Ухвала суду № 43182519, 26.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 96135/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року в справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2012 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 782,34 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі на п/р 2560530200519 у ОПЕРВ - Тернопільське обласне управління Ощадного банку України, МФО 338545, код 21157094.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідач не проводив сплату внесків до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за період за жовтень-грудень 2010 року на суму 782,34 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року позов задоволено. Постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 782,34 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на п/р 2560530200519 у ОПЕРВ - Тернопільське обласне управління Ощадного банку України, МФО 338545, код 21157094.

Зазначену постанову мотивовано тим, що сума заборгованості підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами і в добровільному порядку відповідачем не погашена.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що необхідності здійснювати доплату в Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі за 4 квартал 2010 року для відповідача не існувало.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Тернополі та є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується відповідним повідомленням від 20 березня 2012 року № 4334/02, відтак, згідно вимог ст.ст. 11, 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач є застрахованою особою, страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону зобов'язаний самостійно нараховувати (обчислювати) страхові внески.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 є квартал.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують щомісяця єдиний податок, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. З єдиного податку 42 відсотки складає внесок до Пенсійного фонду України.

Згідно із довідкою Тернопільської ОДПІ від 07 березня 2012 року № 9868/7/17-121 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідач здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та сплачував єдиний податок - 42%, від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз. 4 п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» мінімальний розмір заробітної плати становить з 01 липня 2010 року - 888,00 грн., з 01 жовтня 2010 року - 907,00 грн., з 01 грудня 2010 року - 922,00 грн.

Відповідно до абз. 6 п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2010 року включно.

Таким чином, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року у сумі 294,82 грн. (888,00 грн. х 33,2%), з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року у сумі 301,12 грн. (907,00 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010 року у сумі 306,10 грн. (922,00 грн. х 33,2%).

З повідомлення-розрахунку щодо відповідача вбачається, що на рахунок Пенсійного фонду України за жовтень - грудень 2010 року від відповідача надійшли внески у сумі 126,00 грн.

Таким чином, відповідач враховуючи встановлений розмір мінімального страхового внеску у ІV кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачених сум, повинен був здійснити доплату до мінімального страхового внеску на загальну суму 782,34 грн.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року в справі № 2а-1330/12/1970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей