Рішення № 43182453, 16.03.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 р. Справа № 909/1408/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, вул.Грюнвальдська,11, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, вул.Кутузова 18/9, м. Київ - 133, 01601;

до відповідача: Ради професійних спілок Івано-Франківської області, пл. Міцкевича, 4, м.Івано-Франківськ, 76000;

до відповідача: Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області, вул. Данила Галицького, 3, смт.Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78595;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ЛТД", вул. Тичини, 8 А, м.Івано-Франківськ, 76010;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, вул. Свободи, буд. 309, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500;

про визнання недійсним свідоцтва серії ССС № 201450 від 06.09.07 про право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованої за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованого за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області до складу якого входить: А - спортивно - житловий корпус площею 1117,9 м.кв., Б - котельня площею 105,7 м.кв., В - склад - ангар площею 96 м.кв., Г - дерев'яний будинок площею 325 м.кв., Д - станція біологічної очистки площею 33,6 м.кв., З - судійська вишка площею 25,4 м.кв., О - підйомник площею 65,6 м.кв., К - підйомник площею 149,8 м.кв., Л - погріб площею 38,8 м.кв., М - склад площею 47,8 м.кв., Н - трансформаторна площею 50,4 м.кв., П - будинок площею 400 м.кв., трампліни № 1-5, вугільна дорога № 6, підвісна дорога № 7, огорожа № 8;

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Чугунова В. М. - старший прокурор прокуратури м. Івано-Франківська, службове посвідчення (№ 005537 від 24.09.12);

Від позивача: Чернов Р. М. - завідувач юридичного сектору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, довіреність (№ 17 від 05.01.15);

Від відповідача - Ради профспілок Івано-Франківської області: Гураль У. Р. - начальник юридичного відділу Ради профспілок Івано-Франківської області, довіреність (№ 06/02 від 05.01.15); Басюк І. Є. - голова Ради профспілок Івано-Франківської області, постанова (№ К-6-4 від 21.06.12);

Від відповідача - Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області: Гайдич І. М. - завідувач Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард", розпорядження (№ 3-К від 03.06.13);

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ЛТД": Корж В. І. - керівник, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (АА № 476677 від 21.09.11);

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ: Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Ради професійних спілок Івано-Франківської області та Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва серії ССС №201450 від 06.09.07 про право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованої за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованого за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області до складу якого входить: А - спортивно - житловий корпус площею 1117,9 м.кв., Б - котельня площею 105,7 м.кв., В - склад - ангар площею 96 м.кв., Г - дерев'яний будинок площею 325 м.кв., Д - станція біологічної очистки площею 33,6 м.кв., З - судійська вишка площею 25,4 м.кв., О - підйомник площею 65,6 м.кв., К - підйомник площею 149,8 м.кв., Л - погріб площею 38,8 м.кв., М - склад площею 47,8 м.кв., Н - трансформаторна площею 50,4 м.кв., П - будинок площею 400 м.кв., трампліни №1-5, вугільна дорога № 6, підвісна дорога № 7, огорожа № 8.

Ухвалою від 03.02.15 судом залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід ЛТД", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою від 03.03.15 судом залучено до участі у справі Реєстраційну службу Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

В судовому засіданні 13.03.15 судом оголошувалась перерва. 16.03.15 продовжено розгляд справи в судовому засідання після перерви.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2007 у справі №6/331 за позовом Ради професійних спілок Івано-Франківської області до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи на стороні відповідача Ворохтянської селищної ради та Ворохтянської навчально-спортивної бази олімпійської підготовки "Авангард" визнано за Радою професійних спілок Івано-Франківської області право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", зокрема на такі об'єкти, як спортивно-житловий корпус, котельня, склад - ангар, дерев'яний будинок, станція біологічної очистки, судійська вишка, підйомник 1, підйомник 2, погріб, склад, трансформаторна, будиночок, трамплін (1-5), бугільна дорога, підвісна дорога та огорожа.

На підставі вказаного рішення суду Радою професійних спілок Івано-Франківської області виготовлено та отримано свідоцтво серії ССС № 201450 від 06.09.2007 про право власності на комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард".

Як зазначає прокурор, правових підстав для оформлення права власності на спірний майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" не було, адже вказане майно фактично перебувало у власності держави - Україна, виходячи з наступного.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Одночасно, вказаним нормативно-правовим актом визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради України 29.11.1990, а також встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХП встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268 "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.

Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історію створення вищезазначеного майна та створення і перетворення Федерації профспілок України, зазначає, що право власності на об'єкти набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України.

Також зазначає, що чинне на момент передачі майна законодавство УРСР та України не передбачало та не врегульовувало такої підстави виникнення права власності майна громадського об'єднання, як передача майна загальносоюзною громадською організацією, створеній громадській організації держави України. Відтак, з урахуванням наведених правових норм, об'єкти профспілок мали статус державної (загальнодержавної) власності, у зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника їх майна є неправомірним.

Що стосується рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2007 у справі № 6/331 за позовом Ради професійних спілок Івано-Франківської області до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи на стороні відповідача Ворохтянської селищної ради та Ворохтянської навчально-спортивної бази олімпійської підготовки "Авангард" про визнання права власності на майно прокурор зазначає наступне.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Враховуючи, що Фонд державного майна України участі у вказаній справі участі не брав, судом до розгляду справи не залучався та про ухвалене судове рішення не знав з об'єктивних причин, то вказана обставина не перешкоджає прокуратурі в особі Фонду оспорювати право власності ради професійних спілок Івано-Франківської області на спірне майно.

Представники відповідача - Ради професійних спілок Івано-Франківської області в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав наведених у запереченні на позовну заяву №06/03 від 12.01.15 (вх.№534/15 від 16.01.15), доповненні до заперечення вих. № 06/37 від 03.03.15 (вх№3347/15 від 03.03.15). У вказаних запереченнях зазначають наступне.

Приписи Постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", не можуть поширюватися на спірні правовідносини, оскільки ще в жовтні 1990 року Федерація незалежних профспілок України та її профспілкові організації (тепер ФПУ) вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - ВЦРПС.

06 жовтня 1990 року відбувся 1 Установчий з'їзд незалежних профспілок України, який прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки і СРСР.

Вказане стосується і Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04 лютого 1994 року, якою передбачалося, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Станом на 1994 рік в Україні не було майна такої загальносоюзної громадської організації колишнього СРСР, як ВЦРПС, а Постанова ВРУ не мас зворотної дії в часі.

Зазначені Постанови Верховної Ради України є такими, що перечать пункту 7 статті 92 Конституції України, якою встановлено, що правовий режим власності в Україні визначається виключно Законами.

Тому, ці Постанови не породжують будь-яких юридичних наслідків щодо майна профспілок України, які протягом десятиліть безперешкодно володіють, користуються, утримують та розпоряджаються майном на законних підставах.

Згідно з Статутом професійних спілок СРСР 1987 року і Положенням про Федерацію незалежних профспілок України 1990 року майно належало ФНПУ відповідно до чинного законодавства на праві власності як на рівні Союзу РСР, так і на рівні УРСР. На законодавчому рівні були визначені правомочності власності профспілкових об'єднань і професійних спілок колишнього Союзу СРСР та України. А відносини власності між професійними спілками були вирішені відповідно до законодавства СРСР та УРСР в порядку правонаступництва юридичних осіб в системі профспілок.

Федерація незалежних профспілок України (нині ФПУ) 18.11.1990 року одержала майнові об'єкти на праві власності від Загальної Конфедерації профспілок Союзу РСР за Договором про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном в установленому порядку та відповідно до чинного на той час законодавства. А перехід права власності до ФПУ відповідає вимогам законодавства України, чинного після проголошення незалежності України.

Це питання було предметом правової експертизи, яка здійснювалась Інститутом держави і права ім.В. М. Корецького ПАН України. Відповідно до Висновку Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.В.М. Корецького НАН України від 15.06.2006р. № 126/125-е щодо права власності на майно набутого Федерацією профспілок України в порядку правонаступництва від колишніх Української Ради профспілок України і Укрпрофради) та Загальної Конфедерації профспілок СРСПР (правонаступника ВЦРПС) встановлено наступне.

"Оскільки Федерація незалежних профспілок України (нині Федерація професійних спілок України) в листопаді 1990 року одержала майнові об'єкти на праві власності від Загальної Конфедерації профспілок Союзу РСР по договору в установленому порядку та відповідно до чинного на той час законодавства, а перехід права власності до ФПУ відповідає вимогам законодавства України, чинного після проголошення незалежності України, то належить зробити висновок, що постанови Верховної ради України від 10 квітня 1992 р. № 2268-ХІІ та від 4 лютого 1994 р. № 3943-ХІІ на передачу майна громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду державного майна України не поширюються на Федерацію профспілок України. У зв'язку з цим у держави немає жодних підстав для висунення претензій до ФПУ щодо майна, законно набутого нею в установленому порядку".

Окрім майна, яке було передано від Загальної Конфедерації профспілок Союзу РСР по договору 18.11.1990р. на праві власності Федерації незалежних профспілок України (тепер - ФПУ), на території України було майно республіканських (регіональних) профспілкових організацій (об'єднань).

Пунктом 2 Постанови Конгресу Федерації профспілок України № К-І-ІІ від 29.01.1993р. та на підставі ст.75,75-1 Конституції України, ст. 20,28,30 Закону України "Про власність", ст.97.98 і 99 ЦКУ та статутів (положень) профспілкових організацій та об'єднань визначено, що окремі профспілки і їхні органи, регіональні міжспілкові і галузеві (міжгалузеві) профспілкові об'єднання, які є юридичними особами і представляють робітників, службовців, інженерно-технічних працівників, творчу інтелігенцію, зайнятих по найму і на основі інших форм трудових відносин на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і господарювання є суб'єктами права загальної колективної власності.

Цією ж Постановою ( п.5) майно профспілок віднесено до трьох рівнів власності.

Зокрема, майно, яке знаходиться у загальній колективній власності регіональних міжспілкових або галузевих (міжгалузевих) профспілкових об'єднань віднесено до другого рівня.

Оскільки, Рада профспілок Івано-Франківської області є регіональним профспілковим об'єднанням, то майно яке їй належить відноситься до другого рівня.

Додатком 3 до Постанови Президії ФПУ від 24.03.1993р. № П-3-5 "Про перелік майна профспілок України, що відноситься до власності регіональних профспілкових об'єднань та обласних галузевих комітетів профспілок" із змінами, внесеними Постановою Президії ФПУ від 17.11.2005р. № П-22-26 визначено перелік майна Ради профспілок Івано-Франківської області, зокрема учбово-спортивну базу "Авангард" (смт.Ворохта, Івано-Франківська область (тепер майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард").

Даний об'єкт власності Ради профспілок області ніколи не був майном загальносоюзної громадської організації, а будувався за рахунок профспілкових коштів (добровільних профспілкових внесків членів профспілок) Облпрофради (тепер Рада профспілок Івано-Франківської області). Це підтверджується: актом звірки станом на 01.01.1974р. сум фінансування будівництва, відповідною відомістю Облпрофради щодо затрат, рішенням Укрпрофради від 02.08.1971р. про затвердження фінансового звіту на будівництво лижної бази в смт. Ворохта, Актом прийому-передачі від 28.03.1973р. недобудованого об'єкту на баланс відділу капітального будівництва Облпрофради. 30.12.1974р. розпорядженням Облпрофради та на основі Акту державної комісії від 27.12.1974р. лижну базу в смт. Ворохта на сто місць було прийнято в експлуатацію.

Вищенаведені обставини вже були предметом судового розгляду господарським судом Івано-Франківської області, рішенням якого від 09.02.2007р. справа № 6/331, залишеним в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007р., визнано за Радою профспілок Івано-Франківської області право власності на спірний об'єкт. Таким чином, дані обставини мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи по тому ж предмету спору і за участю тієї самої сторони по справі і Ради профспілок Івано-Франківської області.

Адже, відповідно до ст.35 ГПК України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Представник відповідача - Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у запереченні на позовну заяву №11 від 02.02.15 (вх.№1504/05 від 03.02.15), вих. № б/н (вх. № 3318/15 від 03.03.15).

Також представником відповідача подано заяву вих. № 2/03 2015р. від 03.03.15 (вх.№ 3319/15 від 03.03.15) про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ЛТД" в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Реєстраційна служба Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області в судове засідання 16.03.15 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. В судовому засіданні 13.03.15 представник Реєстраційної служби був присутнім, будь-яких письмових пояснень щодо позову не надавав.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

28.03.1973 року недобудовану лижну базу в смт. Ворохта передано з балансу Добровільного спортивного об'єднання "Авагард" на баланс відділу капітального будівництва Облпрофради (правонаступником якого є Рада професійних спілок Івано-Франківської області) згідно акту прийому-передачі. Прийом-передача даного об'єкту профспілок був здійснений комісією, спеціально призначеною рішенням президії Облпрофради від 22.02.1973 року на виконання Постанови Президії Всеукраїнської Центральної Ради профспілок від 26.05.1972 року. Будівництво даного об'єкту профспілок здійснювалося за кошти профспілок, зокрема Облпрофради, що підтверджується актом звірки станом на 01.01.1974 року сум фінансування будівництва та відомістю Облпрофради щодо затрат на капітальний ремонт трампліну. Підтвердженням того, що даний об'єкт будувався за кошти профспілок, зокрема Облпрофради є рішення Укрпрофради від 02.08.1971 року про затвердження фінансового звіту на будівництво лижної бази в смт.Ворохта.

30.12.1974 року розпорядженням Облпрофради та на основі Акту державної комісії від 27.12.1974 року лижну базу в смт. Ворохта було прийнято в експлуатацію. Даний збудований об'єкт був переданий з балансу відділу капітального будівництва Облпрофради на баланс ДСО "Авангард" правонаступником якого була Крайова рада СТП "Україна, а потім - ФСТ "Україна" 31.12.1974 року. З 1974 року ФСТ "Україна" користується і володіє майном Ради профспілок області. Підтвердженням цього є договір-доручення на управління Ворохтянською навчально- спортивною базою "Авангард" від 29.10.1999 року, п.1.2 якого передбачено, що засновник (Рада профспілок Івано-Франківської області) передає органу управління спортивним закладом (Івано-Франківська крайова організація ради СТП "Україна", а з 1996 року правонаступник - ФСТ "Україна") повноваження щодо координації та управління спортивними установами в межах, визначених даним договором. Право володіння і користування залишається за спортивними установами, право розпорядження майном є виключним правом його власника - Ради профспілок області.

Як випливає з матеріалів справи, факт належності Ворохтянської навчально- спортивної бази "Авагард" до майна профспілок є Постанова Федерації профспілок України "Про затвердження переліку спортивних закладів ФПУ, які не підлягають перепрофілюванню та реалізації" та відповідна Постанова ради профспілок області від жовтня 1999 року "Про умови та порядок експлуатації спортивних закладів, які не підлягають перепрофілюванню та реалізації". Підтвердженням того, що даний об'єкт будувався за кошти профспілок, зокрема Облпрофради є рішення Укрпрофради від 02.08.1971 року про затвердження фінансового звіту на будівництво лижної бази в смт. Ворохта.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Вказані обставини були встановлені постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 р. у справі № 6/331 за позовом Ради професійних спілок Івано-Франківської області до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи на стороні відповідача Ворохтянської селищної ради та Ворохтянської, навчально-спортивної бази олімпійської підготовки "Авангард", яким визнано за Радою професійних спілок Івано-Франківської області право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", зокрема на такі об'єкти: 1. Спортивно- житловий корпус; 2. Котельня; 3. Склад- ангар; 4. Дерев"яний будинок; 5. Станція біологічної очистки; 6. Судійська вишка; 7. Підйомник 1; 8. Підйомник 2; 9. Погріб; 10. Склад; 11. Трансформаторна; 12.Будиночок; 13. Трамплін (1-5); 14. Вугільна дорога; 15. Підвісна дорога; 16. Огорожа та зобов'язано Коломийське МБТІ провести державну реєстрацію права власності Ради професійних спілок Івано-Франківської області на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", зокрема на вказані об'єкти.

На підставі вказаних судових рішень Коломийським МБТІ проведено державну реєстрацію права власності Ради професійних спілок Івано-Франківської області на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", та видано Раді професійних спілок Івано-Франківської області свідоцтво серії ССС №201450 від 06.09.2007 р. про право власності на комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", розташованого за адресою: вул. Данила Галицького 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області.

Таким чином, судом при розгляді справи №909/1408/14 беруться до уваги обставини встановлені постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 р. у справі № 6/331 щодо встановлення:

- факту будівництва спірного об'єкту за кошти профспілок, зокрема Облпрофради (правонаступником якої є Рада професійних спілок Івано-Франківської області);

- факту набуття права власності на спірний об'єкт за Облпрофрадою (правонаступником якої є Рада професійних спілок Івано-Франківської області), відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України (набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва).

За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначене судове рішення у справі №6/331, при розгляді якої брала участь особа, щодо якої встановлено ці обставини набрало законної сили 17.07.2007 року, тому встановлені ним факти щодо Ради професійних спілок Івано-Франківської області не повинні доводитися знову при вирішенні справи №909/1408/14 в порядку статті 35 ГПК України. Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення, зокрема і судового рішення у справі №6/331.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівними встановлені рішення господарського суду у справі № 6/331 факти, причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Вказана правова позиція щодо дотримання принципу правової певності наведена також у постанові Вищого господарського суду України від 25.01.11 по справі №2/141 пн.

З огляду на викладене, доводи прокурора про відсутність правових підстав для оформлення права власності на спірний об'єкт, а також посилання на ст. 35 ГПК України у нечинній на день звернення до суду з позовом редакції (остання редакція згідно Закону №1226-VII від 17.04.2014 про те, що Фонд державного майна України участі у вказаній справі участі не брав, до розгляду справи не залучався та про ухвалене судове рішення у справі №6/331 не знав з об'єктивних причин, не приймається судом до уваги.

Суд також зазначає про те, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерела фінансування (централізоване або власні кошти), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Як вже встановлено судом, будівництво майнового комплексу Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" здійснювалось за кошти профспілок, зокрема Облпрофради (правонаступником якої є Рада професійних спілок Івано-Франківської області). Подальше утримання, ремонт вказаного об'єкту протягом усього строку його існування проводився за рахунок коштів відповідачів. Також 17.10.2007 р. між Рада професійних спілок Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ЛТД" укладено договір про здійснення інвестування в майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард".

Таким чином, Рада професійних спілок Івано-Франківської області з моменту створення майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" набула на нього право власності як на новостворений об'єкт, та в подальшому здійснювала його фінансування, а отже спірний об'єктом ніколи не належав до державної власності та не фінансувався за рахунок державних коштів.

Перші ознаки незалежності профспілок від держави у своїй діяльності - перехід на повне самофінансування за рахунок членських внесків та інших власних коштів - введені з 1 січня 1938 року, а правосуб'єктність в повному обсязі, в тому числі мати власне відокремлене (балансове) майно, майнові права, укладати угоди, бути позивачем і відповідачем в судах, створювати підприємства та господарські товариства профспілок - закріплена з липня 1958 року. На законодавчому рівні право власності профспілок було визначено Основами цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, прийнятими 08.12.61 р. (стаття 24) та Цивільним кодексом УРСР, введеним в дію з 1 січня 1964 р. Відповідно до статті 24 Цивільного кодексу УРСР профспілки, як громадські організації, мали статус юридичної особи, відокремлене майно і самостійний баланс та здійснювали свої права через виборні органи.

Право власності профспілкових організацій у подальшому було закріплено Законом СРСР "Про громадські об'єднання" від 09.10.90 (стаття 18) та Законом СРСР "Про професійні спілки, права і гарантії їхньої діяльності" від 10.12.90 (стаття 20).

Закон України "Про власність" від 07.02.91 визнав професійні спілки суб'єктами права колективної власності (стаття 20) та визначив перелік об'єктів, що можуть бути у власності профспілок, а саме: майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої статутами. Згідно з статтею 28 зазначеного Закону профспілки можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавством України.

XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в I Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. Це означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. З'їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України (далі - ФНПУ), затверджене з'їздом 6 жовтня 1990 року, яким визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Положенням, зокрема, передбачено що Рада ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань ФНПУ, становлять її власність і охороняються законом.

Отже, на законодавчому рівні питання власності профспілкових організацій було врегульовано наступними законодавчими актами.

Згідно ст. 10 Конституції СРСР 1977 року та статті 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Згідно ст. 4 Закону СРСР "Про власність в СРСР" від 6 березня 1990 року, власність в СРСР виступає у формі власності радянських громадян, колективної і державної власності.

Відповідно до статті 10 Закону СРСР "Про власність в СРСР" до колективної власності належить власність орендних підприємств, колективних підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, господарських товариств, господарських асоціацій, громадських організацій та інших об'єднань, які є юридичними особами.

Згідно ст. 87 Цивільний кодекс Української РСР (в редакції 1963 р. чинній на момент виникнення правовідносин), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження. Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу Української РСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

З аналізу ст. 99 Цивільного кодексу Української РСР вбачається, що об'єктами власності профспілок та інших громадських організацій можуть бути: будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що відноситься до основних засобів підприємств, санаторіїв, будинків відпочинку, палаців культури, клубів, стадіонів і піонерських таборів, а також культурно-освітні фонди.

Таким чином, державна і профспілкова (колективна) власність існували як самостійні форми на той час соціалістичної власності.

Статтею 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 10.12.1990 р. передбачено, що профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності. Профспілки не відповідають за зобов'язаннями державних, господарських, кооперативних та інших громадських організацій, які у свою чергу не відповідають за зобов'язаннями профспілок. Джерела, порядок формування та використання коштів профспілкового бюджету визначаються статутами профспілок.

Згідно ст. 20 Закону УРСР "Про власність" від 07 лютого 1991 року суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Стаття 21 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992р. передбачає, що об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

З аналізу вищенаведеного законодавства вбачається, що у колишньому СРСР було законодавчо закріплено право профспілок на майно та грошові кошти, не існувало жодних обмежень щодо прав володіння, користування та розпорядження ним. А діючі тоді документи не передбачали будь-яких прав держави щодо профспілкового майна чи обмеження для профспілок у розпорядженні ним.

Таким чином, власність профспілкових організацій на законодавчому рівні завжди існувала як окрема форма власності, та не належала до державної.

Згідно з Статутом професійних спілок СРСР 1987 року і Положенням про федерацію незалежних профспілок України 1990 року майно належало ФНПУ відповідно до чинного законодавства на праві власності як на рівні Союзу РСР, так і на рівні УРСР. На законодавчому рівні були визначені правомочності власності профспілкових об'єднань і професійних спілок колишнього Союзу СРСР та України. Відносини власності між професійними спілками були вирішені відповідно до законодавства СРСР та УРСР в порядку правонаступництва юридичних осіб в системі профспілок.

Федерація незалежних профспілок України (ФПУ) 18.11.1990 року одержала майнові об'єкти на праві власності від Загальної Конфедерації профспілок Союзу РСР за Договором про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном згідно додатку. Згідно переліку об'єктів профспілкової власності, за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, закріплено учбово-спортивна база "Авангард" смт. Ворохта, Івано-Франківська область.

Крім майна, яке було передано від Загальної Конфедерації профспілок Союзу РСР по договору 18.11.1990 р. на праві власності Федерації незалежних профспілок України (ФПУ) на території України було майно республіканських (регіональних) профспілкових організацій ( об'єднань).

Пунктом 2 Постанови Конгрес Федерації профспілок України №К-І-ІІ від 29.01.1993р. "Про власність професійних спілок" на підставі ст.75, 75-1 Конституції України, ст. 20, 28, 30 Закону України "Про власність", ст. 97, 98 і 99 Цивільного кодексу України та статутів (положень) профспілкових організацій та їх об'єднань визначено, що окремі профспілки і їхні органи, регіональні міжспілкові і галузеві (міжгалузеві) об'єднання, які є юридичними особами і представляють робітників, службовці профспілкові в, інженерно-технічних працівників, творчу інтелігенцію, зайнятих по найму і на основі інших форм трудових відносин на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і господарювання є суб'єктами права загальної колективної власності.

Пунктом 5 Постанови майно профспілок України віднесено до трьох рівнів власності:

- перший рівень/базовий/ - майно окремих профспілок і їхніх органів, яке знаходиться на їхньому балансі і використовується виключно для забезпечення виконання статутних завдань цих організацій;

- другий рівень - майно, яке знаходиться у загальній колективній власності регіональних міжспілкових або галузевих (міжгалузевих) профспілкових об'єднань;

- третій рівень - майно загальнопрофспілкове, яке знаходиться у загальній колективній власності всеукраїнських/ національностей / галузевих / міжгалузевих профспілок, обєднань, асоціацій профспілок України, обласних, м. Києва, Республіки Крим міжспілкових/ регіональних / профоб'єднань.

Оскільки, Рада профспілок Івано-Франківської області є регіональним профспілковим об'єднанням, то майно яке їй належить відноситься до другого рівня.

Згідно додатком 3 до Постанови Президії ФПУ від 24.03.1993р. №П-3-5 Про перелік майна профспілок України, що відноситься до власності регіональних профспілкових об'єднань та обласних галузевих комітетів профспілок із змінами, внесеними Постановою Президії ФПУ від 17.11.2005р. №П-22-26 до переліку майна Ради профспілок Івано-Франківської області, що відноситься до власності регіональних профспілкових об'єднань та обласних галузевих комітетів профспілок, відноситься, зокрема і учбово-спортивна база "Авангард" (смт. Ворохта, Івано-Франківська область (майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард").

Враховуючи наведене, спірний об'єкт власності Ради профспілок області не входив до майна загальносоюзної громадської організації, оскільки Облпрофрада (Рада профспілок області) не була загальносоюзною громадською організацією, а відносилась до регіонального профспілкового об'єднання.

Посилання прокурора на норми Постанови Верховної ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. №506, Постанови Верховної ради УРСР "Про проголошення незалежності України" від 24.08.1991р. №1427, Указу Президії Верховної ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991р. №1452, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540, постанови Верховної ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992р., постанови Верховної ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. №3943, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно Постанови Верховної ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. №506, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановити мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

30.08.1991р. Указом Президії Верховної Ради України №1452 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Також за цим Указом визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладеними під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради України 29.11.1990р.

Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, та визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р.

Суд не погоджується з доводами прокурора щодо наявності підстав для застосування вказаних нормативних положень до спірного об'єкту створеного Радою профспілок області, оскільки вказаний об'єкт не відноситься до підприємства, установи та організації союзного підпорядкування. Так, державну реєстрацію Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області зареєстрований як юридичної особи проведено 29.12.1994 р. До проведення державної реєстрації Майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" не відносився до підприємства, установи та організації, будь-якого в тому числі і союзного підпорядкування.

Як вбачається з наведених вище положень, підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України переходили у державну власність України. Після чого, Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

З аналізу наведених норм вбачається, що вказане положення стосується майна та фінансових ресурсів підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, які перейшли у державну власність України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Рада профспілок області не є державною організацією, а спірне майно перебуває у її власності як новостворене, тому посилання прокурора на підставність застосування вказаних нормативних актів у даному спорі є необґрунтованими.

Також прокурором у позовній заяві зазначалось про те, що вибуття із державної власності майнового комплексу Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" свідчить про порушення економічних інтересів держави та створює економічну небезпеку і незалежності країни.

З огляду на встановлені судом обставини щодо набуття права власності Радою профспілок області на спірний об'єкт, з такими твердженнями прокурора суд не погоджується, адже Майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" ніколи не належав до державної власності, а отже про його вибуття з державної власності не йдеться.

Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Прокурором та позивачем не доведено наявності правових підстав для застосування норм законодавства, якими обґрунтовані позовні вимоги, натомість прокурором та позивачем невірно витлумачено зміст наведених вище нормативних актів.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, та норми законодавства СРСР, Української РСР та України, які регулюють спірне питання, судом не встановлено належність спірного об'єкта на праві власності державі, а отже права та інтереси держави в особі Фонду державного майна України жодним чином не порушено.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог та їх безпідставність, а отже відсутність правових підстав для їх задоволення.

Представником відповідача - Майнового комплексу Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області подано заяву вих. № 2/03 2015р. від 03.03.15 (вх. № 3319/15 від 03.03.15) про застосування строку позовної давності.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи із зазначеного та з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, заява про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності судом не розглядається.

У відповідності до ч. 3 статті 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно приписів п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Розмір судового збору за майновою вимогою про визнання права власності становить 27073 грн. 16 коп. (2 % ціни позову, що визначається від балансової вартості майна), за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним свідоцтва - 1218 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати), що в сукупності становить 28291 грн. 16 коп.

Враховуючи те, що, в позові Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, відмовлено, судовий збір підлягає стягненню в доход державного бюджету України з визначеного прокурором позивача - Фонду державного майна України.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.41, 124 Конституції України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 20, 28 Закону України "Про власність", ст.20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права і гарантії їхньої діяльності", ст. 18 Закону СРСР "Про громадські об'єднання", ст. ст. 4, 10 Закону СРСР "Про власність в СРСР", ст. 20 Закону УРСР "Про власність", ст.331 Цивільного кодексу України, ст. ст. 24, 87, 97, 99 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Ради професійних спілок Івано-франківської області, Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-франківської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ЛТД", Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання недійсним свідоцтва серії ССС № 201450 від 06.09.07 про право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованої за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованого за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області до складу якого входить: А - спортивно - житловий корпус площею 1117,9 м.кв., Б - котельня площею 105,7 м.кв., В - склад - ангар площею 96 м.кв., Г - дерев'яний будинок площею 325 м.кв., Д - станція біологічної очистки площею 33,6 м.кв., З - судійська вишка площею 25,4 м.кв., О - підйомник площею 65,6 м.кв., К - підйомник площею 149,8 м.кв., Л - погріб площею 38,8 м.кв., М - склад площею 47,8 м.кв., Н - трансформаторна площею 50,4 м.кв., П - будинок площею 400 м.кв., трампліни № 1-5, вугільна дорога № 6, підвісна дорога № 7, огорожа № 8 - відмовити.

Стягнути з Фонду державного майна України, вул. Кутузова 18/9, м. Київ - 133, 01601 (ідентифікаційний код 00032945) в дохід державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м.Івано-Франківську; код класифікації доходів бюджету: 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); найменування суду: господарський суд Івано-Франківської області) 28291 (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто одну) грн. 16 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.15

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 20.03.15