Ухвала суду № 43181900, 02.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/326/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Джамп Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі №2а-8689/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джамп Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.06.2009 № 0000861750/0 та від 26.08.2009 №0000861750/1 в частині донарахованого податкового зобов?язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 36915,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 73830,00 грн., а всього на суму 110745,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з направленням справи в цій частині на новий розгляд, та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складений акт від 04.06.2009 № 1766/23-622-30525788.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 та п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині віднесення позивачем до складу валових витрат витрат за операціями з підприємствами-постачальниками, які мають ознаки «фіктивності», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 738151,00 грн., у тому числі за ІУ квартал 2007 року -23572,00 грн.. 1 кв. 2008 р. 67907,00 грн., за 2 кв. 2008 р. 112077,00 грн., за ІІІ кв. 2008 р. 187429,00 грн., за ІУ кв. 2008 р. 347166,00 грн.;

пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з підприємствами-постачальниками, які мають ознаки «фіктивності», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 955969,00 грн., в тому числі за грудень 2007 року в сумі 15715,00 грн., за січень 2008 року в сумі 24288,00 грн., за лютий 2008 року в сумі 126547,0 гри., за березень 2008 року в сумі 82939,00 грн., за квітень 2008 року в сумі 120805,00 гри., за травень 2008 року в сумі 132329,00 грн., за червень 2008 року в сумі 969,00 грн., за липень 2008 року в сумі 65177,00 грн., за серпень 2008 року в сумі 59775,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 111116,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 56971,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 63357,00 грн.;

пп. 4.2.9, пп. 4.2.8, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо правильності обчислення та своєчасності внесення сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 36915,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2006 рік в сумі 9297,00 грн., за 2007 рік в сумі 18896,00 грн., за 2008 рік в сумі 8722,00 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2009: № 0000492320/0, яким визначено податкове зобов?язання по податку на прибуток на суму 956729,4 грн., № 0000482320/0, яким визначено податкове зобов?язання по податку на додану вартість на суму 1433953,5 грн., № 0000861750/0, яким визначено податкове зобов?язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 110745 грн.

Судова колегія знаходить правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції про відсутність у позивача підстав для формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Інвест-Каскад», ТОВ «Компанія «Арата», ТОВ «Фірма «Салмітехсервіс», ТОВ «Грандіс» (ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»), з огляду на не підтвердження їх реального характеру.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість послуг з доступу до конвент-послуг з використанням коротких номерів на підставі актів прийому-передачі наданих послуг, отриманих від ТОВ «Інвест-Каскад» на суму - 814226,00 грн. (ПДВ - 135704,32 грн.) та виписаних вказаним підприємством на користь позивача податкових накладних на загальну суму 1528036,58 грн. (у тому числі ПДВ - 254675,80 грн.), які включені до складу податкового кредиту Декларацій з ПДВ у періоді, який перевірявся; вартість послуг з доступу до конвент-послуг з використанням коротких номерів у розмірі 2138378,00 грн. на підставі актів прийому-передачі наданих послуг, отриманих від ТОВ «Компанія «Арата» та виписаних вказаним підприємством на користь позивача податкових накладних на загальну суму ПДВ - 521645,84 грн., які включені до складу податкового кредиту Декларацій з ПДВ у періоді, що перевірявся; у грудні 2007 та січні 2008 року між позивачем та ТОВ «Фірма «Салмітехсервіс» було укладено договори від 30.12.2007 № 30/12/02-2007, від 28.12.2007 № 28/12/01-2007 та від 09.01.2008 № 09/01/01-2008 про надання послуг по підтримці WАР-порталів, розробки програмного забезпечення, згідно яких та на підставі актів прийому-передачі послуг, виданих контрагентом податкових накладних, позивачу надано послуг на загальну суму 1077879,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 179646,64 грн., які ним включені до складу валових витрат та податкового кредиту у періоді, що перевірявся; у травні 2008 року між позивачем та ТОВ «Грандіс» (попередня назва ТОВ «Фортуна Фьючер 2007») було укладено договір від 30.05.2008 №30/05/01-2008 на послугу по підтримці WАР-порталу, сторонами договору виступали ТОВ «Фортуна Фьючер 2007» - субконтент - провайдер, а ТОВ «Джамп Україна» - конвент провайдер, за яким на підставі актів прийому-передачі наданих послуг від ТОВ «Фортуна Фьючер 2007» позивачем віднесено до складу валових витрат загальну суму 508542,76 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ - 84757,13 грн. на підставі податкових накладних, наведених в акті перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Інвест каскад», ТОВ «Компанія Арата», ТОВ «Фірма Салмітехсервіс» та ТОВ «Грандіс» (ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»), за наслідками яких сформовано валові витрати та податковий кредит у вищезазначених сумах, фактично підписані не посадовими особами підприємств, засновником та директором ТОВ «Фортуна Фьючер 2007» є ОСОБА_4, який з 08.02.2008 вважається померлим; засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Фірма «Салмітехсервіс» є ОСОБА_3, якого засуджено вироком Шевченківського районного суду м.Києва за вчення злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, реєстрація ТОВ «Інвест-Каскад» та ТОВ «Компанія Арата» здійснена гр.ОСОБА_5 та гр.ОСОБА_6 за винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, тобто в порушення приписів податкового законодавства не відображають відомостей про здійснення господарських операцій, а тому не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку платника податку.

Оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальні господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, за підтвердження висновків податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат за вищезазначеними операціями, правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що в силу положень підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» формування податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій є безпідставним.

Щодо донарахування податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 36915,00 грн., що обумовлено висновками податкового органу про порушення позивачем вимог пп.4.2.9, 4.2.8, 4.2.12 п.4.2 ст.4, п.1.15 ст.1, п.7.3 ст. 7, пп.9.11.3 п.9.11 ст. 9 Закону України від 22.05.03 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок утримання не в повному обсязі податку з доходів фізичних осіб, одержаних працівниками позивача за рахунок коштів підприємства, як додаткове благо (з розрахункового рахунку підприємства в 2006-2008 роках на рахунки ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» були перераховані кошти за послуги «роумінгу», які надані працівникам, що не перебували у службовому відрядженні за кордоном), то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» був укладений договір від 25.07.2003 № 795655 про надання послуг мобільного зв?язку, за яким були перераховані кошти за надання послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб та включено показники перерахованих сум до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ), що не заперечується відповідачем.

Сплативши в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на прибуток фізичних осіб, позивач виконав обов'язок податкового агента і податкові відносини (публічно-правові) між Державним бюджетом і позивачем припинилися.

З огляду на викладене підстави для застосування відповідальності, передбаченої підпунктом 20.3.2. пункту 20.3 статті 20 Закону N 889-ІУ, у разі непогашення податковим агентом суми податкового зобов'язання, що виникає із виплатою доходу на користь платника податку, відсутні, оскільки, податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, щодо яких позивач здійснює функції податкового агента, перед бюджетом було виконано.

Не надано відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, і доказів які б підтверджували не резидентський статус ОСОБА_7, та необхідності застосування подвійної ставки оподаткування - 30% при виплаті йому доходів.

З огляду на викладене, порушення позивачем вимог пп.4.2.9, пп.4.2.8, пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, п.7.3. ст. 7., пп.9.11.3. п.9.11. ст. 9 Закону України від 22.05.03 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» свого підтвердження не знайшло, у зв?язку з чим суди дійшли вірного висновку про не правомірне донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 36915,00 грн.

Доводи позивача та податкового органу, які наведені ними в касаційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування постановлених по справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джамп Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун