Рішення № 43183194, 11.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/28638/14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово»до Моторного (транспортного) страхового бюро України простягнення 11662,49 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Ніколенко Є.А. - представник від відповідача Патрик Г.Г. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 11662,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту №103010 від 21.12.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Chevrolet, державний номер АА4492ЕР, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, яка на законних підставах експлуатувала автомобіль Volkswagen, реєстраційний номер NSAL657, застрахована згідно «Зеленої картки» №MD/10/10059339, позивач з посиланням на положення ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/28638/14 та призначено розгляд справи на 21.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 розгляд справи було відкладено на 05.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/28638/14 на 15 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2015.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 11.03.2015, з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав усні заперечення проти позову.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» (страховик) та В'ялим Сергієм Петровичем (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту №103010 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем марки Chevrolet, державний номер АА4492ЕР, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

25.12.2011 о 12 год в с. Сираї на а/д Київ-Чернігів-Нові Яриловичі на 71 км+91 м сталася ДТП, а саме: водій Явиц О.А., керуючи автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер NSAL657, при перестроюванні з лівої смуги в праву не надав переваги автомобілю Chevrolet, державний номер АА4492ЕР, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Явицею О.А. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.12.2012 у справі №2508/872/2012, відповідно до якої Явицу О.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №103/014/АТ від 28.02.2012, розрахунку страхового відшкодування №901 від 28.02.2012 та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 11662,49 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №679 від 12.03.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11662,49 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.12.2012 у справі №2508/872/2012 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Volkswagen, реєстраційний номер NSAL657, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Chevrolet, державний номер АА4492ЕР, знаходився під керуванням Явица О.А.

Частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер NSAL657, встановлена у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Volkswagen, реєстраційний номер NSAL657, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований страховим сертифікатом «Зелена карта» №MD/10/10059339.

Відповідно до п.п. б п. 41.2 ст. 42 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння власниками зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним уповноваженим органам інших країн страховий сертифікат «Зелена картка», виданий від імені страховиків - членів МТСБУ, та за умови, що такий страховик не відшкодував шкоду.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виплачено страхувальнику за договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту №103010 від 21.12.211 страхове відшкодування у розмірі 11662,49 грн.

В той же час, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визначення яких містяться в пункту 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.

Тобто, згідно з положеннями наведених норм законодавства, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

В матеріалах справи наявний звіт №1080 від 16.01.2012 з оцінки колісного транспортного засобу, складеного 16.01.2012 суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Кацарою Ю.В., з якого вбачається, що вартість матеріального збитку (вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу), завданого власнику автомобіля Chevrolet, державний номер АА4492ЕР, внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП складає 11308,53 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля становить 11308,53 грн.

Листом №497-001/14 від 24.06.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 11662,49 грн.

Враховуючи вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Chevrolet, державний номер АА4492ЕР, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11308,53 грн.

Однак, листом №8/3-03/18194 від 08.07.2014 відповідач відмовив позивачу у здійсненні виплати регламентної виплати з посиланням на п.п.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з неподанням позивачем заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту настання страхового випадку.

Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, такою підставою є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однак суд зазначає, що за своєю правовою природою договір страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача) - особи, якій було завдано шкоди внаслідок ДТП з вини страхувальника за цим договором. Потерпіла особа є кредитором у деліктних правовідносинах, які виникли внаслідок завдання їй позадоговірної шкоди, та, водночас, є вигодонабувачем за договором страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, право вимоги до страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування виникає у особи, якій завдано шкоди, з моменту ДТП. Умови та порядок виконання обов'язку страховика щодо здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначено договором та законом, відповідно до яких передбачено правові наслідки неподання потерпілою особою (іншою особою, яка має право на страхову виплату) заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту ДТП, а саме, право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування. По суті, законом встановлюється обов'язок третьої особи щодо подання вказаної заяви, у зв'язку з невиконанням якого третя особа позбавляється права на отримання страхового відшкодування. Водночас, зобов'язання, яке виникає з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не може породжувати обов'язків для третьої особи (вигодонабувача) - потерпілої особи, з огляду на норму ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України. Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування є безумовним у випадку завдання шкоди третій особі внаслідок настання страхового випадку з вини застрахованої особи та не може залежати від подання потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом певного строку. Так само, право вимоги щодо виплати страхового відшкодування, яке має потерпіла особа, є безумовним майновим правом, яке виникає з моменту скоєння ДТП.

З огляду на положення норм ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Так як цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду, застрахована, то відбувається переведення боргу та до страховика за цим договором переходить обов'язок щодо відшкодування такої шкоди в межах страхової суми та з урахуванням франшизи. Отже, при укладенні договору обов'язкового страхування страхувальник розраховує саме на те, що шкода, завдана ним, буде відшкодована страховиком, і договором не ставиться виконання обов'язку страховика в залежність від строку подання заяви потерпілою особою на виплату страхового відшкодування та як наслідку виникнення обов'язку страхувальника відшкодувати завдану ним шкоду самостійно. При цьому, особа, якій завдано шкоди, не може бути позбавлена гарантованого їй законом (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України) права на відшкодування шкоди.

Таким чином, потерпіла особа, так само як і страховик за договором майнового страхування, який здійснив страхову виплату за договором добровільного страхування майна на користь потерпілої особи, та до якого перейшло право вимоги потерпілої особи до відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не зобов'язані звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, з вимогою про виплату страхового відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду в межах строків позовної давності.

За таких обставин, посилання відповідача на приписи п.п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення обов'язку щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування для третьої особи (потерпілої або страховика, до якого перейшло право вимоги у зв'язку із здійсненням страхової виплати за договором добровільного страхування майна) та встановлення підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском строку для її подання суперечить нормам ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, загальним принципам обов'язковості відшкодування шкоди і функціональному призначенню інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума відшкодування у розмірі 11308,53 грн.

Наявності у відповідача зобов'язання з оплати решти заявленої до стягнення суми страхового відшкодування (у розмірі 353,96 грн) позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, ідентифікаційний код 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (03680, м.Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86-Н, ідентифікаційний код 33637321) суму страхового відшкодування у розмірі 11308 (одинадцять тисяч триста вісім) грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 1771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн 46 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.03.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова