Ухвала суду № 43182880, 12.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 76559/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Гладій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» 01.07.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000230804 від 17.05.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 071 929,00 грн.

В позовній заяві зазначає про безпідставність висновку про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 1071929,00 грн.,так як у підприємства наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентами, а також факту передачі товару, безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договорів дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також позивач стверджує, що акт перевірки складено з порушенням встановленого порядку, оскільки такий не містить чіткої інформації щодо предмета доказування, зокрема, первинних документів, згідно яких відповідачем встановлено порушення, не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, обчислення суми завищення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000230804 від 17.05.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що позивачем не було надано до перевірки документів на підтвердження факту транспортування ТМЦ, то, відповідно, неможливо підтвердити факт отримання таких цінностей підприємством від контрагентів, а тому господарські операції мають безтоварний характер та спрямовані на штучне формування податкового кредиту.

Представник податкового органу в судовому засіданні вимоги за апеляційною скаргою підтримав, просив таку задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місяць апеляційного розгляду, а тому у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України вказане не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою держаною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові у період з 22.03.2011 року по 20.04.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України,а сааме, відсутність доказів перевезення (транспортування) товарів від постачальників, в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 1071929,00 грн.

За результатами перевірки, оформленої актом №365/08-04/07985602 від 28.04.2011 року, відповідачем 17.05.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000230804, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1071929,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій є передчасними, не обґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З матеріалів справи видно, що позивачем було укладено ряд правочинів з закупівлі ТМЦ, призначених для використання в господарській діяльності підприємства, суми з податку на додану вартість за якими було в подальшому включено до податкового кредиту, а згодом, після проведення розрахунків з контрагентами, заявлено до бюджетного відшкодування, відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.

Загалом до бюджетного відшкодування за січень 2011 року було заявлено суми з податку на додану вартість нарахованих платником податку за придбання ТМЦ, з метою їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства, по 45 господарських правочинах. Платником податків були представлені перевіряючим належним чином завірені первинні документи на підтвердження реальності даних господарських операцій, в тому числі договори з додатками, видаткові та податкові накладні, акти прийому - передачі, картки складського обліку матеріалів, а також платіжні документи на підтвердження фактів здійснення оплати, що містяться у 8-ми томах даної справи.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні при апеляційному перегляді не було висловлено зауважень до оформлення вищезгаданих первинних документів, а тільки зауважено на відсутність документів на підтвердження фактів перевезення ТМЦ на територію підприємства, чим порушено правила податкового обліку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано всі належні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій, суми з податку на додану вартість за якими заявлено до бюджетного відшкодування за січень 2011 року.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що товарно-транспортні накладні, на відсутність яких апеллянт посилається як на доказ безтоварності господарських операцій, не є тими первинними документами, що категорично підтвереджують або спростовують факт виконання договорів поставки або купівлі ТМЦ чи надання послуг. Договори з додатками, видаткові та податкові накладні, акти прийому - передачі, акти виконаних робіт, платіжні документи, картки складського обліку матеріалів та їх подальше використання у власній господарській діяльності є достатніми доказами реальності господарських операцій, в тому числі з ТОВ «Альянс Регіон» ( відсутність товарно-транспортних накладних, ПДВ на суму 183333,34 грн.) та ТзОВ «ВТФ Олдан» ( акт виконаних робіт - електрообладнання котельні не містить всіх реквізитів, ПДВ на суму 2687,45 грн.).

Слід зазначити, що в акті перевірки №365/08-04/07985602 від 28.04.2011 року конкретизовано лише вказані вище порушення, але висновок містить, на погляд перевіряючих, неправомірно сформований податковий кредит на суму 1071929, 00 грн., тобто відповідачем не було проведено дослідження факту товарності операцій, суми ПДВ по яких було заявлено до бюджетного відшкодування в січні 2011 року на суму 1071929, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 ( чинний на час проведення перевірки) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем при складанні акта №365/08-04/07985602 від 28.04.2011 року не було відображено жодного факту порушення податкового чи іншого законодавства в розрізі контрагентів та сум, крім ТОВ «Альянс Регіон» та ТзОВ «ВТФ Олдан», відтак є незрозумілим на підставі чого відповідач дійшов висновку про завищення ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» суми податкового кредиту січня 2011 року на 11071929,00 грн.

Таким чином, за відсутності реального факту перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, податковим органом зроблено хибний висновок про безтоварність укладених правочинів, а тому оскаржене податкове повідомлення - рішення про завищення податкового кредиту скасовано судом першої інстанції обгрунтовано.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі №2а-7333/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 17.03.2015 року.