Рішення № 43182020, 19.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.15 Справа № 904/7141/14

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОШИК ТА ПАРТНЕРИ", м. Київ

до відповідача-1: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРАВОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОДЕКС-БЕЗПЕКА", м. Нікополь

відповідача-2: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " BLECK RED WHITE", Республіка Польща

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ВМВ КОМПАНІ", м. Харків

про стягнення 1 285 000 Євро (20 958 350,00 грн.)

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Шуляк О.В. - довіреність від 01.08.14;

Сироткін О.О. - посвідчення № 104 від 20.06.14;

від відповідача-1: Єпіфанова Ю.О. - довіреність від 31.12.14;

від відповідача-2: Мартіросян А.Г. - свідоцтво № 616 від 20.05.08;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОШИК ТА ПАРТНЕРИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРАВОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОДЕКС-БЕЗПЕКА відповідача-2: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "BLECK RED WHITE" про стягнення заборгованості у розмірі 1 285 000 Євро (20 958 350,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11.

Ухвалою господарського суду від 22.09.14 порушено провадження у цій справі та призначено судове засідання на 25.11.14. Ухвалою суду від 22.09.14 зупинено провадження у справі у зв'язку із зверненням з відповідним міжнародним судовим дорученням до компетентного органу Польщі з проханням про вручення документів. Ухвалою господарського суду від 19.01.15 доручено ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОШИК ТА ПАРТНЕРИ" надіслати на адресу запитуваного органу (Ministerstwo Sprawiedliwosci Departament Wspуlpracy Miкdzynarodowej i Praw Czlowieka Al. Ujazdowskie 11 00-950 WARSZAWA): ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.14 у справі № 904/7141/14, українською та англійською мовою у двох примірниках та виклик (повідомлення) про день судового засідання, українською та англійською мовою у двох примірниках; докази чого надати суду. Пунктом 4 ухвали суду від 22.09.14 про порушення провадження у цій справі зазначено, що у разі, якщо судове доручення не буде виконано своєчасно, суд враховує це та розгляне справу в день наступного судового засідання. Наступне судове засідання призначено на 03.02.15 року об 12:00 год.

Судове засідання, призначене на 25.11.2014, не відбулось через відсутність інформації про повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судове засідання 03.02.15, представник відповідача з'явився, надав документи на підтвердження своїх повноважень. У судовому засіданні 03.02.15 оголошено перерву до 18.02.15. Ухвалою суду від 18.02.15 розгляд справи відкладено на 10.03.15.

Представники позивача з'явилися в судове засідання, позовні вимоги підтримали, надали витребувані ухвалами суду документи та пояснення, відповіли на поставлені питання.

Представник відповідача-1 з'явився в судове засідання, проти позову заперечує, надав пояснення, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача-2 з'явився в судове засідання, проти позову заперечує, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Представники від третьої особи-1,2 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 18.02.15 не виконали.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 10.02.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між продавцем (третя особа-2) та покупцем (відповідач-2) укладений Договір купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11 (Договір). Згідно його предмету продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити наступні цінні папери: акції прості іменні. Емітент ЦН: Приватне акціонерне товариство «БРВ Київ». Номінальна вартість ЦП: 5 800 000,00 загальна кількість ЦП: 5 800 00,00. Дія договору припиняється за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або шляхом повного виконання зобов'язань усіма сторонами (п.7.3).

Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, судом встановлено, що вони виникли між сторонами (одна з яких є іноземним суб'єктом господарювання) з приводу купівлі-продажу цінних паперів, а тому ці відносини регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право", загальними та спеціальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, іншими нормативними актами України.

Згідно преамбули ЗУ "Про міжнародне приватне право", цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження. Згідно п. 7 ст. 76 цього ж Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Один з відповідачів у справі знаходиться на території України, а інший на території Польщі, дії та події, пов'язані з укладанням та виконанням Договору відбувались на території України, а отже даний спір підвідомчий господарським судам України.

Один з відповідачів, знаходиться у м. Нікополі Дніпропетровської області, отже, згідно ст. 15 ГПК України, ця справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

При цьому, слід зазначити, що згідно п. 7.2 Договору, будь-які суперечки по договору, підлягають розгляду і вирішенню в судовому порядку в Міжнародному комерційному Арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України. Однак, необхідно розрізняти арбітражну угоду та цивільно-правовий договір. Цивільно-правовий договір може містити в своєму тексті арбітражну угоду (арбітражне застереження). Але, при відступлені прав та обов'язків за цивільно-правовим договором не відбувається автоматичного переходу прав та обов'язків за арбітражним застереженням. Звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"). За своєю суттю, п. 7.2 є арбітражною угодою (арбітражним застереженням), що укладена між третьою особою-2 та відповідачем-2. Позивач не є стороною цієї арбітражної угоди, а отже, цей спір не може бути розглянуто Міжнародним комерційним Арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно п. 7.2. Договору, матеріальне та процесуальне право України застосовується для тлумачення понять та/або врегулювання правовідносин що випливають з цього Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1.4 Договору, Загальна вартість ЦП, що зазначені в п.1.4 цього договору складає 1285000,00 євро. Загальна сума договору сплачується продавцеві покупцем в порядку, встановленому ст. 2 цього договору. За умовами п 2.1 цього Договору встановлено, розрахунок між сторонами здійснюється не пізніше 25 банківських днів з дати підписання цього договору, покупець перераховує кошти (загальну суму договору) на рахунок продавця як зазначено у ст. 8 цього договору.

Однак, відповідач-2 порушив умови договору та не сплатив вартість цінних паперів в розмірі, строки та на умовах встановлених договором.

Внаслідок цього у відповідача-2 виникла перед третьою особою-2 заборгованість в розмірі 1 285 000,00 євро.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до п. 7 ст. 4 ГПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Тому, суд не може погодитись з висновком Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (т. І а.с. 48-79) з приводу відсутності в законодавстві України такого способу захисту права як примусове виконання обов'язку по попередній оплаті.

Таким чином, судом встановлено наявність простроченого зобов'язання відповідача-2 по попередній оплаті вартості цінних паперів у сумі 1 285 000,00 євро за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11. При цьому, наявність цього зобов'язання договором не ставиться в залежність від строку виконання третьою особою-2 своїх зобов'язань по передачі цінних паперів.

Підстави припинення зобов'язань зазначено у главі 50 ЦК України. Заборгованість третьої особи-2 перед відповідачем-2 за іншим договором (№10/0103 від 01.03.2014), чи наявність (або відсутність) договору ескроу самі по собі не припиняють зобов'язань відповідача-2 за Договором купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11. Отже, заперечення відповідача про наявність інших правовідносин з третьою особою-2, не спростовують існування простроченого грошового зобов'язання за Договором купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11. Рішення Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України не має преюдиціального значення для цієї справи та не скасовує наявність зобов'язання відповідача-2 за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11.

Крім того, судом встановлено, що відповідач-2 мав матеріально-правову зацікавленість у виконанні Договору купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11 на час його укладення. Однак, зі спливом певного часу, змінились обставин господарювання і характер взаємовідносин між третьою особою-2 та відповідачем-2. Внаслідок цього, відповідач-2 втратив зацікавленість у виконані умов Договору купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11. Саме з цього приводу між сторонами Договору і виник спір, який був предметом розгляду Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (т. І а.с. 48-79).

Щодо виконання третьою особою-2 зобов'язань по передачі цінних паперів, необхідно зазначити наступне.

Згідно п. 3.2 Договору, для виконання третьою-2 особою своїх зобов'язань, необхідні активні дії відповідача-2. Виникнення конфлікту між сторонами, унеможливило виконання третьою особою-2 зобов'язань по передачі цінних паперів відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі, зокрема, ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

У зв'язку із цим, третя особа-2 виконала зобов'язання за Договором шляхом зарахування цінних паперів на депозитний рахунок нотаріуса. Набуття відповідачем-2 прав на цінні папери документально підтверджується Квитанцією № 2 від 03.12.13, виданою приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним Володимиром Івановичем.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про депозитарну систему України», у разі внесення цінних паперів на депозит нотаріуса права на цінні папери та права за цінними паперами виникають у кредитора за зобов'язанням.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч.1 ст. 538 ЦК України).

Таким чином, зобов'язання третьої особи-2 по передачі цінних паперів за Договором купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11, є виконаними. Отримання чи неотримання відповідачем-2 повідомлень від нотаріуса не впливає на цей юридичний факт.

В подальшому, між третьою особою-1 (фактор) та третьою особою-2 (клієнт) укладений договір факторингу №Ф-11/12/13-01 від 11.12.13 (договір факторингу). Згідно його предмету, клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до відповідача-2 (боржник) за договором купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11, укладеного між клієнтом та боржником в загальній сумі 1 285 000,00 євро. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується після повного його виконання сторонами. Актом приймання - передачі від 11.12.13 клієнт передав, а фактор прийняв перелічені в акті документи. Таким чином, третя особа-1 набула права грошової вимоги до відповідача-2 у сумі 1 285 000,00 євро за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)( ч.1 ст. 1077 ЦК України).

За змістом статей 512 і 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, між третьою особою-1 (сторона-1) та позивачем (сторона-2) укладений договір про відступлення права вимоги №Ф-12/12/13-01 від 12.12.13 (договір відступлення). Згідно умов якого сторона -1 відступає стороні-2 своє право вимоги боргу за договором купівлі - продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11, укладеного між третьою особою-2 та відповідачем-2 в загальній сумі 1 285 000,00 євро. Згідно п. 1.2 договору відступлення право вимоги боргу за договором купівлі- продажу належить стороні-1 на підставі договору факторингу, укладеного між третьою особою-1 та третьою особою-2.

Відповідно до п. 1.4 сторона-2 одержує право (замість сторони-1) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором купівлі - продажу. При цьому сторона-1 набуває статусу кредитора за договором купівлі - продажу. На підставі п.3.1договору відступлення, третя особа-1 передає позивачу документи перелічені в акті приймання - передачі від 19.12.13. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором. Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідача-2 у сумі 1 285 000,00 євро за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11.

За таких обставин, позовні вимоги позивача, про стягнення з відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 1 285 000,00 Євро, є обґрунтованими.

Відповідачем-2 подано заяву про застосування строків позовної давності. Так, дійсно з моменту, коли грошове зобов'язання повинно було бути виконано, минуло більше трьох років.

Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач-2 вчиняв дії, з якими закон пов'язує переривання строку позовної давності. Так, подання відповідачем-2 зустрічного позову до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про розірвання Договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/11-Б від 20.05.11 (під час розгляду справи АС № 398п/2011 за позовом третьої особи-2 до відповідача-2 про стягнення 1389208,22 евро) свідчить про визнання ним свого обов'язку за цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Зустрічна позовна заява подана відповідачем-2 02.04.2012, а отже перебіг строку позовної давності було перервано в цей день. Таким чином, строк позовної давності, за вимогами про стягнення з відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 1 285 000,00 Євро, спливає 03.04.2015. Позовну заяву подано до господарського суду 17.09.2014, тобто, до спливу строку позовної давності.

Крім того, між відповідачем-1 (поручитель) та позивачем (кредитор) укладений договір поруки 12/12/13 від 12.12.13 (договір поруки). Згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником (відповідач-2) зобов'язання в сумі 1285 000 євро за договором купілі-продажу цінних паперів №10/11-Б від 20.05.11, яке виникло у кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги № Ф-12/12/13-01 від 12.12.13.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Позивач пред'явив позов до відповідача-1 за межами шестимісячного строку, встановленого ст. 559 ЦК України, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача-2.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 193, 524, 525, 526, 629, 530, 533, 549, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «BLACK RED WHITE» («BLACK RED WHITE» S.A., NUMER KRS: 0000089493, NIP: 918-17-45-428 REGON: 950411093, ul. Krzeszowska 63, 23-400 Bilgoraj, Poland) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошик та партнери» (код ЄДРПОУ 36412966, Україна, вул. Дегтярівська,48, м. Київ, 04112) грошові кошти у розмірі 1 285 000,00 (один мільйон двісті вісімдесят п'ять тисяч) Євро та 73 080 грн. судового збору.

В позові до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРАВОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОДЕКС-БЕЗПЕКА" - ВІДМОВИТИ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 16.03.15.

Суддя М.О.Ніколенко