Постанова № 43182543, 19.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року 810/482/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД (далі – ТОВ «Стефан» ЛТД або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – Вишгородська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 №0003132201, №0003142201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів, виконання робіт (послуг) між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скрап-Продакшн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стор-Груп-Плюс» (далі – ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс») мали реальний характер, товар поставлено, роботи виконано, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 19.03.2015, не з’явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Стефан» ЛТД, ідентифікаційний код 19419664, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 6, зареєстроване як юридична особа 20.10.1993. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 06.12.1993 за №202-ТОВ та з 18.04.2005 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Вишгородською ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 194196610087 (а.с.120).

Видами діяльності ТОВ «Стефан» ЛТД є будівництво житлових і нежитлових будівель; інші будівельно-монтажні роботи.

У період з 27.06.2014 по 01.07.2014 посадовою особою Вишгородської ОДПІ на підставі наказу від 27.07.2014 №388, повідомлення від 27.06.2014 №82/22-01 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стефан» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» (код за ЄДРПОУ 37739743), ТОВ «Стор-Груп-Плюс» (код за ЄДРПОУ 38483892) за період з 01.06.2012 по 30.04.2013.

За результатами перевірки складений акт від 08.07.2014 №1475/22-00/19419664 (надалі – Акт перевірки), який містить висновки про порушення:

- вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 71344,00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 54080,00 грн. та за 2013 рік на суму 17264,00 грн.;

- вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 69676,00 грн., у тому числі за червень 2012 року на суму 18927,00 грн., за липень 2012 року на суму 9670,00 грн., за серпень 2012 року на суму 22907,00 грн. та за квітень 2013 року на суму 18172,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» та віднесенням до витрат, витрати на їх придбання, що ґрунтується виключно на неможливості проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.

В обґрунтування правомірності спірних рішень відповідач зазначив, що на його адресу від Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 06.11.2012 №291/22-7/37739743 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 31.08.2012», у якому зазначено, що на дату складання акта, згідно АІС «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» має стан – до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей та акт від 22.07.2013 №255/26-54-22-06-38483892 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стор-Груп-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Топ-трейд», ТОВ «Імодус» за березень, квітень місяці 2013 року», у якому зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв’язку з відсутністю ТОВ «Стор-Груп-Плюс» за місцезнаходженням.

У зв’язку з неможливістю проведення зустрічних звірок ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» посадові особи податкових органів дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є виключно неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача — ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» та наявність, на думку податкового органу, порушень правил ведення господарської діяльності постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» по ланцюгу постачання.

Таким чином, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» та їх контрагентів, з якими позивач не перебував у будь-яких відносинах.

Інших підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не зазначено.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Вишгородською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014: №0003142201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 104515,00 грн., у тому числі, за основним платежем – 69676,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 34839,00 грн. та №0003132201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 107017,00 грн., у тому числі, за основним платежем – 71344,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 35673,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з’ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між

покупцем - ТОВ «Стефан» ЛТД та продавцями – ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» укладено договори поставки будівельних матеріалів.

Крім цього, між замовником - ТОВ «Стефан» ЛТД та виконавцем – ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» укладено договір про надання послуг екскаватора та самоскида.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб’єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб’єктності та добросовісності ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс, а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв’язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс, наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки від ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» товарів та надання ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» на користь позивача послуг, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 14.06.2012 № 14065, від 20.06.2012 № 20065, від 20.07.2012 № 20073, від 07.08.2012 № 7087, від 07.08.2012 № 7088, від 22.04.2013 № 22043, від 23.04.2013 № 23041 та акт здачі-прйняття робіт (надання послуг) від 27.08.2012 № ОУ-27082 (а.с.34, 37, 42, 46, 47, 52, 95, 99).

За результатами господарських операцій ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» видано на користь ТОВ «Стефан» ЛТД податкові накладні від 14.06.2012 №44, від 27.08.2012 №57, від 20.07.2012 №88, від 07.08.2012 №20, від 07.08.2012 №21, від 20.06.2012 №57, від 22.04.2013 №46, від 23.04.2013 №53 (а.с.35, 38, 43, 48, 49, 53, 96, 100).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банку по рахунку позивача (а.с.33, 39, 41, 45, 51, 94, 98).

Суд звертає увагу, що всі зазначені документи були у розпорядженні перевіряючих на дату проведення перевірки.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс», ТОВ «Стефан» ЛТД були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 №1379 “Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувались до податкового органу, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов’язкових платежів.

У зв’язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання були визначені позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів та робіт, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не виконувались, товари не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про безтоварність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку тощо.

З метою забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи суд, відповідно до ухвали від 12.02.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у контрагентів позивача основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялись ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв’язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

У зв’язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» у зв’язку із відсутністю останніх за вказаним місцезнаходженням.

Однак, жодних належних доказів даного твердження як і наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та ТОВ «Стор-Груп-Плюс» за місцезнаходженням суду не надано.

Разом з цим, матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у яких міститься записи про підтвердження відомостей про юридичних осіб станом на дату укладання та виконання договорів (том ІІ а.с.11-22).

Суд зазначає, що твердження податкового органу про незнаходження контрагентів за місцезнаходженням не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки положення Податкового кодексу України не ставлять право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту та витрат у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням.

Саме така позиція Вищого адміністративного суду України викладена в ухвалах від 19 червня 2013 року у справі № К/9991/63643/12 та від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об’єкту оподаткування і несплати податків.

Факт надання контрагентами позивача послуг та поставки товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме послуги надавались, товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних послуг та товарів у власній господарській діяльності.

Так, позивач зазначив, що придбання у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» товарів та послуг було обумовлено необхідністю виконання позивачем своїх господарських зобов’язань перед замовником будівництва ВАТ трест «Київміськбуд-1», на підтвердження чого надав договори субпідряду та докази на їх виконання: акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (том ІІ а.с.42-201).

Позивач також зазначив, що транспортування придбаних у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» товарів здійснювалось власним транспортом позивача, на підтвердження чого надав договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31.01.2008 №748433, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та подорожні листи (том ІІ а.с.32-40, 196, 197).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту транспортування та використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» послуг та товарів.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання послуг та товарів у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

З дослідженого Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти надання послуг, поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагентів позивача.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та не об’єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Стор-Груп-Плюс» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов’язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів та послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.08.2014 №0003132201, №0003142201.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 423 (чотириста двадцять три) грн. 07 коп. згідно платіжного доручення від 03.02.2015 №2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 березня 2015 року.