Рішення № 43182087, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/29811/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар - 3"

про стягнення 53 831,13 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Залерцов М. О. - представник за довіреністю

від відповідача: Кобилецький В. В. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" заборгованості за Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 6373/408 від 05.03.1999 в розмірі 53 831,13 грн., в тому числі 34169,63 грн. основного боргу, 9246,27 грн. інфляційних, 3044,72 грн. 3% річних, 536,58 грн. пені, 6833,93 грн. штрафу.

Позивач зазначав, що між ним як правонаступником Державного комунального об'єднання "Київводоканал" та відповідачем укладено договір № 6373/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 5 березня 1999 р., згідно з яким він зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній - оплачувати надані послуги.

Всупереч умов договору відповідач частково оплатив спожиту протягом листопада 2011 - червня 2014 років питну воду та надані послуги водовідведення вартістю 127520,35 грн., заборгувавши позивачу 34169,63 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу за час прострочення 9246,27 грн., 3% річних в розмірі 3004,72 грн., пені у розмірі 536,58 грн., штрафу у розмірі 6833,93 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015 порушено провадження по справі № 910/29811/14, розгляд справи призначено на 02.02.2015.

30.01.2015 через відділ діловодства суду представником позивача подано витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі документи.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 02.02.2015 представника відповідача розгляд справи відкладено на 23.02.2015.

20.02.2015 представником відповідача через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позовна заява є безпідставною, без надання доказів виникнення боргу, а тому не може підлягати задоволенню.

У судовому засіданні 23.02.2015 представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

У відповідності до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 продовжено строк вирішення спору на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.02.2015 в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 16.03.2015.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав заперечення на відзив відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав; представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.1999р. між Державним комунальним об'єднанням "Акціонерна компанія "Київодоканал" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал" (позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Квазар-3" (відповідач, абонент) укладено Договір № 6373/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі - Правила користування).

Позивачем зазначено, що на підставі зазначеного Договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно коди 7-707, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, а код 7-50707, за яким здійснюється розрахунок питної води, що використовується відповідачем для підігріву та її водовідведення.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що абонент зобов'язаний: сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору; представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил; відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщення водомірного вузла; мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів; при зміні своїх реквізиті повідомляти про це постачальника у семиденний термін.

Згідно з п. 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Відповідно п. 3.7 Договору, сторони погодили, що абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору, цей договір укладається з 5 березня 1999 по 5 березня 2009 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає Державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"; позивачем належним чином виконувалися зобов'язання за Договором № 6373/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 05.03.1999р. в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2011р. по 30.06.2014р. на суму 161689,98 грн., в підтвердження чого позивачем надано платіжні вимоги-доручення за період з листопада 2011 року по червень 2014 за абонентським кодом 7-707; платіжні вимоги-доручення за період з листопада 2011 року по червень 2014 року за абонентським кодом 7-50707; довідку № 8/15 від 31.01.2015 ПАТ Банк «Радикал» по ЖБК «Квараз-3» реєстр дебетових повідомлень по кодах 7-707, 7-50707 за період з 01.11.2011 по 30.06.2014; реєстр дебетових повідомлень ПАТ Банк «Радикал» по ЖБК «Квазар-3» по кодах 7-707, 7-50707 за період з 01.11.2011 по 30.06.2014; розшифровки рахунків абонента за період з листопада 2011 по червень 2014 за абонентським кодом 7-707; розшифровки рахунків абонента за період з листопада 2011 по червень 2014 за абонентським кодом 7-50707; відомості водовідведення ГВ по коду 7-707, 7-50707 за період з листопада 2011 по червень 2014; копії актів про зняття показань з приладу обліку.

Проте, як зазначав позивач вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2011р. по 30.06.2014р. на суму 161689,98 грн. оплачена відповідачем частково, на суму 127520,35 грн., вартість наданих послуг на суму 34169,63 грн. відповідачем не оплачена.

Також, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 9246,27 грн., 3% річних в розмірі 3044,72 грн., пеня в розмірі 536,58 грн. та штраф в розмірі 6833,93 грн.

Відповідач, заперечуючи позов, посилається на те, що ЖБК "Квазар-3" не зобов'язаний сплачувати за постачання холодної води, що йде на підігрів. Однак, з 2005 року позивачем без узгоджень з відповідачем, відкрито окремий код за номером 7-50707 для обліку води, що використовується для виготовлення гарячої води. У зв'язку з чим, відповідач просить суд відмовити в позові.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 визначено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-III від 10.01.2002р. визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже, статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що надання послуг з питного водопостачання здійснюється на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).

Відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води, в тому числі для використання потреб гарячого водопостачання та водовідведення виникають на підставі укладеного між сторонами Договору № 6373/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 05.03.1999р., відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання каналізаційних стоків.

Разом з тим суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.1999 р. між АЕК "Київенерго" правонаступником якого є ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Квазар-3" (позивач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 103-0141, відповідно до умов якого ПАТ "Київенерго" здійснює постачання, користування та своєчасну сплату в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді ЖБК "Квазар-3".

Згідно з умовами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 103-0141, вбачається, що ПАТ "Київенерго" здійснює постачання відповідачу теплової енергії, а не постачання питної води, що використовується відповідачем в його господарській діяльності для надання послуг з централізованого гарячого водопостачання.

Також, матеріали справи містять лист структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" від 13.10.2014 № 029/51/2/10131 на запит Голови правління ПАТ "АК "Київводоканал" № 2703/12 від 02.10.2014 щодо зарахування грошових коштів, отриманих від окремих ОСББ та ЖБК, як сплату за холодну воду, що йде на приготування гарячої води. Так, згідно вказаного листа вбачається, що з 01.10.2005 по 30.06.2014 на розрахунковий рахунок ПАТ "Київенерго" надходили грошові кошти за спожиту теплову енергію, як з розрахункових рахунків споживачів, так і через КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації. Згідно з п. 10 Додатка № 2 до договору на постачання теплової енергії "споживач забезпечує оплату коштів за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника…". При перевірці відділом розрахунків зі споживачами теплової енергії договорів по ОСББ та ЖБК оплат з призначенням платежу "за холодну воду, яка йде на приготування гарячої води" не виявлено.

Наявна заборгованість відповідача підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за період з листопада 2011 року по червень 2014 за абонентським кодом 7-707; платіжні вимоги-доручення за період з листопада 2011 року по червень 2014 року за абонентським кодом 7-50707; довідкою № 8/15 від 31.01.2015 ПАТ Банк «Радикал» по ЖБК «Квараз-3» реєстру дебетових повідомлень по кодах 7-707, 7-50707 за період з 01.11.2011 по 30.06.2014; рестром дебетових повідомлень ПАТ Банк «Радикал» по ЖБК «Квазар-3» по кодах 7-707, 7-50707 за період з 01.11.2011 по 30.06.2014; розшифровками рахунків абонента за період з листопада 2011 по червень 2014 за абонентським кодом 7-707; розшифровками рахунків абонента за період з листопада 2011 по червень 2014 за абонентським кодом 7-50707; відомостями водовідведення ГВ по коду 7-707, 7-50707 за період з листопада 2011 по червень 2014; копіями актів про зняття показань з приладу обліку.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості до суду не представлено.

Пунктом 3.7 договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови, дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

З матеріалів справи відомо, що повноважного представника в установлений договором термін відповідно до п.3.7, відповідач не направив, документів про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг, як то передбачено п. 3.7 договору, не надавав.

Судом встановлено з наявних матеріалів, що ПАТ "АК "Київодоканал" виконує покладені на нього чинним законодавством обов'язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово.

Однак, відповідач неналежно виконує обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 34169,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а відповідачем в установленому законом порядку обставини, викладені у позові, не спростовані та не доведено суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 34169,63 грн. за надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2011р. по 30.06.2014р. є обґрунтованою.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача 9246,27 грн. інфляційних, 3044,72 грн. 3% річних, 536,58 грн. пені, 6833,93 грн. штрафу.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

Пунктом 4.3 Договору передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату послуг в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 536,58 грн. та штраф у розмірі 6833,93 грн. грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Розрахунок 3% річних та інфляційних є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 3044,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9246,27 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" (04108, м. Київ, вул. Наталії Ужвій, 4-А, код ЄДРПОУ 22894110) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київодоканал" 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 34169 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 63 коп. - заборгованості, 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 58 коп. - пені, 6833 (шість тисяч вісімсот тридцять три) грн. 93 коп. - штрафу, 3044 (три тисячі сорок чотири) грн. 72 коп. - 3% річних, 9246 (дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 27 коп. - інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.03.2015р.

Суддя Грєхова О.А.