Рішення № 43182058, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015

Справа №910/2139/15-г

За позовом Сумської об'єднаної державної податкової інспекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп»

про стягнення 18 892,30 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Сумська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» про стягнення 18 892,30 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2015 року було порушено провадження у справі № 910/2139/15-г та призначено її до розгляду на 20.02.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 20.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 20.02.2015 року розгляд справи відкладено на 16.03.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 16.03.2015 року не з’явився, проте 16.03.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача та письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2015 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.03.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 між Сумською об’єднаною державною податковою інспекцією (позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» (відповідач, зберігач) було укладено договір про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави (договір), відповідно до п. 1.1 якого поклажодавець доручає, а зберігач бере на себе обов’язок зберігати передане йому за актом опису і попередньої оцінки майна, а саме: брюки жіночі та ремні жіночі, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно розділу 2 договору до обов’язків зберігача належать: видавати за необхідності доручення, листи та довіреності на проведення робіт, пов’язаних із документальним оформленням зберігання майна (п.2.1.1); забезпечити власними силами зберігання майна та його споживчих якостей, транспор тування та інші необхідні дії у відношенні прийнятого майна до винесення поклажодавцем відповідного рішення по ньому (п.2.2.1); прийняти участь у складанні акту опису і попередньої оцінки майна відповідно до чинного законодавства (п.2.2.2); при виникненні розбіжностей у вартісній оцінці майна запрошувати спеціалістів для проведення експертної оцінки майна (п.2.2.3); забезпечити облік усіх операцій на позабалансовому рахунку, пов’язаних з прийняттям на зберігання переданого майна згідно з актом опису та попередньої оцінки майна (п.2.2.4); за вимогою поклажодавця у визначені ним терміни та за участю уповноважених ним осіб забезпечувати негайне проведення інвентаризації переданого на зберігання майна (п.2.2.5); по одержанні від поклажодавця розпорядження - повернути майно у разі невиконання умов цього договору та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.2.2.6); надавати поклажодавцю у повному обсязі необхідну інформацію, пов’язану з виконанням цього договору. На вимогу замовника, щомісячно до 20 числа, наступного за звітним, надавати звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках «Активи на відповідальному зберіганні» (п.2.2.7); забезпечити нерозголошення інформації, яка стала відома сторонам при виконанні цього договору у відношенні одна одної та третіх осіб (п.2.2.8).

Відповідно до п. 5.1. договору з моменту прийому майна представником зберігача, відповідальність за його цілісність і збереження несе зберігач. У випадку недостачі або псування отриманого майна зберігач сплачує до бюджету в десятиденний термін від дня подання вимоги поклажодавцю суми вартості пошкодженого майна або майна, якого не вистачає за сумами, зазначеними в акті опису та попередньої оцінки майна.

Як зазначав позивач, згідно акту приймання-передачі майна від 17.12.2013 року, він передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно, а саме: брюки жіночі, ремні жіночі загалом на суму 28 000,00 грн.

За результатами проведених з 25.03.2014 по 27.03.2014 інвентаризацій безхазяйного майна, переданих на відповідальне зберігання відповдіачу, встановлено нестачу на загальну суму 18 892,30 грн., про що складено акт інвентаризації майна від 25.03.2014 та відображено вартість нестач в протоколі інвентаризаційної комісії від 27.03.2014.

Позивачем було направлено відповідачу претензію від 31.03.2014 року №3083/10/18-15-25-003 щодо відшкодування вартості майна, якого не вистачає. Претензія отримана відповідачем 03.04.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Разом з тим вимога позивача, відповідачем залишена без належного на те реагування.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» про стягнення 18 892,30 грн. – вартості майна, якого не вистачає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

В силу положень ч.1 ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Згідно ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно п.4.7 Наказу Міністерства Доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 570, у разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.

З огляду на викладене, судом встановлено, що на підставі договору про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави від 17.12.2013 року, позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно, а саме: брюки жіночі, ремні жіночі загалом на суму 28 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 17.12.2013 року.

За результатами проведених з 25.03.2014 по 27.03.2014 інвентаризацій безхазяйного майна, переданих на відповідальне зберігання відповідачу, було встановлено нестачу на переданого відповідачу на зберігання товару загальну суму 18 892,30 грн., що підтверджується актом інвентаризації майна від 25.03.2014 та протоколом інвентаризаційної комісії від 27.03.2014.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 31.03.2014 року №3083/10/18-15-25-003 щодо відшкодування вартості майна, якого не вистачає, яку відповідач отримав 03.04.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Проте, відповідач, в порушення умов договору не відшкодував позивачу вартість майна, якого не вистачає.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів відшкодування ним позивачу вартості переданого йому на зберігання майна, якого не вистачає на суму 18 892,30 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості переданого позивачем відповідачу на зберігання майна, якого не вистачає нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 18 892,30 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, код ЄДРПОУ 36303404) на користь Сумської об'єднаної державної податкової інспекції (місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Баумана, буд. 43, код ЄДРПОУ 38724429) заборгованість в розмірі 18 892 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев’яносто дві) грн. 30 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, код ЄДРПОУ 36303404) в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

19.03.2015 року.