Постанова № 43183062, 12.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа № 921/1052/14-г/8

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рута-Фарм», вх. № 01-05/310/15 від 16.01.2015 р.,

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2014 року

у справі № 921/1052/14-г/8 (суддя І.М.Гирила),

порушеній за позовом

Позивача: Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, м. Тернопіль, Тернопільська обл.,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рута-Фарм», м. Тернопіль, Тернопільська обл.,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Тернопільська обласна рада, м. Тернопіль, Тернопільська обл.,

Про: зобов'язати відповідача повернути шляхом виселення приміщення 1-го поверху, поз. 1-20, прибудованого до переходу між адмінкорпусом літ. «В» та психіатрією літ. «А», що перебуває на балансі Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, площею 40,2 кв. м. і долю площі спільного користування 20,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14, стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 4280,50 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Чорняк М.П. - п/к за довіреністю № 34 від 05.05.2014 р.

від позивача: Гловак В.І. - п/к за довіреністю б/н від 14.01.2015 р.;

від третьої особи: Дубас Н.Я. - п/к за довіреністю № 07-1490 від 09.12.2013 р.;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 16 січня 2015 року, справу № 921/1052/14-г/8 Господарського суду Тернопільської області розподілено головуючому судді Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 921/1052/14-г/8 Господарського суду Тернопільської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рута-Фарм» (вх. № 01-05/310/15 від 16.01.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 11.02.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.02.2015 р. про що сторони були належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.02.2015 р. за участю представників оголошено перерву до 05.03.2015 р., про що сторони були повідомлені під розписку, докази в матеріалах справи (а. с. 134).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільську обласну раду та розгляд справи відкладено на 12.03.2015 р. про що сторони та третя особа були належним чином повідомлено рекомендованим листом, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України та зокрема третю особу з повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання, яке відбулось 12.03.2015 р. представник апелянта/відповідача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить апеляційну скаргу ТзОВ «Фірма «Рута-Фарм» задовольнити, рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2014 р. у справі № 921/1052/14-г/8 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Тернопільської комунальної клінічної психоневрологічної лікарні до ТзОВ «Фірма «Рута-Фарм» про виселення та повернення нежитлового приміщення відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав додаткові пояснення б/н від 12.03.2015 р. (вх. № 01-04/1677/15 від 12.03.2015 р.) та копію Статуту, затвердженого розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 30.12.2003 р., проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1534/15 від 05.03.2015 р.) та додаткових поясненнях (вх. № 01-04/1677/15 від 12.03.2015 р.), доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях підтримав, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2014 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача представник прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу № 07-277 від 11.03.2015 р. (вх. № 01-04/1678/15 від 12.03.2015 р.), просить залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 05 березня 2015 року у справі № 921/1052/14-г/8 без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Фармацевтична фірма «Рута-Фарм» без задоволення та долучити до матеріалів справи № 921/1052/14-г/8: копію рішення від 05.01.2012 р. № 1312 «Про порядок надання в оренду, методику розрахунку і порядок використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області», зі змінами і доповненнями, внесеними рішенням Тернопільської обласної ради від 27 березня 2012 року № 1346 «Про внесення змін і доповнень до рішення Тернопільської обласної ради від 5 січня 2012 року № 1312 «Про порядок надання в оренду, методику і порядок використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» на 7-ми арк.

Враховуючи, що сторін та третю особу не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони та третя особа своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та прибули в судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 921/1052/14-г/8.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2014 року у справі № 921/1052/14-г/8 (суддя І.М.Гирила) позов задоволено частково (п. 1 резолютивної частини рішення); зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута-Фарм», вул. Живова, 2а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 21138240, повернути шляхом виселення Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні, вул. Тролейбусна, буд. 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 02001280, приміщення 1-го поверху, поз. 1-20, прибудованого до переходу між адмінкорпусом літ. «В» та психіатрією літ. «А», загальною площею 40, 2 м2 і долю площі спільного користування 20, 1 м2, розміщених за адресою: вул. Тролейбусна, 14, м. Тернопіль (пункт 2 резолютивної частини рішення). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута-Фарм» на користь Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, 1218,00 грн. судового збору (п. 3 резолютивної частини рішення). В задоволенні решта частини позову відмовлено (п. 4 резолютивної частини рішення) (а. с. 84, 85-90).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рута-Фарм» (скорочене найменування ТзОВ «Фірма «Рута-Фарм») звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить апеляційну скаргу ТзОВ «Фірма «Рута-Фарм» задовольнити, рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2014 р. у справі № 921/1052/14-г/8 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Тернопільської комунальної клінічної психоневрологічної лікарні до ТзОВ «Фірма «Рута-Фарм» про виселення та повернення нежитлового приміщення відмовити повністю (а. с. 100-103).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, які місцевим господарським судом визнано встановленими, суперечать фактичним обставинам справи, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Вважає, що позивачем надіславши на адресу відповідача листи про повернення спірного приміщення, було поставлено під сумнів п. 10.1. спірного Договору, оскільки на думку апелянта сторонами при укладенні спірного Договору не було досягнуто істотних умов стосовно строку.

Також апелянт зазначає, що при укладенні договору позивач відмовився посвідчувати договір нотаріально, у відповідності зі ст. 739 ЦК України, а відтак на думку апелянта, позивач умисно уникає від нотаріального посвідчення договору оренди, а обставина передачі нерухомого майна за договором підтверджується актом прийому-передачі від 02.07.2013 р.

Крім того, на думку апелянта спірне приміщення (майно) є власністю територіальної громади Тернопільської області, однак місцевим судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, а саме не враховано прийняте рішення Тернопільської обласної ради про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади Тернопільської області, яким погоджено надання дозволів на укладення договорів оренди, так як на думку апелянта, спірний Договір укладено неналежним Орендодавцем, оскільки власником спірного майна є Тернопільська обласна рада.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення у справі № 921/1052/14-г/8 належить скасувати.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рута-Фарм» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 21138240, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 46008, Тернопільської обл., м. Тернопіль, вул. Живова, буд. 2А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.10.2014 р. (а. с. 57-58).

Позивач: Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 02001280, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 46000, Тернопільської обл., м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 14, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.10.2014 р. (а. с. 32-34).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська обласна рада, відповідно до Розділу ХІ Конституції України є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 24630220, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 46021, Тернопільської обл., м. Тернопіль, вул. М.Грушевського, 8.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Господарського суду Тернопільської області подано позов Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рута-Фарм», про: зобов'язати відповідача повернути, шляхом виселення, приміщення 1-го поверху, поз. 1-20, прибудованого до переходу між адмінкорпусом літ. «В» та психіатрією літ. «А», що перебуває на балансі Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, площею 40,2 кв. м. і долю площі спільного користування 20,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14 та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 4280,50 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, неправомірно продовжує використовувати приміщення, чим створює перепони орендодавцю для використання вказаного приміщення для власних виробничих потреб, у зв'язку з цим в позові ставиться вимога про повернення шляхом виселення ТОВ фірма «Рута Фарм» з приміщення, яке орендується.

В процесі розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом, з підстав зазначених в ухвалі суду від 05.03.2015 р. (а. с. 148-149) до участі у даній справі було залучено третю особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільську обласну раду.

Щодо тверджень апелянта, яке викладено лише в апеляційній скарзі, не заявлялося Відповідачем в процесі розгляду справи судом першої інстанції, що спірне приміщення (майно) є власністю територіальної громади Тернопільської області, відтак спірний Договір укладено неналежним Орендодавцем, так як, на думку Скаржника, власником спірного майна є Тернопільська обласна рада, і лише на підставі рішення Ради, балансоутримувач мав право укладати договір оренди, а позивачем по справі мала бути Тернопільська обласна рада, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції України).

У своїй діяльності Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня керується Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законом України «Про психіатричну допомогу», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, рішеннями обласної ради та розпорядженнями голови ради, наказами Міністерства охорони здоров'я України, департаменту охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації та статутом.

Відповідно до Статуту Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (далі - Лікарня), затвердженого розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 30.12.2003р. (далі - Статут), Лікарня заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області. Від імені та в інтересах територіальних громад право суб'єкта власності здійснює Тернопільська обласна рада (п.1.1. Статуту).

Згідно п. 9.1. Статуту, Лікарня є закладом охорони здоров'я, до структури якої входять всі його підрозділи з будівлями, приміщеннями, обладнанням, інвентарем, які знаходяться на його балансі. Майно Лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області і закріплене за нею на правах оперативного управління.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, - правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно перебуває у комунальній власності.

Пунктом 9.3 Статуту Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні визначено: лікарня з дозволу обласної ради має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати і здавати в оренду, надавати в тимчасово в безкоштовне користування належні їй будівлі, обладнання, транспорті та інші основні засоби, списувати їх з балансу.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 5 ст. 60 зазначеного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Зі змісту п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013 р. вбачається, що з урахуванням приписів ч.5 ст. 16, пп. 1 п. "а" ст. 29 і ч.5 ст. 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а також абз. 3 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарські суди, вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, мають виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відтак, Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня правомірно, відповідно до Статуту, уклала 02 липня 2013 року від свого імені, як Орендодавець, Договір оренди нежитлових приміщень, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та передано останньому в оренду (найм) нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14, площею 40,2 кв. м. і долю площі спільного користування 20,1 кв. м., за Актом приймання-передачі від 02 липня 2013 р. (а. с. 16).

З огляду на наведене вище та виходячи з матеріалів справи, твердження Апелянта, що спірний Договір оренди, зі сторони Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, укладено неналежним Орендодавцем, а позов до суду подано неналежним позивачем, є надуманими.

Вказані вище висновки суду не суперечать правовій позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові ВГС України від 25 грудня 2014 р. у справі № 921/234/14-г/1 (а.с. 122-125).

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 02.07.2013 року між Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею, як Орендодавцем, з однієї сторони, та ТзОВ «Рута-Фарм», як Орендарем, з іншої сторони, відповідно до рішення Тернопільської обласної ради від 05 січня 2012 року № 1312 (Додаток 4), був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 10, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (надалі Договір) (а. с. 10-15).

З матеріалів справи вбачається, що рішення ради про передачу в оренду спірного об'єкта Тернопільською обласною радою не приймалося, проте факт використання даного приміщення та сплати орендної плати за нього не заперечується сторонами, а відтак, суд вважає, що оскільки вказаний договір не є нікчемним в силу закону, не визнаний недійсним в судовому порядку, між сторонами фактично існували договірні відносини на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення від 02.07.2013 р.

Колегією суддів встановлено, що спірний Договір оренди нерухомого майна, укладено сторонами за Договором у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін за договором, засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений договір є договором найму (оренди), відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічна норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі приміщення 1-го поверху поз. 1-20, прибудованого до поверху між адмінкорпусом літ. «В» та психіатрією літ. «А», що перебуває на балансі Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні площею 40,2 кв.м і долю площі спільного користування 20,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14. Приміщення передається в оренду з метою здійснення торгівельної діяльності лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

На виконання даного пункту договору, 02.07.2013 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі визначеного у п. 1.1. договору приміщення (а. с. 16).

Відповідно до п. 2.3. Договору, у разі припинення цього договору приміщення повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає приміщення орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі приміщення орендарю цим договором. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Положеннями п. 10.1. договору від 02.07.2013 р. сторони узгодили, що цей договір укладено строком на півроку, що діє з "02" липня 2013 року до "01" жовтня 2013 року включно.

Відповідно до п. 10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З матеріалів справи вбачається, 22.07.2014 р. листом №07-27/2881 (а. с. 17) позивач повідомив відповідача про закінчення 02.07.2014 р. терміну дії Договору оренди № 10 від 02.07.2013 р. та вимагав у останнього повернути орендоване приміщення Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні.

01.08.2014 р. позивач, повторно, надіслав на адресу відповідача лист № 07-27/3080 (а. с. 22), з вимогою повернути орендоване майно, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди.

Вказані вище повідомлення позивача, з вимогою повернути орендоване майно, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, згідно відмітки пошти на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, були отримані відповідачем: 28.07.2014 р. (18-21) та, відповідно, 04.08.2014 р. (а. с. 23-26), проте залишені останнім без відповіді та задоволення, що зумовило позивача звернути до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Оцінивши умови укладеного 02.07.2013 р. між сторонами Договору оренди № 10, зважаючи на те, що в п. 10.1 Договору є розбіжності щодо строку його дії: «договір оренди укладено строком на півроку, що діє з « 02» липня 2013 року до « 01» жовтня 2013 року включно», відтак місцевий суд прийшов до вірного висновку, що на момент підписання останнього, сторони договору не досягли згоди щодо строку його дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладений на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 ЦК України, ст. 17 названого вище Закону та опосередковано нормою ч.4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Висновки суду в цій частині відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 28 лютого 2006 року у справі № 1/135-20/51.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС України від 03.06.2008р. № 2-11/9948-2007, від 18.08.2009р. № 2/385).

Крім того, листом за №0727/2881 від 22.07.2014 р. позивач (орендодавець) вимагав від відповідача звільнити орендоване, згідно Договору оренди №10 від 02.07.2013 р., приміщення, тим самим висловив своє заперечення проти продовження терміну його дії, відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 763 ЦК України, Договір оренди № 10 від 02.07.2013 р. припинив свою дію з 28.10.2014 р. (дата отримання листа від 22.07.2014 р.), тому твердження позивача про закінчення строку (терміну) дії договору - 02.07.2014 р. є хибними.

Щодо тверджень апелянта, що ним на адресу позивача було надіслано додаткову угоду до спірного Договору про продовження строку його дії до 11.06.2024 року включно, однак місцевим судом не надано жодної правової оцінки зазначеним обставинам, то колегія суддів вважає такі твердження такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в рішенні місцевого суду (абзац восьмий зверху сторінки четвертої мотивувальної частини судового рішення по даній справі)( а. с. 88 ) висвітлено зазначену позицію відповідача та надано обставинам правову оцінку.

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту частини 3 статті 640 цього Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 ЦК України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором (правова позиція викладена у абз. 2 п. 2.9 р. 2 постанови Пленуму ВГС України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Водночас статтею 794 вищезазначеного Кодексу передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 210 ЦК України, правочин, який у випадках встановлених законом, підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Долучена відповідачем до матеріалів справи копія Додаткової угоди №1 від 11.06.2014 р. до Договору оренди № 10 нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних з громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 02.07.2013 р., не містить відомостей про її нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, а тому, на думку суду, не створює прав та обов'язків для сторін.

За даних обставин, доводи представника відповідача про те, що строк дії Договору оренди № 10 від 02.07.2013р. було продовжено до 11.06.2024 р., за принципом мовчазної згоди позивача, суд вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1ст 378 ЦК України, власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, зважаючи на те, що судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права, беручи до уваги, що станом на день розгляду спору в суді договір оренди припинив свою дію (28.10.2014р.), відповідач не визнає договір оренди припиненим, вважає його пролонгованим до 11.06.2024р., всупереч приписів чинного законодавства ухиляється від обов'язку повернення орендодавцю орендованого приміщення та продовжує безпідставно займати останнє, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позов Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні в частині повернення, шляхом виселення відповідача із спірного приміщення є правомірним та таким, що підлягає до задоволення.

З позовної заяви позивача вбачається, що крім повернення орендованого приміщення шляхом виселення є вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення - липень та серпень 2014 р. в сумі 4 281 грн. 50 коп., з приводу цього місцевим судом у задоволенні вказаної вимоги відмовлено з наступних підстав.

З поданих позивачем розрахунків у липні та серпні місяці 2014 року вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за користування приміщенням у передбаченому умовами договору № 10 від 02.07.2013 р. розмірі орендної плати, а саме: липень місяць 2014 р. - 1068,07 грн., серпень місяць 2014 р. - 1072,18 грн. (а. с. 27-28).

Зазначені суми сплачені відповідачем в повному обсязі, про що свідчать банківські виписки (а. с. 73-75). Даний факт повноважними представниками сторін не заперечується.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та факт припинення 28.10.2014 року дії Договору оренди № 10 від 02.07.2013р., вимога позивача про стягнення з відповідача 4280,50 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення - липень та серпень 2014 р. в сумі 4281 грн. 50 коп. є безпідставною, а позов в цій частині таким, що не підлягає задоволенню.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2014 р. по справі № 921/1052/14-г/8 є обґрунтованим, ухвалене на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, твердженнями апелянта, які викладені в апеляційній скарзі рішення місцевого суду не спростовують, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного судового рішення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2014 року у справі № 921/1052/14-г/8 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

12.03.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 17.03.2015 р.