Постанова № 43182153, 04.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/420/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Магда В.А.,

від відповідача - Хоміч Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Природні ресурси" про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" (надалі - позивач, ТОВ "Енергофінанс") звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач, Держекоінспекція у Полтавській області) та з урахуванням заяви від 04.03.2015 просило визнати протиправним та скасувати припис Держекоінспекції у Полтавській області від 15.01.2015 №05-21-295.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність у контролюючого органу повноважень на проведення перевірки дотримання ТОВ "Енергофінанс" вимог природоохоронного законодавства на підставі постанови слідчого управління УМВС України в Полтавській області від 19.12.2014. Також, позивач звертав увагу на необґрунтованість доводів відповідача щодо порушення підприємством вимог природоохоронного законодавства.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на правомірність проведеної перевірки та обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо порушення ТОВ "Енергофінанс" вимог природоохоронного законодавства, що зафіксовані у акті №439/01-01-14.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, наведених у письмовому запереченні Держекоінспекції у Полтавській області, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа, залучена до участі у справі протокольною ухвалою суду від 26.02.2015, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Держекоінспекцією у Полтавській області у період з 23.12.2014 по 12.01.2015, на підставі постанови слідчого управління УМВС України в Полтавській області від 19.12.2014 та відповідно до наказу від 22.12.2014 №424/01-03 та направлення від 22.12.2014 №439/01-01-14, проведено перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства, результати якої оформлено актом №439/01-01-14 (надалі - Акт перевірки) /а.с. 24-34/.

У даному акті вказано на наступне:

- ТОВ "Енергофінанс" у 2012 році здійснювало забір підземних вод на виробничі потреби із свердловин №8-В та №12-В, свердловини №1 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), чим порушено вимоги статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра;

- на момент проведення перевірки позивачем не представлено попередній дозвіл на спеціальне водокористування зі свердловини №1, розташованої за адресою: вул. Шляхова, 10, м. Миргород, Полтавська область, чим порушено вимоги пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України, статей 202, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

- на перевірку не надано інформацію про кількість забраної підземної води з водної свердловини, розташованої на території розвідувальної свердловини №42 Луценківського родовища за період будівництва розвідувальної свердловини та не представлено дозвіл на спеціальне водокористування та спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), чим порушено вимоги пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України, статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, статей 202, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

- перевіркою встановлено, що ТОВ "Енергофінанс" у період з 04.02.2014 по 13.04.2014 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності дозволу, чим порушено вимоги абзацу другого частини першої статті 10, частини п'ятої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

З огляду на встановлені перевіркою порушення, відповідачем складено обов'язковий до виконання припис від 15.01.2015 №05-21-295 /а.с. 35-36/, яким зобов'язано позивача:

- представити до Держекоінспекції попередній дозвіл на спеціальне водокористування зі свердловини №1, розташованої за адресою: вул. Шляхова, 10, м. Миргород, Полтавська область /пункт 1/;

- отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) зі свердловини №1, розташованої за адресою: вул. Шляхова, 10, м. Миргород, Полтавська область при використанні підземних вод на виробничі потреби /пункт 2/;

- представити до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості забраної ТОВ "Енергофінанс" підземної води з водної свердловини, розташованої на території розвідувальної свердловини №42 Луценківського родовища за період будівництва розвідувальної свердловини /пункт 3/;

- представити до Держекоінспекції попередній дозвіл на спеціальне водокористування та спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) з водної свердловини, розташованої на території розвідувальної свердловини №42 Луценківського родовища /пункт 4/;

- представити до Держекоінспекції завірені копії таблиць "Характеристика джерел викидів" з документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин для отримання дозволу та офіційну інформацію стосовно часу роботи (годин) окремо кожного джерела на території розвідувальної свердловини №42 Луценківського ГРК у період з 04.02.2014 по 13.04.2014 відповідно до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 14.04.2014 №5322688401-11 /пункт 5/.

Не погоджуючись з даним приписом, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно посилань на відсутність у контролюючого органу повноважень на проведення перевірки дотримання ТОВ "Енергофінанс" вимог природоохоронного законодавства на підставі постанови слідчого управління УМВС України в Полтавській області від 19.12.2014, суд зазначає наступне.

Статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року №1622-VII) визначено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Водночас пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджено, що позапланову перевірку дотримання ТОВ "Енергофінанс" вимог природоохоронного законодавства відповідачем проведено на підставі постанови слідчого управління УМВС України в Полтавській області від 19.12.2014, що прийнята в рамках кримінального провадження №12014170000000345 /а.с. 112/.

Доказів скасування зазначеної постанови суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Держекоінспекція у Полтавській області мала право проводити позапланову перевірку ТОВ "Енергофінанс".

З приводу правомірності доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства судом встановлено наступне.

Підставою для формування пунктів 1, 2 спірного припису слугували доводи контролюючого органу про те, що позивач здійснює водокористування для виробничих потреб зі свердловини №1 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), чим порушено вимоги статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Таким чином, спір в даній частині стосується наявності чи відсутності у позивача обов'язку отримати у встановленому законом порядку дозвіл на спеціальне користування надрами (підземними водами).

Так, статтею 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Такий виняток, зокрема, встановлений статтею 23 Кодексу України про надра, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати про існування трьох законодавчо визначених передумов використання надр без отримання спеціального дозволу, а саме:

1) наявність права власності або права користування на земельну ділянку, на якій здійснюється видобування підземних вод;

2) використання підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, використання надр для господарських і побутових потреб;

3) не перевищення об'єму водозабору підземних вод кількістю не більше 300 кубічних метрів на добу.

Як встановлено судом, відповідач у спірних відносинах не заперечує наявності у позивача права користування земельною ділянкою, на якій здійснюється видобування підземних вод та дотримання ТОВ "Енергофінанс" вимог щодо водозабору підземних вод кількістю не більше 300 кубічних метрів на добу.

З огляду на положення частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наведені обставини не потребують доказування у суді.

Разом з цим, відповідач стверджує, що ТОВ "Енергофінанс" зобов'язане отримати дозвіл на користування надрами, оскільки використовує воду для "виробничих потреб", що не є тотожним використанню для "власних господарсько-побутових потреб", яке звільняє від отримання такого дозволу.

Оцінюючи таку позицію Держекоінспекції у Полтавській області, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини першої статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб /частина друга статті 48 Водного кодексу України/.

Згідно з частиною першою статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у встановленому законом порядку отримано дозвіл Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області на спеціальне водокористування від 28.01.2008 №3826 терміном дії з 28.12.2008 по 28.12.2012 /а.с. 37-40/. Даним дозволом ТОВ "Енергофінанс" надано право здійснювати водокористування для госппитних та виробничих потреб підприємства, зокрема: зберігання та ремонту бурового обладнання /а.с. 38/.

Крім того, до матеріалів справи залучено копію дозволу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області на спеціальне водокористування від 27.12.2012 №3826 терміном дії з 27.12.2012 по 16.11.2017, яким ТОВ "Енергофінанс" надано право здійснювати водокористування для госппитних та виробничих потреб підприємства, зокрема: спорудження глибоких пошукових, розвідувальних і експлуатаційних свердловин /а.с. 41-44/.

Як підтверджено копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 09.02.2015 №20057315 /а.с. 12-16/, основним видом господарської діяльності позивача є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Фактів перевищення позивачем лімітів забору води перевіркою не встановлено.

Суд зазначає, що згідно із положеннями статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини /частина четверта статті 3 Господарського кодексу України/.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності /частина п'ята статті 3 Господарського кодексу України/.

Отже, господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Енергофінанс" використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 м3/добу, а тому підприємство, згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра, не зобов'язане отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України (зокрема, ухвала від 25 квітня 2013 року у справі №К/800/9843/13, ухвала від 10 квітня 2014 року у справі №К/800/43385/13).

Суд також звертає увагу на те, що ні Кодекс України про надра, ні Водний кодекс України, ані жоден інший нормативно-правовий акт України не містять визначення понять "господарсько-побутові потреби" та "виробничі потреби".

У Державному стандарті (ГОСТ) 17.1.1.04-80, затвердженому постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31 березня 1980 року №1452, на який посилалась в судовому засіданні представник відповідача, термін господарсько-побутові потреби взагалі відсутній. Даний Державний стандарт лише розмежовує використання вод на відповідні види, залежно від мети водокористування: для господарсько-питних потреб населення, для лікувальних потреб, для потреб промисловості тощо.

Водночас, згідно з частиною сьомою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість пунктів 1, 2 спірного припису Держекоінспекції у Полтавській області.

Щодо пунктів 3, 4 припису Держекоінспекції у Полтавській області від 15.01.2015 №05-21-295, суд встановив наступне.

Наведені пункти припису стосуються доводів відповідача про здійснення безпосередньо позивачем водокористування з водної свердловини, розташованої на території розвідувальної свердловини №42 Луценківського родовища на території Луценківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Згідно зі статтею 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Главою 15 Земельного кодексу України "Право користування землею" (на відміну від глави 32 Цивільного кодексу України) визначено кілька видів права користування земельними ділянками: право постійного користування земельною ділянкою (стаття 92), право оренди земельної ділянки (стаття 93), право використання земельних ділянок для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт (стаття 97).

Відповідно до частини першої статті 97 Земельного кодексу України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, якими врегульовано право користування землею, є передумовою для висновку про те, що використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт здійснюється на підставі угоди з власником землі або із землекористувачем.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

За умовами договору генерального підряду від 10.09.2013 №1009-1 на виконання робіт по будівництву розвідувальної свердловини №42 Луценківського родовища, укладеного між ТОВ "Енергофінанс" та ПрАТ "Природні ресурси", Замовник (ПрАТ "Природні ресурси") бере на себе зобов'язання щодо отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин, а також інших необхідних дозволів в сфері екології і здійснює всі необхідні платежі /а.с. 60-81, 82/.

Крім того, в силу підпункту 5.3.13 пункту 5.3 сторони дійшли згоди, що обов'язком Замовника, зокрема, є отримання дозволу на спеціальне водокористування для використання водного родовища.

До того ж, як пояснила в судовому засіданні представник позивача, земельна ділянка, на якій розташовано водну свердловину, знаходиться в користуванні ПрАТ "Природні ресурси" на підставі договору про встановлення земельного сервітуту.

Тобто, позивач не є ні землевласником, ані землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовано водну свердловину №42.

А відтак, у ТОВ "Енергофінанс" відсутній обов'язок щодо отримання дозвільних документів на здійснення водокористування.

За таких обставин, пункти 3 та 4 оспорюваного припису є неправомірними.

Стосовно посилань представника відповідача у письмових запереченнях на порушення позивачем порядку здійснення водокористування з водних свердловин №8-В та №12-В, суд зазначає, що оспорюваний припис не містить вимог щодо усунення будь-яких порушень в даній частині, а тому відповідні доводи не стосуються предмета доказування у даній справі.

Щодо пункту 5 припису Держекоінспекції у Полтавській області від 15.01.2015 №05-21-295, суд встановив наступне.

Даним пунктом припису позивача зобов'яно представити до Держекоінспекції завірені копії таблиць "Характеристика джерел викидів" з документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин для отримання дозволу та офіційну інформацію стосовно часу роботи (годин) окремо кожного джерела на території розвідувальної свердловини №42 Луценківського ГРК у період з 04.02.2014 по 13.04.2014 відповідно до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 14.04.2014 №5322688401-11.

Наведену вимогу відповідач обґрунтував тим, що у період з 04.02.2014 по 13.04.2014 в ході розробки свердловини №42 позивач здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності дозволу.

Разом з цим, Акт перевірки не містить жодних доказів того, що ТОВ "Енергофінанс" здійснювались викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин у період з 04.02.2014 по 13.04.2014 та концентрацію таких речових у повітрі.

Натомість, позивачем надано докази ведення таблиці "Характеристика джерел викидів" та офіційну інформацію стосовно часу роботи (годин) кожного джерела у період з 04.02.2014 по 13.04.2014 /а.с. 95-101/.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, у період з 04.02.2014 по 13.04.2014 жодні викиди в атмосферне повітря не здійснювались, у зв'язку з чим у інформації стосовно часу роботи (годин) джерел викидів вказано нульові показники.

За твердження представника позивача, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 14.04.2014 отримано для аварійних дизельних двигунів до бурового верстату "Уралмаш 4Е-76", що працює на електроприводі, а необхідність використання таких двигунів пояснюється можливістю відключення електроенергії.

До матеріалів справи залучено копію дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 17.04.2014 /а.с. 18/.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав для формування пункту 5 спірного припису, а саме - здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 04.02.2014 по 13.04.2014.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач таких доказів не надав.

Разом з цим, залученими до матеріалів справи письмовими доказами спростовано доводи відповідача про порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ "Енергофінанс" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Природні ресурси" про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 15 січня 2015 року №05-21-295.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" (код ЄДРПОУ 24594033) витрати зі сплати судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 (вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 березня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба