Постанова № 43182718, 17.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 920/1935/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Федоров О.В. (дов. №2/03 від 05.03.2015 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№497С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 11 грудня 2014 року у справі

за позовом Приватного підприємства НВП "Агроенергетичні технології", смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Вікторія", смт. Жовтневе, Білопільський район, Сумська область

про стягнення 166545,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП НВП "Агроенергетичні технології", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ агрофірми "Вікторія" заборгованість за договором №13/04 від 25.04.2012 р. в сумі 166545,12 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.12.2014 р. у справі №920/1935/14 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ агрофірми "Вікторія" на користь ПП НВП "Агроенергетичні технології" 161545,12 грн. боргу та судовий збір в сумі 3330,90 грн. В частині стягнення 5000,00 грн. боргу провадження припинено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати, апеляційну скаргу розглянути за участю представника ТОВ агрофірми "Вікторія".

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 25.04.2012 р між ПП НВП "Агроенергетичні технології" (продавець) та ТОВ АФ "Вікторія" (покупець) було укладено договір поставки №13/04, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, перелік якого та терміни поставки наводяться у додатку 1, який є невід'ємною складовою частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (а. с. 36-39).

Товар постачається на умовах склад покупця, після отримання продавцем коштів, але не пізніше 5-х діб після повідомлення покупцем про термін застосування (п.4.1 договору).

Датою поставки є дата відмітки в накладній та акті приймання-передачі про приймання товару покупцем (п.4.4 договору).

Загальна ціна товару, згідно п. 2.1 договору та додатку №1 до договору, складає 504000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8400,00 грн.

Згідно п. 3.1 договору покупець оплачує продавцеві 504000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8400,00 грн., перераховуючи платіжним дорученням кошти на розрахунковий рахунок продавця.

Строк дії договору, встановлений п. 12.1, - до 30.11.2012 р., але у будь-якому разі до його остаточного виконання сторонами.

На виконання умов договору ПП НВП "Агроенергетичні технології" поставило покупцю товар на загальну суму 50400,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 46 від 27.04.2012 р. (а. с. 35).

В грудні 2012 року ПП НВП "Агроенергетичні технології" та ТОВ АФ "Вікторія" дійшли усної домовленості, згідно якої ПП НВП "Агроенергетичні технології" зобов'язалось поставити ТОВ АФ "Вікторія" біопрепарати, а останній, як замовник, повинен отримати та оплатити їх вартість в повному обсязі.

На виконання вказаної домовленості 11.12.2012 р. ПП НВП "Агроенергетичні технології" поставило ТОВ АФ "Вікторія" біополімерну композицію (БПКА) на загальну суму 85275,84 грн., що підтверджується видатковою накладною №139 від 11.12.2012 р. (а. с. 34).

Всього за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. ПП НВП "Агроенергетичні технології" поставлено ТОВ АФ "Вікторія" продукцію на загальну суму 135 675,84 грн., що підтверджується актом звірки від 01.04.2013 р. (а.с. 25).

В 2013 році згідно накладних №15 від 18.04.2013 р., №91 від 20.06.2013 р., №98 від 28.06.2013 р. ПП НВП "Агроенергетичні технології" поставило ТОВ АФ "Вікторія" товар на загальну суму 193322,10 грн. (а. с. 31-33).

Всього за період з 01.01.2012 р. по 01.12.2013 р. ПП НВП "Агроенергетичні технології" поставило ТОВ АФ "Вікторія" товар на загальну суму 328 998,24 грн.

Згідно накладних про повернення №10 від 15.10.2013 р., №8 від 01.08.2013 р., №5 від 28.06.2013 р. ТОВ АФ "Вікторія" повернуло постачальнику товар на загальну суму 162 453,12 грн. (а. с. 28-30).

З урахуванням повернутого товару ТОВ АФ "Вікторія" було отримано від ПП НВП "Агроенергетичні технології" продукції на загальну суму 166 545,12 грн.

В зв'язку з невиконанням покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару продавець звернувся до покупця з претензіями №19/10 від 07.10.2014 р., №7102 від 10.11.2014 р. про сплату заборгованості, які були отримані покупцем (а. с. 21-22, 24), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень (а. с. 20, 23).

Відповідач претензії проігнорував, в добровільному порядку заборгованість за отриманий товар не сплатив, нереалізований товар не повернув, що стало підставою для звернення ПП НВП "Агроенергетичні технології" до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ АФ "Вікторія" 166 545,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав їх правомірними, обґрунтованими, та не спростованими відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 166 545,12 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як вже було зазначено вище, між сторонами існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки).

Отже, обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складеними при виконанні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні, колегія суддів констатує, що вони відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. за № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та є підставою для оплати за поставлений товар у відповідності з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, факт поставки товару відповідачу за договором №13/04 та за усною домовленістю є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Стосовно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що сума боргу відрізняється від суми позову та за даними ТОВ АФ "Вікторія" станом на 30.09.2014 р. складає 145694,88 грн., що підтверджується актом звіряння за 9 місяців 2014 року від 30.09.2014 р. наданим до суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Акт звірки за своєю правовою природою носить інформаційний характер та не може вважатися безумовною підставою для підтвердження суми боргу. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України не приймається до уваги судом в якості доказу наявності у відповідача заборгованості в сумі 145694,88 грн., оскільки відомості, відображені в акті звірки від 30.09.2014 р. не підтверджені даними бухгалтерського обліку і первинних документів, акт не підписаний з боку позивача, докази направлення акта позивачу для підписання відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів оплати поставленого товару, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та, врахувавши часткову сплату відповідачем під час розгляду справи суми заборгованості в розмірі 5000,00 грн. справи (банківська виписка по рахунку - а. с. 53) припинив провадження в цій частині та задовольнив позов в частині стягнення 161545,12 грн.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, а саме, неналежне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2014 р. ухвалою господарського суду Сумської області порушено провадження у справі №920/1935/14, розгляд справи призначено на 04.12.2014 р. об 10 год. 00 хв. Вказана ухвала 20.11.2014 р. направлена відповідачу та отримана ним 25.11.2014 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 42).

Наведене свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи за його участю в господарському суді Сумської області.

Проте, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, вимоги ухвали суду від 20.11.2014 р. не виконав, відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, свого представника в судове засідання 04.12.2014 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на іншу дату. Навіть не отримавши вчасно повідомлення про наступний розгляд справи відповідач мав змогу дізнатися інформацію про стан розгляду справи, звернувшись до інформаційного центру суду або на офіційному веб-сайті суду.

З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що ігнорування учасником процесу вимог ухвали суду та нескористання наданими йому процесуальним законом правами не є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2014 р. у справі №920/1935/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2014 р. у справі №920/1935/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 20.03.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.