Постанова № 43183308, 14.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 р. Справа № 804/13184/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Лещенка В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в якому просить: - зобов'язати відповідача провести позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» на підставі заяви ОСОБА_5 від 23.07.2014р. з питань порушень Закону України «Про захист прав споживачів» під час надання послуг ОСОБА_5; - за результатами проведення позапланової перевірки притягнути Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» до відповідальності визначеної п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.02.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 укладено договір №396 на користування індивідуальним сейфом №73 в сховищі для індивідуальних сейфів ПАТ «Укрексімбанк». Позивач посилається на те, що ПАТ «Укрексімбанк» при наданні своєї послуги порушив право ОСОБА_5, як споживача на безпечність послуги, а саме: ПАТ «Укрексімбанк» розкрив банківську таємницю та відкрив сейф №73, внаслідок чого оперуповноваженим Дніпропетровського УБОЗ в Дніпропетровській області проведена виїмка майна, яке знаходилось на зберіганні в сейфі №73. Позивач вважає, що за результатами розгляду його заяви Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області повинна була призначити проведення позапланової перевірки ПАТ «Укрексімбанк» з питань порушених у заяві та накласти на останнього штраф передбачений п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», проте цього не зробив, чим порушив вимоги діючого законодавства України.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що за результатами розгляду звернення позивача про стягнення з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» штрафу у розмірі 300 відсотків вартості наданої послуги, позивачу надано обґрунтовану відповідь з роз'ясненням вимог чинного законодавства, а саме зазначені питання стосуються правовідносин між позивачем та банком, які розглядаються в межах кримінального провадження. Відповідач зазначив, що Закон України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним законодавством, а Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014р. визначено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами здійснюються протягом серпня-грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

19.02.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 укладено договір №396, копія якого наявна в матеріалах справи, на користування індивідуальним сейфом №73 в сховищі для індивідуальних сейфів ПАТ «Укрексімбанк». Предметом договору є платне тимчасове користування індивідуальним депозитним сейфом №73 для зберігання наймачем документів, коштів, цінностей, на виконання умов договору позивач згідно квитанції №3737 від 19.02.2010 року сплатив банку 1 871,42 грн. за користування сейфом.

Пунктом 3.1.4 Договору передбачено право банку здійснити розкриття сейфу за відсутності наймача, у т.ч. у випадках, передбачених чинним законодавством України.

30.09.2010р. на підставі постанови Печерського районного суду м.Києва №4-1434-2/10 від 03.09.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи, ПАТ «Укрексімбанк» розкрив банківську таємницю та відкрив сейф №73, внаслідок чого оперуповноваженим Дніпропетровського УБОЗ в Дніпропетровській області Перцевим А.Ю. проведена виїмка майна, яке знаходилось на зберіганні в сейфі №73 ОСОБА_5

Під час розслідування кримінальної справи №49-3026 порушеної за фактом заволодіння майном шляхом обману грошовими коштами та цінностями в особливо великих розмірах, встановлено, що постанова Печерського районного суду м.Києва від 03.09.2010р. є підробленою, а грошовими коштами ОСОБА_5 з сейфа №73 заволоділи злочинним шляхом, у зв'язку з чим, останнього визнано потерпілим, що підтверджується постановою про визнання особи потерпілим слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України від 15.10.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Також встановлено, що грошовими коштами позивача, який зберігав їх у сейфу банку, злочинним шляхом за попередньою змовою групою осіб заволоділи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які вироком Приморського районного суду м. Одеси №1/1522/2198/11 від 28.12.2012 р. засуджені за ознаками ст. ст. 190, 353, 357, 358 та іншими статтями КК України до різних строків позбавлення свободи. Вказані особи засуджені у тому числі за заволодіння грошовими коштами позивача у розмірі 35973 доларів США, 2780 Євро, 40000грн.

23 липня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в дохід держави штраф у розмірі трьохсот відсотків вартості наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у зв'язку з розкриттям банківської таємниці та відкриттям сейфу №73.

За результатами розгляду вказаного звернення, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області листом №Ш-1561 від 21.08.2014р. повідомила позивача, що оскільки питання, порушені у зверненні, розглядаються в межах кримінальної справи, в якій ОСОБА_5 визнаний потерпілим, органи Держспоживінспекції України не мають правових підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) за вказаним зверненням.

Згідно ст.12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, у т.ч. оперативно-розшукової діяльності, прокурорського нагляду, досудового розслідування і правосуддя.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення

Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Ч.5 ст.14-1 КПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема за рішенням суду.

Згідно ст.31 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів

Накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України

Згідно п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, 19.02.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 укладено договір №396, копія якого наявна в матеріалах справи, на користування індивідуальним сейфом №73 в сховищі для індивідуальних сейфів ПАТ «Укрексімбанк». Предметом договору є платне тимчасове користування індивідуальним депозитним сейфом №73 для зберігання наймачем документів, коштів, цінностей, на виконання умов договору позивач згідно квитанції №3737 від 19.02.2010 року сплатив банку 1 871,42 грн. за користування сейфом.

Пунктом 3.1.4 Договору передбачено право банку здійснити розкриття сейфу за відсутності наймача, у т.ч. у випадках, передбачених чинним законодавством України.

23 липня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в дохід держави штраф у розмірі трьохсот відсотків вартості наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у зв'язку з розкриттям банківської таємниці та відкриттям сейфу №73.

За результатами розгляду вказаного звернення, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області листом №Ш-1561 від 21.08.2014р. повідомила позивача, що оскільки питання, порушені у зверненні, розглядаються в межах кримінальної справи, в якій ОСОБА_5 визнаний потерпілим, органи Держспоживінспекції України не мають правових підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) за вказаним зверненням.

Також встановлено, що грошовими коштами позивача, який зберігав їх у сейфу банку, злочинним шляхом за попередньою змовою групою осіб заволоділи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які вироком Приморського районного суду м. Одеси №1/1522/2198/11 від 28.12.2012р., копія якого наявна в матеріалах справи, засуджені за ознаками ст. ст. 190, 353, 357, 358 та іншими статтями КК України до різних строків позбавлення свободи. Вказані особи засуджені у тому числі за заволодіння грошовими коштами позивача у розмірі 35973 доларів США, 2780 Євро, 40000грн., а всього на загальну суму 353694,46грн.

Відповідно до резолютивної частини вказаного вироку, цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування завданої злочином майнової шкоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду, спричинену злочином у розмірі 353694 (триста п'ятдесят три тисячі шістсот дев'яносто чотири) гривні 46 копійок.

Аналізуючи норми вищевказаного законодавства України, суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що Закон України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним законодавством (ст.12 Закону).

Так як встановлено судом за результатами розгляду заяви від 23 липня 2014 року, згідно якою ОСОБА_5 просив відповідача стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в дохід держави штраф у розмірі трьохсот відсотків вартості наданої послуги, позивачу була надана відповідь №Ш-1561 від 21.08.2014р. в якій роз'яснено, що оскільки питання, порушені у зверненні, розглядаються в межах кримінальної справи, в якій ОСОБА_5 визнаний потерпілим, органи Держспоживінспекції України не мають правових підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) за вказаним зверненням.

В судовому засіданні встановлено, що по кримінальній справі №49-3026 порушеної за фактом заволодіння майном шляхом обману грошовими коштами та цінностями в особливо великих розмірах ОСОБА_5 визнано потерпілим, що підтверджується постановою про визнання особи потерпілим слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України від 15.10.2010р., проте із заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в дохід держави штраф у розмірі трьохсот відсотків вартості наданої послуги до відповідача звернувся лише 23.07.2014р.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Згідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідач у ході розгляду заяви позивача від 23.07.2014р, шляхом надання відповіді позивачеві діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог відносно зобов'язання відповідача провести позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» за заявою позивача та за результатами проведення позапланової перевірки притягнути Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» до відповідальності визначеної п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень що віднесена до його виключної компетенції, та переймати на себе його дискреційні повноваження, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти за результатами розгляду певної заяви, та яке рішення слід прийняти за наслідками проведеної перевірки.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова