Ухвала суду № 43182051, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.03.2015Справа № 22/347

За скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик"

на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного

управління юстиції у м. Києві

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик"

про стягнення заборгованості

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників учасників судового процесу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2011 р. у справі № 22/347, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р., позов задоволено частково; вирішено стягнути з Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська 28/19, ідент. код 35534430) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (на рахунок 260070130718 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 994 048, 84 грн. (дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі сорок вісім гривень 84 копійки) боргу за спожиту теплову енергію; вирішено стягнути з Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська 28/19, ідент. код 35534430) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (на рахунок 26008013002300 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ"МФО 320627; 04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 238 803, 76 грн. (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот три гривні 76 копійок) інфляційних збитків, 72 649, 94 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 94 копійки) 3% річних, 13 116, 94 грн. (тринадцять тисяч сто шістнадцять гривень 94 копійки) судових витрат; в іншій частині в позові відмовлено.

30.01.2012 р. господарським судом міста Києва на виконання означеного рішення в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано відповідні накази.

13.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" (далі - заявник, відповідач) надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

У вищевказаній скарзі заявник просить суд визнати постанову Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві від 22.01.2015 р. № 46121981 про стягнення з боржника на користь держави виконавчого збору у розмірі 99 404, 88 грн. незаконною та скасувати її.

Дослідивши матеріали переданої на розгляд суду скарги на дії органів Державної виконавчої служби на предмет наявності правових підстав для прийняття її до розгляду, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як зазначено в п. 10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.

В п. 9.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за змістом частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" і частини першої статті 121-2 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа.

В даному випадку, заявник у поданій скарзі просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві від 22.01.2015 р. № 46121981 про стягнення з боржника на користь держави виконавчого збору у розмірі 99 404, 88 грн.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тобто, зазначений виконавчий документ, на виконання якого наразі постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження, видано не господарським судом м. Києва, а Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

В силу вимог ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність органу, який видав виконавчий документ, та статус відповідача як сторони у виконавчому провадженні.

За результатом аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Так, як зазначено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 р. "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" судам слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що подана Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві не підлягає розгляду господарським судом в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Оскільки, як зазначалось вище, подана заявником скарга на дії органу Державної виконавчої служби не підлягає розгляду в господарських судах в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє заявнику у прийнятті означеної скарги до розгляду.

Керуючись ст. ст. 62, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам судового процесу.

Суддя В.С. Ломака