумах правомірно зроблено висновок про порушення платником податків п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України та винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності нарахування ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період серпень, вересень, жовтень 2011 року, червень, липень, серпень 2012 року, лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.08.2014 року №3479/18-19-15-02/05747991 (т.1, а.с.11-65).

18.09.2014 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0007301502/48877 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 123 344грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 61674грн. (т.1, а.с.8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 року №0007301502/48877 на 123 344грн. за основним платежем та на 30 837грн. за штрафними (фінансовими) санкціями , суд виходить з того, що ДПІ у м. Сумах правомірно зменшено ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Зі змісту адміністративного позову та з пояснень представника позивача судом встановлено, що підставою скасування податкового повідомлення - рішення є висновок позивача про протиправність проведення ДПІ у м. Сумах документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки період з 01.07.2011 року до 30.09.2012 року вже перевірявся відповідачем, а також про правомірність не надання ним на запит контролюючого органу №17166/18-19-15-02 від 27.03.2014 року первинних документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій (т.2, а.с.14-15,17, 49-70).

Проте, суд не погоджується із такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Також, суд звертає увагу на положення п. 44.7 ст. 44 ПК України, яким передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

В поданому запереченні позивач вказав, що актом перевірки від 18.01.2013 року №132/2250/05747991/12 ДПІ у м. Сумах підтвердила реальність господарських операцій із контрагентами: ТОВ «НВО «Станкоресурс», «ТД Бора», ТОВ «Метал Стайл Груп» та ФОП ОСОБА_4, а тому підстави для повторного надання первинних документів відсутні (т.1, а.с.66-67).

При цьому, зі змісту заперечень на акт перевірки не вбачається, що позивач не висловлював бажання взяти участь у їх розгляді контролюючим органом.

Враховуючи положення вищенаведеної норми права, у суду виникають сумніви щодо того, що первинні документи, які надані під час розгляду справи, були наявні у позивача на час складення його податкової звітності.

Суд не погоджується із посиланнями позивача на акт планової виїзної перевірки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» від 18.01.2013 року №132/2250/05747991/12 (т.2, а.с.49-70), оскільки під час її проведення товарні накладні на реалізацію, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі продукції, договори, банківські виписки, прибуткові касові ордера, товарні накладні на придбання, видаткові касові ордера перевірялися не суцільним порядком (т.2, а.с.66), про що свідчить узагальнений перелік документів (додаток №4 до акту), та висновки за результатами дослідження реальності господарських операцій між ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та ТОВ «НВО «Станкоресурс», «ТД Бора», ТОВ «Метал Стайл Груп» та ФОП ОСОБА_4 в даному акті відсутні.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у .тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв'язку з відсутністю первинних документів під час проведення перевірки, позивачем не було підтверджено правомірність формування розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 123 344грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 18.09.2014 року №0007301502/48877 ДПІ у м. Сумах прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Проте, суд не погоджується із застосуванням до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зокрема, слід зазначити, що відповідно до частини 2 п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Застосовуючи штрафну санкцію в розмірі 50 %, відповідач діяв неправомірно, оскільки повторність виникає на підставі узгодженої суми визначених податкових зобов'язань, а відносно позивача такі відсутні, оскільки на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року у справі №818/550/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року (т.2, а.с.236-251), податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 року №00001071502/8766 ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 167028грн. (т.2, а.с.233) було визнано протиправним та скасовано, а тому й відсутня повторність, яка дає право на застосування штрафної санкції в сумі 50 %. Отже, відповідачем на вимогу суду не надано доказів існування узгоджених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладених обставин, відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 року №0007301502/48877 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30837грн.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року №0007301502/48877 на загальну суму 185 018грн., то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 3700грн.36коп. (2 відсотки розміру майнових вимог).

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приписами ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково на суму 30837 грн., або 16,67 % від заявлених позовних вимог. Сума судового збору за задоволеними позовними вимогами складає 616грн.85коп.

При подачі адміністративного позову підприємством було сплачено судовий збір у сумі 370 грн.04коп. , що підтверджується платіжним дорученням від 01.10.2014 р. №11270 (т.1, а.с.2).

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» складає 2713 грн.47коп (3700грн.36коп. - 616грн.85коп. - 370,04грн.)

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2014 року №0007301502/48877 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 123344грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61674грн. -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2014 року №0007301502/48877 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30837грн .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"(40004, м. Суми, вул. Горького,58, код 05747991) судовий збір в сумі 2713грн.47коп. (дві тисячі сімсот тринадцять грн. сорок сім коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова